01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
29.01.09 р. № 19/016-07
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Міщенко П. К. (доповідач по справі),
суддів:
Тарасенко К. В.
Шкурдової Л. М.
при секретарі судового засідання: Олійник О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Триліський спиртовий завод»на рішення Господарського суду Київської області від 13.11.2008 року (підписано 19.11.2008 року) по справі № 19/016-07 (суддя Карпечкін Т.П.),
за позовом
Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області
до
Державного підприємства «Триліський спиртовий завод»
про
стягнення 4 271, 09 грн.
за участю представників:
від позивача Красновид Н.Л. (дов. № 13/1-1-266 від 29.01.09 р.)
від відповідача Цегельник В.М. (дов. № 7-1/384 від 23.01.09 р.)
Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області (позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства «Триліський спиртовий завод»(відповідач) заборгованості в сумі 4 271, 09 грн., з них: 3 400, 00 грн. -дебіторської заборгованості, 503, 38 грн. -пені, 282, 20 грн. -інфляційних втрат, 85, 51 грн. -3 % річних, з підстав неналежного виконання останнім своїх зобов'язань по оплаті наданих позивачем послуг супроводження касира з готівкою на підставі укладеного між сторонами договору № 84/06 від 13.01.2006 року про охорону Фастівським ВДСО Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області грошових знаків і цінних паперів, що перевозяться уповноваженою на те особою ДП «Триліський спиртовий завод»(а.с. 17).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.01.2007 року прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 19/016-07(а.с. 1).
Ухвалою суду першої інстанції від 29.03.2007 року зупинено провадження у справі № 19/016-07 до вирішення пов'язаної з нею справи № 254/14б-05 по суті (а.с. 70).
19.09.2008 року Господарський суд Київської області поновив провадження у справі № 19/016-07 (а.с. 74).
Відповідно до заяви № 13/1-1-3244 від 12.11.08 року про уточнення позовних вимог, позивач збільшив вимоги до відповідача, які склали основний борг в сумі 3 400, 00 грн., 310, 22 грн. -пені, 1 397, 40 грн. -інфляційних та 276, 10 грн. -3 % річних, а всього 5 383, 72 грн. (а.с. 97).
Рішенням Господарського суду Київської області від 13.11.2008 року (підписано 19.11.2008 року) по даній справі позовні вимоги Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області задоволено повністю, вирішено стягнути з ДП «Триліський спиртовий завод» на користь УДСО при ГУ МВС України в Київській області 3 400, 00 грн. основного боргу, 310, 00 грн. -пені, 1 397, 40 грн. інфляційних, 276, 10 грн. -3 % річних, 102, 00 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 101-105).
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Державне підприємство «Триліський спиртовий завод»(відповідач, заявник апеляційної скарги) звернулося з апеляційною скаргою № 7-1/298 від 21.11.2008 року, в якій просить рішення суду першої інстанції від 13.11.2008 року (підписано 19.11.2008 року) по справі № 19/016-07 скасувати частково та прийняти нове рішення.
Крім того, заявником апеляційної скарги подано заяву про внесення змін та доповнень до апеляційної скарги від 21.11.2008 року № 7-1/298, відповідно до якої відповідач просить рішення господарського суду першої інстанції по даній справі скасувати та прийняти нове рішення, посилаючись на те, що прийняте судом рішення суперечить положенням діючого законодавства, порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки суд першої інстанції належним чином не дослідив та передчасно прийняв рішення про стягнення основного боргу та штрафних санкцій.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.12.2008 року прийнято до провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Триліський спиртовий завод», розгляд якої призначено на 29.01.2009 року.
Представник заявника апеляційної скарги (відповідача) вимоги скарги у засіданні суду апеляційної інстанції підтримав, посилаючись на доводи викладені в апеляційній скарзі, заяві про внесення змін і доповнень до апеляційної скарги від 16.12.2008 року № 7-1/341 та поясненнях до апеляційної скарги (вх. від 29.01.2009 року), просив суд апеляційної інстанції скаргу задовольнити, оскаржуване рішення Господарського суду Київської області по справі № 19/016-07 скасувати та прийняти нове рішення.
Представник позивача у судовому засіданні 29.01.2009 року заперечила проти вимог заявника апеляційної скарги, посилаючись на викладене у запереченнях на апеляційну скаргу № 13/1-1-120 від 15.01.2009 року, та просила суд апеляційної інстанції вимоги відповідача (заявника апеляційної скарги) залишити без задоволення, рішення господарського суду першої інстанції від 13.11.2008 року по даній справі в частині стягнення на користь позивача 3 400, 00 грн. основного боргу, 1 397, 40 грн. - інфляційних втрат, 276, 10 грн. - 3 % річних, 102, 00 грн. - державного мита та 118, 00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу залишити без змін.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційний господарський суд встановив, що апеляційна скарга Державного підприємства «Триліський спиртовий завод»підлягає задоволенню частково, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Згідно приписів ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним Кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч 2. ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції:
02.11.2005 року Господарським судом Київської області порушено провадження у справі № 254/14б-05 про банкрутство Державного підприємства «Триліський спиртовий завод», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів;
13.01.2006 року між Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області (позивач) та Державним підприємством «Триліський спиртовий завод»(відповідач) укладено договір № 84/06 про охорону Фастівським ВДСО Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області грошових знаків і цінних паперів, що перевозяться уповноваженою на те особою ДП «Триліський спиртовий завод»(далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач передає, а позивач приймає під охорону грошові кошти і цінні папери, що перевозяться уповноваженою особою відповідача, позначені у специфікації (п. 1 додатка 1 до цього договору), під час перевезення їх до визначеного відповідачем місця призначення (п. 5 додатка 1 до цього договору), або до зняття охорони уповноваженим представником відповідача (п. 3 додатка 1 до цього договору) (а.с. 24);
згідно з розділом ІІ Договору, ціна охорони узгоджується протоколом договірної ціни (додаток 2 до договору) та складає 1 700, 00 грн. в місяць, в тому числі ПДВ; оплата за надані позивачем послуги, згідно додатків № 1 та № 2, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача до 30 числа поточного місяця, на підставі виставленої позивачем платіжної вимоги доручення за час вказаний у маршрутному листі; акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченні терміну дії договору (а.с. 23);
умовами п. 1 розділу Х Договору передбачено, що договір укладається строком на 3 місяці і набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами; якщо за 15 днів до закінчення строку договору жодна зі сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на тих же умовах і на той же строк, без обмеження кількості його пролонгацій (а.с. 21);
відповідальність позивача та відповідача передбачена розділами V та VІІ вищезазначеного договору (а.с. 19-21).
Даний договір № 84/06 від 13.01.2006 року розірвано за погодженням сторін, про що укладено угоду від 01.06.2006 року (а.с. 61).
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Підставою звернення Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області до Господарського суду Київської області з позовною заявою до ДП «Триліський спиртовий завод», стало невиконання останнім взятих на себе зобов'язань по оплаті наданих позивачем згідно з умовами Договору у січні -лютому 2006 року послуг.
Рішенням Господарського суду Київської області від 13.11.2008 року по даній справі вимоги УДСО при ГУ МВС України в Київській області визнано доведеними та обґрунтованими належними доказами, у зв'язку чим суд першої інстанції дійшов висновку про сума основного боргу підлягає стягненню з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3 % річних та пені, нарахування якої передбачено умовами договору, у разі невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті здійснених заходів охорони.
ДП «Триліський спиртовий завод»не погоджується з правомірністю прийнятого місцевим господарським судом рішення, посилаючись на те, що:
суд першої інстанції, всупереч ст.ст. 1, 12, 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», не дослідивши належним чином докази, передчасно виніс оскаржуване рішення про стягнення основного боргу та штрафних санкцій;
вимоги за зобов'язаннями боржника, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;
також судом безпідставно задоволено вимоги позивача, щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки під час дії мораторію припиняється дія буд-яких заходів, спрямованих на забезпечення виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);
згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі - Закон) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що не враховано судом першої інстанції та задоволено вимогу позивача щодо стягнення з відповідача пені.
Частина 1 ст. 15 Цивільного Кодексу України закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій України»є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Отже, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання прав особи, яка звернулася до суду з позовом, а також наявність спору між сторонами.
З матеріалів справи вбачається, вірно встановлено господарським судом першої інстанції та не заперечувалось представником відповідача у засіданні суду апеляційної інстанції, ДП «Триліський спиртовий завод»своїх зобов'язань перед позивачем не виконав, послуги надані на виконання умов Договору згідно виставлених рахунків-фактури № ФАС-000169 від 27.01.2006 року та № ФАС-000347 від 01.02.2006 року не оплатив.
Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і в установлений законом строк; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
При цьому, необхідно враховувати, що зобов'язання між сторонами у даній справі виникли на підставі договору № 84/06 від 13.01.2006 року, тобто вже після порушення провадження у справі № 254/14б-05 про банкрутство Державного підприємства «Триліський спиртовий завод»та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
На переконання заявника апеляційної скарги вимоги за зобов'язаннями боржника, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури, таким чином суд першої інстанції передчасно виніс оскаржуване рішення та задовольнив вимоги позивача.
В п. 5.4. рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»зазначається, що у вирішенні питання про те, на які вимоги кредиторів поширюється мораторій, слід виходити з такого, що дія мораторію не поширюється на задоволення вимог поточних кредиторів та виплату (стягнення) заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди (частини 6 та 24 статті 1, частина 6 статті 12 Закону). В даному випадку, поточними кредиторами, відповідно до приписів ст. 1 Закону, є кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вбачає необхідним наголосити, що Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та Господарський процесуальний кодекс України не містять приписів про заборону на прийняття судом позовної заяви з вимогами до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також на вирішення спору за цим позовом по суті.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заборгованість у сумі 3 400, 00 грн. основного боргу підлягає задоволенню, оскільки вказана сума підтверджена належними доказами і заявлена обґрунтовано.
Заявник апеляційної скарги переконаний, що судом безпідставно задоволено вимоги позивача, щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Грошове зобов'язання, в розумінні ст. 1 Закону, є зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Верховний Суд України в інформаційному листі № 3.2-2005 від 15.07.2005 року вказує на те, що грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій у розумінні ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Таким чином, колегія суддів погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних за період з 01.03.2006 року по 12.11.2008 року в сумі 276, 10 грн. та інфляційних втрат за період з 01.03.2006 року по 12.11.2008 року в сумі 1 397, 40 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що ж стосується вимог позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до умов Договору в сумі 310, 22 грн., колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду не погоджується з позицією Господарського суду Київської області, яким задоволено вказані вимоги, оскільки, як вірно зазначає заявник апеляційної скарги, до складу грошових зобов'язань боржника не зараховується недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду.
Згідно з частиною 7 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з ухвалою Господарського суду Київської області від 01.10.2008 року по справі № 254/14б-05/11 про банкрутство Державного підприємства «Триліський спиртовий завод»продовжено строк процедури розпорядження майном боржника до 01.04.2009 року (а.с. 91).
Частиною 4 ст. 12 Закону встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Господарський суд Київської області, не врахувавши положень вказаної вище норми Закону, дійшов невірного в даному випадку висновку щодо задоволення вимог позивача в частині стягнення пені в сумі 310, 00 грн.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29 грудня 1976 року «Про судове рішення» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Частиною 3 ст. 103 ГПК України передбачено право апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасувати рішення місцевого господарського суду повністю або частково і припинити провадження у справі.
Згідно ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Враховуючи те, що місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення спору по даній справі, рішення Господарського суду Київської області від 13.11.2008 року (підписано 19.11.2008 року) по справі № 19/016-07 підлягає скасуванню частково.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 105 ГПК України при скасуванні або зміні рішення місцевого господарського суду в постанові суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат.
Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 4-5, 4-7, 33, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Триліський спиртовий завод»на рішення Господарського суду Київської області від 13.11.2008 року (підписано 19.11.2008 року) по справі № 19/016-07 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Київської області від 13.11.2008 року (підписано 19.11.2008 року) по справі № 19/016-07 в частині стягнення з Державного підприємства «Триліський спиртовий завод»на користь Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області пені в сумі 310, 00 грн. скасувати, виклавши резолютивну його частину в наступній редакції:
«Стягнути з Державного підприємства «Триліський спиртовий завод»(08552, Київська область, Фастівський район, с. Триліси, МФО 322904, код ЄДРПОУ 32728213) на користь Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (01033, м. Київ, вул. Гайдара, 8, МФО 320478, код ЄДРПОУ 08596914) 3 400 (три тисячі чотириста) грн. 00 коп. основного боргу, 1 397 (одна тисяча триста дев'яносто сім) грн. 40 коп. інфляційних втрат, 276 (двісті сімдесят шість) грн. 10 коп. -3 % річних, 96 (дев'яносто шість) грн. 12 коп. витрат по сплаті державного мита та 111 (сто одинадцять) грн. 20 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити».
Стягнути з Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (01033, м. Київ, вул. Гайдара, 8, МФО 320478, код ЄДРПОУ 08596914) на користь Державного підприємства «Триліський спиртовий завод»(08552, Київська область, Фастівський район, с. Триліси, МФО 322904, код ЄДРПОУ 32728213) 2 (дві) грн. 94 коп. витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.
Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.
Копію постанови апеляційного господарського суду надіслати сторонам по справі.
Матеріали справи № 19/016-07 повернути до Господарського суду Київської області.
Головуючий суддя: Міщенко П. К.
Судді:
Тарасенко К. В.
Шкурдова Л. М.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.02.2009 року