01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.02.2009 № 41/164
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів: Кошіля В.В.
Шапрана В.В.
при секретарі: Цецарському А.О.
За участю представників:
від позивача - не з"явився
від відповідача - Берченко С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМ-Аграрій"
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.09.2008
у справі № 41/164 (Спичак О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМ-Аграрій"
до ВАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"
про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 4-01-803 фл від 02.07.01
Позивач ТОВ “ЮМ-Аграрій» звернувся до Господарського суду міста Києваз позовом до ВАТ “НАК “Украгролізинг» про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 4-01-803 фл від 02.07.2001 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2008 року в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, а також заяву про застосування позовної давності.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу та заяву про застосування позовної давності, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:
02.07.2001 року між позивачем ТОВ “ЮМ-Аграрій» та відповідачем ВАТ “НАК “Украгролізинг» було укладено договір фінансового лізингу № 4-01-803 фл.
Відповідно до п. 1.1 договору сторони погодили, що предметом цього договору є придбання відповідачем майна та передача його у платне користування позивачу на умовах фінансового лізингу. Перелік майна, назви заводів-виготовлювачів, кількість, ціна та вартість майна, що передається в лізинг наведено у додатках до цього договору.
Відповідно до п.3.1 договору позивач за користуванням майном сплачує періодичні лізингові платежі.
Розмір лізингових платежів, їх склад та терміни сплати встановлюються в додатку до цього договору (графік сплати лізингових платежів).
Згідно статті 21 Закону України “Про лізинг» в редакції від 14.01.1999 року, чинній на момент укладення договору, у разі якщо об'єктом лізингу є державне майно або договір пайового лізингу передбачає залучення державних коштів чи для забезпечення виконання лізингового договору надаються державні гарантії, договір лізингу підлягає обов'язковій реєстрації у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Договори, не зареєстровані у встановленому порядку, визнаються недійсними.
Позивач, звертаючись з позовом до господарського суду, зазначав, що оскільки за договором, укладеним між сторонами, відповідач придбаває майно за рахунок коштів державного лізингового фонду у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року № 1352, то він, відповідно до вимог Закону України «Про лізинг» в редакції, діючій на момент укладання договору, підлягав обов'язковій реєстрації.
Тому, оскільки, вказана реєстрація проведена не була, то, на думку позивача, спірний договір № 4-01-803 фл., повинен бути визнаний недійсним, відповідно до ст. 21 Закону України “Про лізинг».
В процесі судового розгляду справи судом першої інстанції, представником відповідача подана суду заява про застосування позовної давності до вимог позивача.
В обґрунтуванні заяви відповідач зазначив, що позивачем порушено встановлену ч. 1 ст. 257 ЦК України позовну давність для визнання договору лізингу № 4-01-803 фл від 02.07.2001 року недійсним, а тому просив суд застосувати позовну давність до вимог позивача та відмовити останньому у позові в зв'язку з її спливом.
Частиною 1 ст. 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.07.2008 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 4-01-803 від 02.07.2001 року.
Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як вбачається з тексту позовної заяви, позивач знав про порушення з боку відповідача в 2001 році.
Позивачем не надано суду доказів, того, що про порушене право він дізнався набагато пізніше, а тому звернувся з позовом про захист порушеного права вчасно.
Крім того, з матеріалів справи не виявлено щоб позивач згідно заявлених в позові вимог звертався до суду з вимогою поновити пропущену позовну давність для визнання договору недійсним, тому підстав для його поновлення не вбачається.
Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким, чином, в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮМ-Аграрій» про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 4-01-803 від 02.07.2001 року необхідно відмовити.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, правомірно відмовлено ТОВ “ЮМ-Аграрій» у задоволенні позовних вимог на підставі пропуску позовної давності, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮМ-Аграрій» не підлягає задоволенню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮМ-Аграрій» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2008 року у справі № 41/164 - без змін.
2. Матеріали справи № 41/164 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Моторний О.А.
Судді Кошіль В.В.
Шапран В.В.