83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
11.02.09 р. Справа № 4/195
За ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 21.01.2009р.строк розгляду справи продовжений на один місяць.
Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю.
при секретарі судового засідання Кужель А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:
за участю представників сторін:
від позивача - Лунін Н.П. - за довіреністю № 1 від 16.01.2008р.,
від відповідача - Люта О.В. - за довіреністю від 06.01.2009р.,
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімсталь-М» м. Дніпропетровськ
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю ТК “Кристал» м. Костянтинівка
про стягнення 240392,47грн. заборгованості, трьох процентів річних та пені, -
Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 240392,47грн., з яких: 165702,62грн. - заборгованість, 39494,58грн. - 3%річних, 35195,27грн. - пеня.
В підтвердження позову позивач посилається на укладений з відповідачем договір поставок №17/2008 від 20.12.2007р., додаткову угоду №1 від 20.12.2007р., додаток №1 від 17.03.2008р. до договору, акт звірки взаємних розрахунків станом на 03.11.2008р. та станом на 01.12.2007р., який підписаний обома сторонами та закріплений печатками підприємств, договір про надання юридичних послуг від 11.11.2008р..
Позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з послугами адвоката в розмірі 2500грн., посилаючись на договір між позивачем та адвокатом на надання юридичних послуг, копію платіжного доручення №23 від 19.11.2008р. по які сплачено підприємством адвокату 2500грн.
Відповідач погодився з позовною вимогою позивача в частині, яка стосується заборгованості в сумі 63045,07грн., так як на цю суму був одержаний товар за спірним договором. Інший товар придбаний поза договором. Крім цього, нарахована позивачем неустойка не може бути стягнена, так як проти товариства з обмеженою відповідальністю ТК “Кристал» м. Костянтинівна порушена справа про банкрутство 15.05.2006року і введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, а відповідно до статі 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань не нараховуються.
При дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що спір стосується виконання сторонами умов договору поставки № 17/2008 від 20.12.2007року.
Проаналізувавши документ, виконання кого є підставою для розгляду справи, встановлено, що між сторонами підписаний 20.12.2007р. договір поставки №17/2008, в якому передбачені всі істотні умови, обумовлені статтею 180 Господарського кодексу України.
Одночасно з укладання договору, 20.12.2007р. сторони підписали додаток до нього, в якому обумовили предмет поставки, строк поставки, кількість, ціну, загальну суму та умови поставки.
Сторонами в договорі передбачений конкретний строк оплати товару, а саме: протягом 20 банківських днів з дати поставки (п.3.).
За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.
2
Повноважними представниками відповідача, які діяли від його імені на підставі довіреностей, отриманий товар по видатковим накладним на загальну суму 165702,62грн., що не заперечує відповідач.
Але після аналізу всіх довіреностей і накладних, суд дійшов висновку, що тільки за накладними № 610 від 21.12.2007р. на суму 18840,07грн., № 189 від 18.03.2008р. на суму 19615,00грн., № 286 від 22.04.2008р. на суму 22600,00грн., № 407 від 02.06.2008р. на суму 1990,00грн. отриманий сульфат натрію відповідачем саме за договором, який є предметом даного спору. Всі попередні поставки сульфату натрію були позадоговірні, а тому позивач має право звернутися за стягненням їх вартості окремо на загальних підставах.
Позивач довів суду, що поставка товару здійснена за договором № 17/2008 від 20.12.2007р. на загальну суму 63045,07грн., що не спростовує відповідач. Вартість одержаного товару до наступного часу відповідачем не сплачена.
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 Цивільного кодексу України боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору, тобто протягом 20 банківських днів з дати поставки (п.3.).
Оскільки відповідач не сплатив отриманий за договором № 17/2008 від 20.12.2007р. товар вартість якого складає 63045,07грн., господарський суд задовольняє вимоги позивача, які стосуються загального боргу тільки в цій сумі.
Що стосується вимог щодо стягнення вартості отриманого і неоплаченого товару відповідачем за накладними: №198 від 18.05.07р., №248, від 19.06.07р., №254 від 26.06.07р., №311 від 02.08.07р., № 356 від 30.08.07р., №417 від 25,09.07р., №427 від 01.10.07р., №505 від 02.11.07р., №592 від 19.11.07р. і № 589 від 14.12.2007р., господарський суд відмовляє, оскільки позовна вимога стосується виконання договору від 20.12.2007р. № 17/2008, а ці поставки здійснювалися ще до укладання спірного договору і тому вони не можуть бути доказом виконання умов саме спірного договору.
Що стосується посилань позивача на підписані акти звірок, в яких боржник підтвердив свою заборгованість за всю одержану продукцію (за договором та поза договором), господарський суд не приймає до уваги, оскільки, по-перше, акти звірок не можуть бути предметом розгляду справи і по-друге, він не є доказом виконання умов конкретного договору, а приймається судом на загальних підставах.
Вирішуючи вимоги позивача щодо стягнення з боржника пені, який несвоєчасно виконав свої грошові зобов'язання, господарський суд виходить з наступного:
1) факт несвоєчасно сплаченої продукції боржником позивачу за укладеним договором від 20.12.2007р. № 17/2008 доведений;
2) позивач мусив знати про фінансове становище покупця за договором, оскільки не знання його одразу становить кредитора в ризик залежності від боржника;
3) проти товариства з обмеженою відповідальністю ТК “Кристал» м. Костянтинівна порушена справа про банкрутство 15.05.2006року і введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача стосовно незаконності позовних вимог щодо стягнення неустойки з особи, яка знаходиться в процедурі банкрутства у зв'язку з тим, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство спрямоване на забезпечення визначення обсягу усієї процедури банкрутства, створення необхідних умов як для подолання неплатоспроможності боржника, так і для більш повного задоволення вимог кредиторів, що виявляється у забезпеченні їх вимог, реалізації їх прав і законних інтересів, забезпеченні конституційного принципу рівності всіх перед законом, у тому числі й в умовах, коли майна боржника недостатньо для повного задоволення всіх вимог кредиторів.
Тому мораторій на виконання зобов'язань боржника за винятками, передбаченими ч.5ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», поширюється як на зобов'язання, що виникли до введення мораторію, так і протягом його дії.
Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо виконання інших зобов'язань, які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
3
Невиконання таких зобов'язань є правопорушеннями. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення штрафних санкцій, ґрунтуються на законі. Цей висновок викладений у постанові Верховного суду України від 17січня 2007р.
При вирішення питання, яке стосується вимог позивача про стягнення 35195,27грн. - пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання передбаченого п.3.1 і 6.2 договору, суд виходить з наступного:
Підставою відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. За вимогами п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Ще до укладення договору сторонами, ухвалою суду від 15.05.2006року господарським судом Донецької області порушена справа про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю ТК “Кристал» м. Костянтинівна внаслідок його фінансової неспроможності. Відповідно до п.1ст.209 Господарського кодексу України (надалі - ГК) у разі нездатності суб'єкта підприємництва після настання встановленого строку виконати свої грошові зобов'язання перед іншими особами, територіальною громадою або державою інакше як через відновлення його платоспроможності цей суб'єкт (боржник) відповідно до частини четвертої статті 205 цього кодексу визнається неспроможним. Таким чином, суд вважає, що при укладання договору з особою, яка визнана судом неспроможною, інша сторона взяла на себе ризик виконання цього договору стороною, фінансове становище якого було йому вже відомо.
Пунктом 6.2 договору сторони передбачили, що за прострочку платежу покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки.
Вимоги позивача щодо стягнення з боржника 35195,27грн. пені задовольняються частково, так як і пунктом другим статті 343 Господарського кодексу України і Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання», який діє до наступного часу, передбачено, що якщо сторонами прямо передбачені в договорах відповідальність і її розмір за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, боржник зобов'язаний пеню сплатити з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ та шестимісячного строку. Приймаючи до уваги, що доведено факт несвоєчасної оплати прийнятого і несплаченого товару на суму 63045,07грн., тому господарський суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 7587,18грн.
Відповідно пункту першого статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання, а за пунктом другим цієї статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити окрім боргу також ще і 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 39494,58грн. - трьох процентів річних, але суд задовольняє ці вимоги частково в сумі 1891,36грн., тобто від простроченої суми, в решті вимог відмовляє за недоведеністю.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 2500,00грн. витрат за послуги адвоката, суд дійшов наступного:
між позивачем та адвокатом Луніним Нікандром Петровичем підписаний договір про надання юридичних послуг від 11.11.2008року. У відповідності з п. 1.2 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу, необхідну замовнику, що включає в себе всі види адвокатської діяльності, передбачені ст. 5 Закону України “Про адвокатуру», а саме: захист законних інтересів замовника у господарському суді по договору поставки №17/2008 від 20.12.2007 року, а замовник, в свою чергу, повинен оплатити адвокату 2500,00грн. (п. 3.1.1 договору). Позивачем на виконання умов договору адвокату сплачено 2500,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №23 від 19.11.2008 року.
Суд задовольняє цю вимогу позивача частково в розмірі 500грн., оскільки по-перше, невірно визначені підстави для поставки товару відповідачу, що призвело до часткової відмови у задоволенні позовних вимог і по-друге, не вірно нараховані річні проценти та пеня і по-третє, позивач мусив знати до укладання договору про фінансове становище сторони з яким він вступає у правовідносини.
4
Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно задоволеної судом суми.
На підставі ст.ст.526,530,546,549,625 Цивільного кодексу України, ст.180,193 Господарського кодексу України та, керуючись постановою Верховного суду України від 17січня 2007р., статтями 49,82,84, 81-1, 85 ГПК України, господарський суд -
Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімсталь-М» м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю ТК “Кристал» м. Костянтинівка про стягнення 240392,47грн. заборгованості, трьох процентів річних та пені частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТК “Кристал» м. Костянтинівна-01133, вул.. Шмідта, 3, ЗКПО 30207119, р/р 26006009560 в АБ “Синтез», м. Київ, МФО 322711 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімсталь-М» м. Дніпропетровськ-49051, вул.. Б.Хмельницького, буд. 4, оф. 313, ЗКПО 32388371, р/р 26006119170321 в ДОФ АКБ “Укрсоцбанк» м. Дніпропетровськ, МФО 305017 заборгованість в сумі 63045,07грн., 1891,36грн - трьох процентів річних, 7587,18грн. - пені, 500грн. витрати на адвокатські послуги, 725,24грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу. В решті позову відмовити.
Суддя
Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений 11.02.2009року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в термін, передбачений ст.85 ГПК України.
Надруковано у 3прим.:
1-до справи
1- позивачу
1- відповідачу