33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"03" лютого 2009 р. Справа № 20/124
Господарський суд Рівненської області у складі судді Василишина А.Р. розглянувши справу
за позовом Приватного підприємства «Ексклюзив-Трейд»
до відповідача Акціонерного виробничого комерційного товариства відкритого типу «Рівненська кондитерська фабрика»
про стягнення в сумі 4 158 грн. 72 коп.
за участю представників сторін:
позивача: Бойчук К.М. (дов. б/н від 25.11.2008р.);
відповідача: не з'явився.
Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.
Приватне підприємство «Ексклюзив-Трейд»(надалі -Позивач) звернулося в господарський суд з позовною заявою в якій просить стягнути з Акціонерного виробничого комерційного товариства відкритого типу «Рівненська кондитерська фабрика»(надалі -Відповідач) на свою користь заборгованість за надані транспортні послуги в сумі 3 900 (три тисячі дев'ятсот) грн. 00 коп., три проценти річних від простроченої суми в сумі 64 (шістдесят чотири) грн. 11 коп., та інфляційні нарахування в сумі 194 (сто дев'яносто чотири) грн. 61 коп..
23 грудня 2008 року в господарський суд Рівненської області надійшла заява Позивача про уточнення розміру позовних вимог (а.с. 29-30), в якій Позивач, з підстав вказаних у даній заяві, просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 3 900 (три тисячі дев'ятсот) грн. 00 коп. заборгованості, три проценти річних від простроченої суми в сумі 26 (двадцять шість) грн. 93 коп., та інфляційні нарахування в сумі 124 (сто двадцять чотири) грн. 80 коп..
В судовому засіданні від 23 грудня 2008 року представник Відповідача подав клопотання (а.с. 32) в якому просить суд відмовити Позивачу в задоволенні позову в зв'язку з тим, що на думку Відповідача сплив строк позовної давності. В клопотанні Відповідач посилається на частину 5 статті 315 Господарського кодексу України.
Голова господарського суду Рівненської області своєю ухвалою від 13 січня 2009 року (а.с. 40) продовжив вирішення спору зі справи № 20/124 на строк до 1 (одного) місяця.
29 січня 2008 року в господарський суд Рівненської області надійшла заява Позивача про уточнення розміру позовних вимог (а.с. 44-45), в якій Позивач: в зв'язку зі сплатою Відповідачем заборгованості в сумі 1 000 (одна тисяча) грн. зменшив суму позовних вимог в частині стягнення основного боргу, просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 2 900 (дві тисячі дев'ятсот) грн. 00 коп. заборгованості; збільшив позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та річних, просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача три проценти річних від простроченої суми в сумі 37 (тридцять сім) грн. 87 коп., та інфляційні нарахування в сумі 206 (двісті шість) грн. 70 коп..
Представник Відповідача в судове засідання від 3 лютого 2009 року не з'явився. Відповідач не подав суду, витребуваний ухвалами господарського суду по даній справі -відзив на позов. Про дату, час та місце розгляду справи Відповідач належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 42).
Враховуючи усе вищезазначене, суд вважає можливим розгляд справи без участі представника Відповідача за наявними в справі матеріалами.
Водночас, господарський суд Рівненської області не бере до уваги клопотання Відповідача про перенесення розгляду справи (а.с. 49), подане через канцелярію суду 3 лютого 2009 року о 10 годині 40 хвилин, в той час, як судове засідання по даній справі відбулося до подачі даного клопотання: розпочато о 10 годині 15 хвилин, закінчено о 10 годині 35 хвилин (протокол судового засідання на а.с. 48).
Заслухавши пояснення представника Позивача та оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до часткового задоволення. При цьому господарський суд виходив з такого.
Як встановлено частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України, допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.
Судом встановлено, що 18 квітня 2008 року Відповідач подав Позивачу заявку (а.с. 5), щодо перевезення вантажу. В заявці обумовлено, що: маршрут перевезення місто Рівне-місто Запоріжжя; вантажовідправник -Відповідач; адреса завантаження -вул. Хмільна, 30; час завантаження -19 квітня 2008 року; строк доставки -21 квітня 2008 року; умова поставки -терм (тент) 2.45х13.6 з ременями, без по стороннього запаху…; печатка на товарно-транспортній накладній обов'язкова. В даній заявці Відповідач гарантував Позивачу оплату в сумі 3 900 (три тисячі дев'ятсот) грн.. Дана заявка підписана головою дирекції Відповідача і диспетчером транспортного відділу Відповідача, та скріплена печаткою Відповідача.
З даної заявки вбачається, що у ній передбачено усі істотні умови договору, а відтак суд приймає її, як господарський договір укладений в спрощений спосіб (частина 1 статті 181 Господарського кодексу України.
Позивач на виконання заявки (а.с. 5), здійснив для Відповідача перевезення вантажу за вказаним у заявці маршрутом, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії 02 АБЗ № 788789 від 19 квітня 2008 року (а.с. 9), актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № Е-00000282 від 21 квітня 2008 року (а.с. 7), податковою накладною № 290 від 21 квітня 2008 року (а.с. 8) та рахунком-фактурою № Е-00000282 від 21 квітня 2008 року (а.с. 6) на суму 3 900 (три тисячі дев'ятсот) грн. 00 коп..
Згідно частини 2 статті 315 Господарського кодексу України: претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій -протягом сорока п'яти днів.
На виконання частин 2 статті 315 Господарського кодексу України, Позивачем виставлено Відповідачу претензію № 47 від 19 вересня 2008 року (а.с. 10), котра отримана Відповідачем 25 вересня 2008 року (доказ отримання на а.с. 11), тобто через 5 (п'ять) місяців і 4 (чотири) дні після перевезення вантажу та оформлення вищезазначених документів, які підтверджують факт перевезення (а.с. 6, 7, 8). Таким чином, Позивачем не порушено шестимісячний строк пред'явлення претензії. Відповіді на претензію Позивач не отримав.
Суд зауважує, що частина 3 статті 315 Господарського кодексу України передбачає строк розгляду претензій до перевізника та не встановлює такого строку щодо претензій пред'явлених до вантажовідправника і вантажоодержувача (водночас частина 2 даної статті не встановлює, до кого саме може бути пред'явлена претензія - до перевізника чи до замовника).
Відповідно ж, до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України: якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, з урахуванням частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, Відповідач мав надати відповідь на претензію (вимогу) в семиденний строк після її отримання (25 вересня 2008 року), тобто -1 жовтня 2008 року. Як зазначалося вище, відповіді на претензію Позивач не отримав. Відповідно, у Позивача виникло право звернення з позовною заявою до суду.
В силу дії частини 5 статті 315 господарського кодексу України, для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. З урахуванням частини 2 статті 315 Господарського кодексу України, даний строк обчислюється з наступного дня, після того коли Відповідач мав надати відповідь на претензію (вимогу), тобто з 2 жовтня 2008 року. Відповідно, строк пред'явлення позову, що розглядається у даній справі закінчується 2 квітня 2009 року. Позивач звернувся до суду з даним позовом 24 листопада 2008 року, тобто без пропущення строку пред'явлення позову, що випливає з перевезення.
Даним спростовуються твердження Відповідача, висвітлені у клопотанні (а.с. 32), про пропущення даного строку Позивачем.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
12 січня 2009 року (під час судово розгляду) Відповідачем частково сплачено заборгованість в сумі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою (а.с. 46). Даним Відповідач частково виконав своє зобов'язання, щодо сплати Позивачу заборгованості за здійснене Позивачем перевезення вантажу.
29 січня 2008 року в господарський суд Рівненської області надійшла заява Позивача про уточнення розміру позовних вимог (а.с. 44-45), в якій Позивач: в зв'язку зі сплатою Відповідачем заборгованості в сумі 1 000 (одна тисяча) грн. зменшив суму позовних вимог в частині стягнення основного боргу, просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 2 900 (дві тисячі дев'ятсот) грн. 00 коп. заборгованості; збільшив позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та річних, просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача три проценти річних від простроченої суми в сумі 37 (тридцять сім) грн. 87 коп., та інфляційні нарахування в сумі 206 (двісті шість) грн. 70 коп..
Доказів погашення заборгованості в сумі 2 900 (дві тисячі дев'ятсот) грн. 00 коп. Відповідач суду не представив.
Таким чином, Відповідач не виконав свого зобов'язання щодо сплати Позивачу 2 900 (дві тисячі дев'ятсот) грн. 00 коп. заборгованості за здійснене Позивачем перевезення вантажу.
На основі статтей 509, 526, 527, 530, 610 Цивільного кодексу України, статтей 193, 198, 315 Господарського Кодексу України, позовні вимоги про стягнення 2 900 (дві тисячі дев'ятсот) грн. 00 коп. заборгованості ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню.
У відповідності до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Як вже зазначалося вище у даному рішенні, Відповідач мав надати відповідь на претензію до 1 жовтня 2008 року. Відповідно, з 2 жовтня 2008 року в Позивача виникло право звернення до суду в шестимісячний термін з позовом про стягнення заборгованості за здійснене перевезення з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також нараховувати Відповідачу три проценти річних від простроченої суми.
У відповідності до розрахунку суми інфляційних, наведеного у заяві про уточнення розміру позовних вимог (а.с. 44-45), за період з жовтня 2008 року по грудень 2008 року збитки від інфляції складають 206 (двісті шість) грн. 70 коп..
Згідно розрахунку суми річних, наведеного у заяві про уточнення розміру позовних вимог (а.с. 44-45), з 30 вересня 2008 року по 30 січня 2009 року сума річних складає 37 (тридцять сім) грн. 87 коп..
В даних розрахунках, з урахуванням вищевказаного (перший абзац сторінки чотири даного рішення), Позивач безпідставно нарахував Відповідачу інфляційні за 1 жовтня 2008 року та річні за період з 30 вересня 2008 року по 1 жовтня 2008 року включно.
З урахуванням даного, господарський суд Рівненської області перерахував суму інфляційних та річних за мінусом даних періодів.
Згідно здійсненого перерахунку, за період з 2 жовтня 2008 року по грудень 2008 року збитки від інфляції складають 204 (двісті чотири) грн. 49 коп. (перерахунок здійснено за жовтень 2008 року -суму визначену Позивачем за жовтень 2008 року поділено на 30 [кількість днів у жовтні місяці] і помножено на 29 [кількість днів прострочення у жовтні місяці].
Згідно здійсненого перерахунку, з 2 жовтня 2008 року по 30 січня 2009 року сума річних складає 36 (тридцять шість) грн. 91 коп..
У відповідності до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача збитків пов'язаних з інфляційним процесом в сумі 204 (двісті чотири) грн. 49 коп., та двадцяти процентів річних від простроченої суми в сумі 36 (тридцять шість) грн. 91 коп..
В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення інфляційних та річних слід відмовити.
Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Акціонерного виробничого комерційного товариства відкритого типу «Рівненська кондитерська фабрика», 33001 м. Рівне, вул. Хмільна, 30, п/р 2600901653273 в філії ВАТ «Укрексімбанк» м. Рівне, МФО 333539, код 00382214 на користь Приватного підприємства «Ексклюзив-Трейд», 46010, м. Тернопіль, вул. Коновальця, 4, кв. 24, п/р 26008000035704 в 2 КФ ВАТ «Універсал Банк», МФО 322001, код 32481879 -2 900 (дві тисячі дев'ятсот) грн. 00 коп. заборгованості, 204 (двісті чотири) грн. 49 коп. збитків пов'язаних з інфляційним процесом, 36 (тридцять шість) грн. 91 коп. річних, 101 (сто одна) грн. 90 коп. витрат по держмиту та 117 (сто сімнадцять) грн. 88 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
3. В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення оформлено та підписано 09.02.2009р.
Суддя