79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
27.01.09 Справа № 4/97
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого - судді - Гнатюк Г.М.
суддів - Кравчук Н.М.
- Мирутенко О.Л.
Розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Трансмост», м.Чернівці, №1059/33 від 10.11.2008р.
на рішення господарського суду Чернівецької області від 31.10.2008р.
у справі № 4/97
за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання “Львівська залізниця» в особі відокремленого підрозділу “Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень», м.Івано-Франківськ
до відповідача: Закритого акціонерного товариства “Трансмост», м.Чернівці
про стягнення 85269,86грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Левчук І.М. -начальник юридичного сектору (довіреність - .а.с.276),
від відповідача: Сатонін В.І. - представник
Сторонам роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Встановив :
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 31.10.2008р. у справі №4/97 (суддя Проскурняк О.Г.) позов Державного територіально-галузевого об'єднання “Львівська залізниця» в особі відокремленого підрозділу “Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» задоволено повністю та стягнено з ЗАТ “Трансмост» на користь позивача 79262,64грн. заборгованості, 4171,60грн. пені, 1099,45грн. інфляційних втрат, 736,17грн. річних, 852,70грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивоване тим, що у відповідності до ст.ст.46,119 Статуту залізниць та Правил користування вагонами і контейнерами, тарифного керівництва, відповідач зобов'язаний сплатити суму платежів за користування вагонами та зверігання вантажу на станції Чернівці-Північна.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Трансмост» оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить рішення скасувати і в позові відмовити. В обгрунтування посилається на те, що станом на грудень 2006р. сальдо взаєморозрахунків між сторонами становило 4747,32грн., що на думку скаржника було достатньо для подачі вагонів, і затримка вагонів сталася виключно з вини залізниці, то нарахування плати за затримку вагонів вважає безпідставною.
У відзиві на апеляційну скаргу №375-ю від 08.12.2008р. (вх. № 7845 від 10.12.2008р.) позивач спростовує доводи скаржника та зазначає про законність та обгрунтованість рішення місцевого суду, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, оцінивши докази та заслухавши представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Чернівецької області від 31.10.2008р. у справі №4/97 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 7 липня 2004 року між Львівською державною залізницею та ЗАТ "Трансмост" укладено договір № 135-04 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, відповідно до умов якого, вантажовласник зобов'язується здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вантажообігу на під'їзній колії. Одержані кошти залізниця зараховує на особовий рахунок вантажовласника.( пункт 2.4.); розмір попередньої оплати та періодичність її внесення визначається вантажовласником, виходячи з очікуваного обсягу перевезень та послуг на підставі діючих тарифів. Плата за перевезення визначається у відповідності до Тарифного керівництва № 1 з врахуванням коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею. Розмір плати за додаткові послуги, для яких відсутні тарифні ставки визначається за домовленістю і зазначається в доповнені до цього договору ( пункт З.2.); у міру виконання перевезень та надання послуг залізниця списує відповідні суми ( провізну плату, додаткові збори, штрафи) з особового рахунку вантажовласника на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування ваганами, контейнерами ( пункт З.З.); залізниця не пізніше третього робочого дня після списання надає вантажовласнику через станцію перелік списаних сум. По закінченні кожного місяця залізниця надає вантажовласнику витяг з його особового рахунку і податкову накладну.
Отже, позивач на виконання вимог умов договору, відповідно до відомостей плати за користування вагонами, що підписані сторонами без заперечень, списував з особового рахунку відповідача плату за користування вагонами.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно книги переліків та накопичувальних карток, відповідач під розпис 26 листопада 2006 року отримав витяг з його особового рахунку, відповідно до якого залишок коштів становив 273,11 грн.
Згідно витягу з книги повідомлень в грудні 2006 року на адресу ЗАТ “Трансмост» надійшли наступні вагони: №№63534861, 66037045, 66630823, 66373069, 64436736 - 01.12.2006р.,65358632, 65362586, 66749219, 67376178, 66937830 -02.12.2006р., 66231051, 64637523 -04.12.2006р. та №97182109 -06.12.2006р.
Оскільки на особовому рахунку відповідача було недостатньо коштів для надання послуг по подачі всіх вагонів, то вагони №№63534861, 66037045, 66630823, 66373069, 64436736 були затримані на станції призначення Чернівці-Північна та не подані під вивантаження на під'здну колію вантажоодержувача.
В подальшому вагони, які надходили на адресу відповідача 02,04,06, грудня 2006 року також були затримані з вищезазначених причин, оскільки відповідач жодних оплат за цей період не проводив.
Про затримку вагонів відповідно було складено акти загальної форми №758,766,774 від підпису яких представник відповідача відмовився.
Відповідно до пункту 4.3. вищевказаного договору, у разі відсутності на особовому рахунку вантажовласника коштів необхідних для оплати перевезення та додаткових послуг, залізниця припиняє приймання, видачу вантажів та надання додаткових послуг згідно із статтею 62 Статуту залізниць з одночасним віднесенням відповідальності на вантажовласника за невиконання плану перевезень ( статті 106,108 Статуту), затримку вагонів і контейнерів та зберігання вантажу.
Згідно статті 62 Статуту залізниць, порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць. Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. Платежі за перевезення експортно-імпортних вантажів здійснюються згідно з міжнародними угодами та чинним законодавством. У разі несвоєчасного внесення вантажовідправником, вантажоодержувачем, експедитором належної плати, зборів та штрафів справляється пеня за кожний день затримки у розмірі, встановленому законодавством. Відправка, видача вантажів можуть бути затримані до внесення платежів. За час затримки відправник, одержувач, експедитор сплачують за користування вагонами (контейнерами) залізниці плату, передбачену статтею 119 цього Статуту.
Відповідно до статті 119 Статуту, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Позивач відповідно до статті 46, 119 Статуту залізниць, Правил користування вагонами і контейнерами, тарифного керівництва № 1 нарахував суму платежів за користування вагонами та зберігання вантажу на станції Чернівці-Північна у розмірі 79262,64 грн., яка відповідачем не була оплачена.
Відповідно до пункту 4.4 договору № 135-04, у разі виникнення заборгованості, яка рахується з наступного дня фактичного надання послуг по перевезенню вантажів та додаткових послуг вантажовласник сплачує залізниці пеню у розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач окрім основного боргу у сумі 79262,64 грн., за прострочення платежу зобов'язаний сплатити пеню у сумі 4171,60 грн., інфляційні у сумі 1099,45 грн., три відсотки річних у сумі 736,17 грн. відповідно до розрахунку.
Оскільки згідно висновків судово-бухгалтерської експертизи визначено, що залишок на рахунку ЗАТ "Трансмост" станом на 1.12.2006 року складає 4747,32 грн., відповідач у випадку незгоди з підставами або розміром нарахування, має право звернутися з претензією та позовом до залізниці з вимогою повернути зайво нараховану суму. Однак, як стверджувалося представником позивача, жодних претензій з боку відповідача щодо невірних взаєморозрахунків починаючи з 2005 року не заявлялись.
Згідно із ст.42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст.43 цього Кодексу.
Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарськй суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, всупереч вимогам ст.33 ГПК України, відповідачем не було надано суду доказів, які б спростовували факти, викладені в позовній заяві.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, друга сторона відшкодовує витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд
Постановив:
1. Рішення господарського суду Чернівецької області від 31.10.2008 року у справі №4/97 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансмост» залишити без задоволення.
2. На виконання постанови місцевому господарському суду видати відповідний наказ.
3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.
4. Матеріали справи повернути в господарський суд Чернівецької області.
Головуючий суддя Гнатюк Г.М.
Суддя Кравчук Н.М.
Суддя Мирутенко О.Л.