"25" грудня 2008 р.
Справа № 31/116-08-4646
Позивач: ТОВ «МПБ-Технопарк»
Відповідач: ДП МО України «Південь»
про стягнення 269 184 грн.
Суддя господарського суду
Одеської області Лєсогоров В.М.
В засіданні приймали участь представники:
від позивача: Матвєєв Д.П.
від відповідача: Лотоцька О.В. (02.12.2008 року був присутній Марочкін В.О.)
СУТЬ СПОРУ: позивач вимагає стягнення з відповідача пені в сумі 269 184 грн., в звґязку з простроченням відповідачем повернення позивачу 1 469 630 грн., в наслідок недійсності договору від 20.09.2006 року № И/29/А.
Представники позивача позов підтримав.
Представник відповідача позов не визнала.
Матеріалами справи встановлено:
Позов у поточній справі ґрунтується на наступних обставинах. Позивач вказує, що між сторонами був укладений договір від 20.09.2006 року № И/29/А. На виконання цього договору як вказує позивач, він перерахував відповідачу 2 469 630 грн. В подальшому як вказує позивач, вказаний договір був визнаний недійсним у судовому порядку, внаслідок чого між сторонами виникли цивільні правовідносини щодо повернення сторін у первісне становище. Як вказує позивач у відповідача виникло зобовґязання щодо повернення позивачу 2 469 630 грн., з яких відповідач повернув лише 1 000 000 грн. Решту суми 1 469 630 грн. як вказує позивач, відповідач йому не повернув, чим прострочив виконання грошового зобовґязання. На думку позивача, відповідач зобовґязаний сплатити йому пеню в сумі 269 184 грн., яка обрахована на підставі ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»без договору між сторонами щодо нарахування пені.
Судом встановлено наступне.
20.09.2006 року сторони уклали договір № И/29/А, відповідно до умов якого позивач надає відповідачу фінансові ресурси в якості інвестиції, для будівництва обґєктів нерухомості.
Рішенням господарського суду Одеської області від 11.12.2007 року у справі № 15/278-07-7533, за позовом ДП МО України «Південь» до ТОВ «МПБ-Технопарк» про визнання договору недійсним, та за зустрічним позовом про визнання дій незаконними та стягнення грошових коштів, встановлено і вирішено наступне. Судом встановлено, що ТОВ «МПБ-Технопарк» перерахувало на користь ДП МО України «Південь» на виконання договору від 20.09.2006 року № И/29/А -2 469 630 грн. Суд визнав недійсним договір від 20.09.2006 року № И/29/А, та зобовґязав ДП МО України «Південь» повернути ТОВ «МПБ-Технопарк» все одержане на виконання вказаного договору.
Постановою від 05.02.2008 року ОАГС, вказане рішення залишено без змін.
Постановою від 23.04.2008 року ВГСУ, вказана постанова залишена без змін.
З платіжних доручень убачається, що у період з 07.11.2006 року по 27.12.2006 року позивач перерахував відповідачу на виконання договору від 20.09.2006 року № И/29/А - 2 469 630 грн.
Позивач в позові вказав, що відповідач повернув йому 1 000 000 грн., однак доказів з цього приводу не надав.
Господарський суд ухвалами від 05.11.2008 року та від 02.12.2008 року витребував від обох сторін докази повернення відповідачем позивачу 1 000 000 грн., однак цих доказів не отримав.
Відповідно до ст. 35 ГПК України - факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого
органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Відповідно до ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»- цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Ст. 1. Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Ст. 3. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Слід звернути увагу на те, що ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»не встановлює положень щодо застосування цього Закону у межах правовідносин щодо повернення сторін у первісне становище, в наслідок недійсності договору.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство яке регулює спірні правовідносини, суд зробив наступні висновки.
Між сторонами був укладений договір від 20.09.2006 року № И/29/А. На виконання цього договору позивач перерахував відповідачу 2 469 630 грн. Рішенням господарського суду Одеської області від 11.12.2007 року у справі № 15/278-07-7533, суд визнав недійсним договір від 20.09.2006 року № И/29/А, та зобовґязав ДП МО України «Південь» повернути ТОВ «МПБ-Технопарк» все одержане на виконання вказаного договору (тобто 2 469 630 грн.). Таким чином, внаслідок недійсності вказаного договору, між сторонами виникли цивільні правовідносини щодо повернення сторін у первісне становище (ст. 216 ЦК України). В межах цивільних правовідносин щодо повернення сторін у первісне становище внаслідок недійсності договору нарахування будь -якої пені законодавством не передбачено. В свою чергу ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»регулює правовідносини щодо нарахування пені за прострочення платежу, лише у випадку якщо між сторонами є договір про нарахування пені. В даному випадку між сторонами не існує договору щодо нарахування пені, у випадку затримання відповідачем повернення позивачу грошових коштів, одержаних відповідачем від позивача на виконання вказаного недійсного договору. ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»не встановлює положень щодо застосування цього Закону у межах правовідносин щодо повернення сторін у первісне становище, в наслідок недійсності договору.
Таким чином правові позиції позивача щодо нарахування відповідачу пені є безпідставними, а позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати у справі відносяться на позивача в зв'язку з відмовою в позові.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,
В задоволенні позову -відмовити.
Датою складання рішення відповідно ст. 84 ГПК України визначити 26.12.2008 року.
Рішення набуває законної сили з 09.01.2009 р.
Суддя Лєсогоров В. М.