83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
31.12.08 р. Справа № 9/187
Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.
при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ АГРО», м.Луганськ
до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод», с.Новолуганське, Донецька область
про стягнення 6 754грн.48коп.
В засіданні брали участь представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ АГРО», м.Луганськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства «Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод», с.Новолуганське, Донецька область про стягнення штрафних санкцій в розмірі 6 754грн.48коп., які складаються з суми пені в розмірі 5 010грн.99коп., 3% річних в розмірі 625грн.41коп. та інфляційних витрат в розмірі 1 118грн.08коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №23/05-08 від 23.05.2008р., видаткову накладну №РН-0000004 від 26.05.2008р., рахунок-фактуру №СФ-0000004 від 26.05.2008р., довіреність на отримання ТМЦ серії ЯОЧ №838474 від 22.05.2008р.
Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою господарського суду від 04.11.2008р., заявлені позовні вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, у судове засідання не з'явився, тому згідно ст.75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №925357 Відкрите акціонерне товариство «Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод», с.Новолуганське в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України зареєстроване як юридична особа
31.12.2008р. позивачем надані пояснення б/н від 30.12.2008р., відповідно з якими останній підтримує зазначені у позовній заяві вимоги.
Розгляд справи відкладався.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у попередньому судовому засіданні, господарський суд встановив:
23.05.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ АГРО», м.Луганськ та Відкритим акціонерним товариством «Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод», с.Новолуганське укладений договір купівлі-продажу №23/05-08, відповідно з яким продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) придбає на умовах нижчевикладених в договорі пшеницю, далі за текстом товар (п.1.1 договору).
За твердженням позивача, на виконання умов договору позивачем на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 65 736грн.00коп., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000004 від 26.05.2008р., копія якої наявна в матеріалах справи.
Фактичне отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом представника відповідача на зазначеній накладній в графі «отрима(ла)» та печаткою підприємства, а також довіреністю серії ЯОЧ №838474 від 22.05.2008р. на отримання цінностей від ТОВ «АТЛАНТ АГРО» (копія зазначеної довіреності додана до матеріалів справи).
На сплату отриманого товару позивачем виставлений рахунок-фактура №СФ-0000004 від 26.05.2008р.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що покупець здійснює оплату партії товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті України протягом 7-ми банківських днів з моменту отримання товару покупцем.
За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, позивач вважає, що кінцевим терміном оплати отриманого товару є 04.06.2008р.
За твердженням позивача, відповідач всупереч вимогам договору та закону, оплату отриманої продукції здійснив наступним чином: 05.09.2008р. - 3 145грн.50коп., 15.09.2008р. - 10 000грн.00коп., 29.09.2008р. - 30 000грн.00коп., 07.10.2008р. - 10 000грн.00коп., 10.10.2008р. - 12 590грн.50коп.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
На думку позивача, останній свої зобов'язання за договором виконав належним чином, здійснивши поставку відповідної продукції; а відповідач всупереч вимогам договору, здійснив несвоєчасну оплату товару у зв'язку з чим допустив прострочення виконання свого зобов'язаня.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).
Аналогічно, п.1 ст.230 господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що прострочення строків поставки або оплати товару тягне за собою право добросовісної сторони стягнення пені з винної сторони в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.
На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, розмір пені за період прострочення оплати товару складає суму в розмірі 5 010грн.99коп.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає посилання позивача безпідставними з огляду на наступне:
Нарахування пені позивач здійснює за прострочення оплати за видатковою накладною №РН-0000004 від 26.05.2008р., посилаючись при цьому на те, що поставка здійснена на підставі договору купівлі-продажу №23/05-08 від 23.05.2008р.
Проте, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що договір купівлі-продажу №23/05-08 від 23.05.2008р. не є підставою здійснення поставки за наявною у справі видатковою накладною. Навпаки, ані в представленій накладній, ані в рахунку-фактурі, ані в довіреності на отримання ТМЦ не має посилань на договір купівлі-продажу №23/05-08 від 23.05.2008р.
Таким чином, надані позивачем документи не є належними доказами того, що відповідачем прострочена оплата товару, отриманого саме за договором купівлі-продажу №23/05-08 від 23.05.2008р. в розумінні вимог ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України. Господарським судом розглянуті та не прийняті до уваги ствердження позивача про належність цих доказів, оскільки позивач повинен був надати документи, які б підтверджували факт їх відношення до даних господарських операцій.
Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та інших підзаконних нормативних актів, які існують в чинному законодавстві щодо порядку ведення бухгалтерського обліку підприємствами (накази Міністерства фінансів України про затвердження численних Положень, Методичних рекомендацій та т.і., що конкретизують порядок застосування норм вищевказаного Закону посадовими особами підприємств та організацій України), у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, як факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
А письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу -одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо.
Тобто, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.
Як встановлено судом, з наданої позивачем видаткової накладної №РН-0000004 від 26.05.2008р. не вбачається, що вона була складена та підписана на виконання умов саме договору купівлі-продажу №23/05-08 від 23.05.2008р., що є підставою позову.
В матеріалах справи відсутні докази наявності будь-яких клопотань позивача про зміну підстави позову.
Таким чином, документи, що надані позивачем в якості доказів по справі, не мають доказової сили з вищезазначених причин.
Крім того, в провадженні господарського суду наявні справи №9/188, 9/189, 9/190 між тими ж сторонами, з яких вбачається, що між сторонами існували правовідносини не тільки за договором купівлі-продажу №23/05-08 від 23.05.2008р., а й за договорами купівлі-продажу №12/05-08 від 12.05.2008р., №11/06-08 від 11.06.2008р., №27/06-08 від 27.06.2008р., що також дає суду підстави вважати, що спірна поставка могла бути здійснена позивачем не лише за умовами договору купівлі-продажу №23/05-08 від 23.05.2008р., на умови якого посилається позивач. Також зазначений факт не дає можливості стверджувати, що дії сторін по отриманню та оплаті товару мають відношення саме до договору купівлі-продажу №23/05-08 від 23.05.2008р., який є підставою позову.
Таким чином, умови договору купівлі-продажу №23/05-08 від 23.05.2008р., який є підставою позову, не можуть бути застосовані до правовідносин сторін, які фактично виникли за наявними у матеріалах справи видатковою накладною та рахунком-фактурою.
З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ АГРО», м.Луганськ в частині стягнення пені в розмірі 5 010грн.99коп. є необґрунтованими, недоведеними, безпідставними, а відтак підлягають залишенню без задоволення.
На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі зазначеної норми, за розрахунком позивача, сума інфляційних витрат за період прострочення оплати товару становить 1 118грн.08коп. та 3% річних становлять суму в розмірі 625грн.41коп. за відповідний період прострочення.
Враховуючи підстави відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 1 118грн.08коп. та 3% річних в розмірі 625грн.41коп. не підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають віднесенню на позивача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ АГРО», м.Луганськ до відповідача, Відкритого акціонерного товариства «Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод», с.Новолуганське, Донецька область про стягнення штрафних санкцій в розмірі 6 754грн.48коп., які складаються з суми пені в розмірі 5 010грн.99коп., 3% річних в розмірі 625грн.41коп. та інфляційних витрат в розмірі 1 118грн.08коп. - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
У судовому засіданні 31.12.2008р. оголошено повний текст рішення.
Суддя