01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
11.11.08 р. № 10/3521
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Фаловської І.М. (доповідач по справі),
суддів:
Агрикової О.В.
Разіної Т. І
при секретарі судового засідання -Салякіній М.І.,
за участю представників сторін:
від позивача: Надирова Р.М. -представник за довірен. № 102/10 від 15.07.2008 р.;
від відповідача: Гузь О.І. -директор, наказ № 126 від 23.07.2003 р., паспорт серії НС № 378453 від 24.01.1998 р.;
Шишка Р.І. -представник за довірен. № 888 від 31.12.2007 р.;
Школьна І.П. -представник за довірен. б/н від 29.08.2008 р.
розглянувши апеляційну скаргу дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на рішення господарського суду Черкаської області від 09.09.2008 року,
у справі № 10/3521 (суддя Шумко В.В.),
за позовом дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ,
до Канівського комунального підприємства теплових мереж, м. Канів,
про стягнення 881 454,87 грн.,
За результатами розгляду апеляційної скарги Київський міжобласний апеляційний господарський суд
У липні 2008 року дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі по тексту -ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», позивач) звернулась до господарського суду Черкаської області із позовною заявою до Канівського комунального підприємства теплових мереж (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 881 454,87 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу № 06/05-2222 ТЕ-36 від 30.12.2005 р., а саме на те, що останній частково розрахувався перед позивачем за поставлений природний газ, в результаті чого за відповідачем на момент подачі позову до суду утворилась заборгованість в сумі 458 271,55 грн.
Відповідач у справі позовні вимоги не визнав, з підстав викладених у запереченні на позовну заяву.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 09.09.2008 року у справі № 10/3521 (далі по тексту -оскаржуване рішення) провадження у справі в частині стягнення основного боргу припинено, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням господарського суду Черкаської області ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»звернулося до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 09.09.2008 року у справі № 10/3521 в частині відмови в стягненні пені, інфляційних, 3% річних та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.
В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд не з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.10.2008 р. апеляційна скарга позивача була прийнята до провадження і призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11.11.2008 р. за участю представників сторін.
Сторони у справі про час та місце засідання суду належним чином були повідомлені.
В судовому засіданні 11.11.2008 р. представник позивача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача проти апеляційної скарги усно заперечив, вважає доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, необґрунтованими і безпідставними, а тому просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення. Вимоги ухвали апеляційного суду не виконав, відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»на рішення господарського суду Черкаської області від 09.09.2008 року підлягає задоволенню частково, а рішення місцевого господарського суду необхідно частково скасувати, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
А як зазначається в частині першій ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 30.12.2005 р. між ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»(відповідно до договору -Постачальник) та Канівським комунальним підприємством теплових мереж (відповідно до договору -Покупець) було укладено договір № 06/05-2222ТЕ-36 на постачання природного газу (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов'язується передати покупцю (відповідачу) природний газ, виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав та передав відповідачу протягом січня -червня та жовтня - грудня 2006 р. природний газ на суму 4 132 897,04 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу, які скріплені підписами та печатками уповноважених сторін за договором (а.с. 22-30).
Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата за природний газ проводиться відповідачем грошовими коштами. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу до 10 числа місяця, наступного за звітнім.
Відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання щодо оплати природного газу виконав частково, у зв'язку з чим на момент звернення з позовною заявою за ним утворилася заборгованість на загальну суму 458 271,55 грн.
Проте, матеріалами справи підтверджується, а саме платіжним дорученням № 730 від 31.07.2008 р. (а.с. 62), що відповідачем після звернення ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України» з позовом до суду перераховано на рахунок позивача борг за природний газ в сумі 458 271,55 грн., що є предметом даного спору.
Сплата боргу не заперечується позивачем.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, щодо припинення провадження у справі, в частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу за газ, в сумі 485271,55 грн. за відсутністю предмету спору, на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.
Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з рішенням господарського суду Черкаської області від 9 вересня 2008 року у справі №10/3521 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних збитків, 3% річних та пені, вважає рішення в цій частині необґрунтованим, безпідставним, таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, суперечить нормам матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню в цій частині з наступних підстав.
Мотивуючи підстави для відмови в задоволенні позовних вимог в частині інфляційних збитків, 3% річних та пені, господарський суд Черкаської області в оскаржуваному рішенні посилається на ту обставину, що причиною порушення відповідачем зобов'язань є об'єктивні обставини, а саме - несвоєчасне погашення місцевим бюджетом заборгованості, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, затвердженим органами державної влади, а тому, в силу ст.614 ЦК України, відповідач звільняється від відповідальності у зв'язку із відсутністю його вини. Проте, з таким висновком колегія суддів апеляційної інстанції погодитись не може з огляду на наступне.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до п. 6.1. Договору на постачання природного газу за яким стягувалась заборгованість, остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу. Згідно з п.7.1. Договору на постачання природного газу за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по даному договору сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України.
Статтею 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Положення договору на постачання природного газу не змінювались, додаткових угод щодо зміни порядку розрахунку за природний газ та звільнення від відповідальності не укладалось, а тому твердження місцевого суду щодо звільнення відповідача від сплати заявленої суми інфляційних збитків, 3% річних та пені є необґрунтованими, оскільки останні передбаченні як чинним законодавством так і положеннями договору.
Щодо стягнення інфляційних збитків та 3% річних колегія суддів зазначає, що згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлений договором. Аналогічна норма закріплена і в ст. 229 ГК України, яка встановлює виняток із загального правила ст. 218. Окрім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Так, в силу ст.229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Також колегія суддів зазначає, що за своєю правовою природою, інфляційні збитки та 3% річних не є штрафними санкціями. Інфляційні збитки являються збитками завданими процесом знецінення грошових коштів та зниженням їх купівельної спроможності, а тому не є штрафною санкцією, а являється лише додатковим зобов'язанням направленим на отримання реальної вартості грошей не отриманих внаслідок невиконання грошового зобов'язання. 3% річних, в свою чергу є мінімальною платою за користування чужими грошовими коштами і їх розмір встановлюється відповідно до мінімальної відсоткової ставки по депозитних вкладах, які б надавали банки при вкладенні кредитором на депозитний рахунок грошових коштів отриманих внаслідок своєчасного виконання грошового зобов'язання, а тому штрафною санкцією також не являються.
З огляду на наведене, господарський суд Черкаської області прийшов до неправомірного висновку щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних збитків у розмірі 297 853,57 грн. за лютий 2006 р. - червень 2008 р. та 3% річних в розмірі 49 832,13 грн. за період з 11.02.2006 р. по 11.07.2008р. підлягає задоволенню.
Що стосується вимоги позивача в частині стягнення пені, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ДК «Газ України»в частині стягнення пені, господарський суд Черкаської області посилався на положення Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»від 20.02.2003 року №5 54-1V.
Статтею 1 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»передбачено, що заборгованість з квартирної плати та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергію, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків та квартир, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців, залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації.
Статтею 5 цього Закону встановлено, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на заборгованість останніх перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовується для надання послуг.
Однак, відповідачем як до суду першої інстанції так і до апеляційного господарського суду не надано належних та допустимих доказів реструктуризації заборгованості, в розумінні ст. 34 ГПК України, а саме доказів на яку саме суму заборгованості укладені такі договори та за який період виникла така заборгованість.
Тому, висновок місцевого господарського суду про доведеність відповідачем наявності договорів з населенням про реструктуризацію їх заборгованості перед відповідачем є помилковим.
Отже, згідно п. 7.2 Договору, в разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1 Договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Пунктом 7.5 договору передбачено, що пеня нараховується протягом 6 місяців, що передує моменту звернення з позовом.
Колегія суддів апеляційної інстанції, на підставі п.п 7.2, 7.5 Договору вважає правомірним нарахуванням позивачем пені в розмірі 75 497,62 грн. за період з 11.01.2008 р. по 11.07.2008 року.
Проте, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Суд апеляційної інстанції врахував те, що згідно умов договору відповідач купував газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій та те, що відповідач є комунальним підприємством, основним джерелом отримання коштів для розрахунку за природній газ є надходження платежів від населення за комунальні послуги. Причиною несвоєчасної оплати за використаний газ є те, що відповідач отримував природний газ для вироблення та постачання комунальних послуг споживачам в тарифах, які не відповідають фактичній вартості теплової енергії, а також те, що споживачі несвоєчасно розраховуються за спожиті послуги. Таким чином, суд враховує, що в діях відповідача щодо несплати в строк повної вартості отриманого від позивача газу відсутній прямий умисел, оскільки зазначена ситуація стала наслідком вищевказаних обставин та прострочення населенням комунальних послуг.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до умов ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд зменшує пеню в розмірі 75 497,62 грн., яка підлягає стягненню з відповідача до 37 748,81 грн.
Отже, вимога позивача в частині стягнення пені в розмірі 75 497,62 грн. підлягає частковому задоволенню, в сумі 37 748,81 грн.
Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 09.09.2008 р. по справі № 10/3521 прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає частковому скасуванню
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача повністю.
Керуючись ст. 99, ст. 101, ст. 102, п. 2 ст. 103, ст. 104, ст. 105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на рішення господарського суду Черкаської області від 09.09.2008 року у справі № 10/3521 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 09.09.2008 року у справі № 10/3521 скасувати частково та прийняти нове рішення в цій частині.
3. Резолютивну частину рішення викласти в новій редакції:
«1. Позов задовольнити частково.
2. Провадження у справі в частині стягнення 458 271,55 грн. боргу припинити.
3. Стягнути з Канівського комунального підприємства теплових мереж (19000, Черкаська область, м. Канів, вул. Енергетиків, 30, код ЄДРПОУ 02082657) на користь дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) пені - 37 748 (тридцять сім тисяч сімсот сорок вісім) грн. 81 коп., інфляційних збитків - 297 853 (двісті дев'яносто сім тисяч вісімсот п'ятдесят три) грн. 57 коп., 3% річних - 49 832 (сорок дев'ять тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 13 коп., 3 854 (три тисячі вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 35 коп. державного мита за подання позовної заяви, 51,60 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.»
4. Стягнути з Канівського комунального підприємства теплових мереж (19000, Черкаська область, м. Канів, вул. Енергетиків, 30, код ЄДРПОУ 02082657) на користь дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 1 927 (одна тисяча дев'ятсот двадцять сім) грн. 17 коп. -державного мита за подачу апеляційної скарги. Видати наказ.
5. Видачу наказів доручити господарському суду Черкаської області.
6. Копію постанови апеляційного господарського суду надіслати сторонам у справі.
7. Матеріали справи № 10/3521 повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий суддя: Фаловська І.М.
Судді:
Агрикова О.В.
Разіна Т. І
Дата відправки 13.11.08