ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
27.01.2009 р. 12:45 № 7/549
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу
Закритого акціонерного товариства "Київський склотарний завод"
до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва
про скасування податкового повідомлення-рішення
Представники:
від позивачаКишиня В.С., представник за довіреністю
від відповідачаКосякевич Ю.С., представник за довіреністю
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного відповідачем за порушення позивачем права на використання місцевої символіки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач під час проведення перевірки дійшов невірного висновку про використання позивачем в своїй назві місцевої символіки, а саме слова «Київський», з іншою метою, аніж визначення місцезнаходження підприємства. У зв'язку з цим позивач просив суд скасувати винесене на підставі акта перевірки податкове повідомлення-рішення № 0000612309/0.
Ухвалою суду від 17.11.08 було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 27.01.09 об 11:30.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, мотивуючи свої заперечення тим, що використання позивачем місцевої символіки здійснюється не з метою визначення його місця знаходження, а тому просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»збір за використання місцевої символіки є одним із видів місцевих зборів.
Згідно зі ст. 13 цього Декрету збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою.
Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування.
Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб - 0,1 відсотка вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, - п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з розділом III Положення про збір за право на використання місцевої символіки міста Києва, затвердженого рішенням XII сесії четвертого скликання Київської міської ради від 09.03.2006 р. N 149/3240, платниками збору є юридичні особи, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, філії та інші відокремлені підрозділи підприємств і організацій, які здійснюють діяльність на території м. Києва, а також окремі громадяни, які в установленому порядку займаються підприємницькою діяльністю і використовують символіку м. Києва з комерційною метою, крім підприємств, установ та організацій, а також інших суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують у найменуваннях слово Київ та похідні від нього для визначення свого місцезнаходження.
Згідно з пунктами 2.1 та 2.2 Положення об'єктом оподаткування збором для юридичних і фізичних осіб є виготовлена продукція (виконані роботи, надані послуги) з використанням символіки м. Києва з комерційною метою. Розрахунковою базою оподаткування збором юридичних осіб є, зокрема:
загальна вартість виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) підприємств, організацій, установ, у власних назвах або товарних знаках яких використовується символіка міста у комерційних цілях;
вартість окремих видів продукції (робіт, послуг), при виготовленні (виконанні, наданні) яких використовується символіка м. Києва.
Як вбачається з позовних матеріалів, а саме з установчих документів позивача, використання в його назві Закрите акціонерне товариство «Київський склотарний завод»похідного від слова «Київ», тобто «київський», обумовлено виключно місцем знаходження позивача: м. Київ, провулок Балтійський, 23. Використання зазначеної місцевої символіки з іншою, ніж визначення місця знаходження позивача, метою як встановлено в судовому засідання, позивачем не здійснюється.
Відповідно до акта перевірки, складеного відповідачем, позивач здійснює виробництво та реалізацію скляної тари -банок ємністю 250-1500 мл з двома видами горловини -під обжину кришку та під кришку «твіст-офф». В акті перевірки не встановлено факту використання позивачем слова Київ чи похідного від нього на продукції позивача.
Разом з тим, відповідач в акті перевірки посилається на те, що використання позивачем в своїй назві слова «Київський»є підставою для справляння з позивача плати за використання місцевої символіки, оскільки дане слово використовується у власній назві позивача. У зв'язку з цим відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення «0000612309/0 від 26.09.08 на суму 227 779,05 грн. за заниження позивачем збору за право використання місцевої символіки.
В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що позначенням місця знаходження позивача було б використання у його найменуванні слова «Балтійський»(вулиця в м. Києві, де зареєстрований і фактично знаходиться позивач).
Такий висновок відповідача є хибним з огляду на те, що використання суб'єктом господарювання, зокрема, у власній назві слова «Київ»чи похідних від нього буде підставою для справляння місцевого збору в тому випадку, якщо:
- місцеву символіку м. Києва у власній назві чи товарних знаках використовує суб'єкт господарювання, місцем знаходження якого є інше місце, ніж м. Київ,
- використання будь-яким, в тому числі суб'єктом господарювання, місцем знаходження якого є м. Київ, місцевої символіки м. Києва при виготовленні (виконанні, наданні) продукції.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про систему оподаткування»встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим і сільські, селищні, міські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів.
Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України.
Зважаючи на те, що рішенням XII сесії четвертого скликання Київської міської ради від 09.03.2006 р. N 149/3240 встановлені умови, за яких суб'єкти господарювання звільняються від сплати збору за використання місцевої символіки, а також доведення позивачем дотримання таких умов, суд приходить до висновку про протиправність прийнятого відповідачем рішення.
Суд, реалізовуючи положення з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, пов'язані з необхідністю перевірити відповідність оскаржуваного рішення вимогам щодо того чи прийняте (вчинені) воно:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, прийшов до висновку про порушення відповідачем зазначених вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі не довів суду правомірності прийнятого ним рішення, а отже не виконав вимог щодо доказування.
Суд на підставі наявних у матеріалах справи доказів, а також наданих позивачем пояснень прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Закритого акціонерного товариства «Київський склотарний завод»задовольнити повністю
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва № 0000612309/0 від 26.09.2008 року.
3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Закритого акціонерного товариства «Київський склотарний завод»за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови -01.02.09 р.
Суддя Арсірій Р.О.