Ухвала
Іменем України
03.02.2009 Справа № 22-а-1181/08
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Дадінської Т.В. , Ілюхіної Г.П.
секретар судового засідання Колб Т.П.
за участю представників сторін:
представника позивача: Державного підприємства "Сімферопольський
виноробний завод" - Купрєєвої Олесі Дмитрівни, довіреність №2 від
03.02.2009;
представника відповідача: Кримської митниці-Сінгаєвського Олександра
Валерійовича, довіреність №17-07/653 від 27.01.2009;
прокурора: Прокуратури Автономної Республіки Крим - Цуркан Сергія
Анатолійовича, посвідчення №505 від 13 червня 2007 року;
розглянувши апеляційну скаргу Прокуратури Автономної Республіки Крим
на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя
Воронцова Н.В.) від 26.08.08 у справі № 2-27/7638-2008А (№22а-1181-08),
за позовом Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод"
(вул. Московське шосе, 9-й км, Аграрне, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95492)
до Кримської митниці (вул. Мальченко, 22, Аерофлотський, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95491)
за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95015)
про визнання неправомірними та скасування рішення,
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.08.2008 року (суддя Н.В. Воронцова) у справі №2-27/7638-2008 А (№22а-1181/08) задоволено позов Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" до Кримської митниці за участю прокуратури Автономної Республіки Крим про визнання неправомірним та скасування рішення.
Суд скасував податкові повідомлення Кримської митниці форми "Р" №24 від 11.06.2008 року по донарахуванню на підставі статті 4.1. Закону України "Про єдиний митний тариф та митний тариф України" суми податкового зобов'язання у розмірі - 27727234,89грн. (26406890,37грн. - основний платіж, 1320344,52грн. - штрафні санкції) та податкове повідомлення форми "Р" №25 від 11.06.2008 року по донарахуванню на підставі статей 282, 284 Митного Кодексу України та пункту 3 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податкового зобов'язання у розмірі 5545446,97грн. (основний платіж - 5281378,07грн., штрафні санкції - 264068,90грн.).
Суд стягнув з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" 03,40грн. державного мита.
Не погодившись з постановою суду, прокуратура Автономної Республіки Крим та Кримська митниця звернулись з апеляційними скаргами, в яких просять постанову суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Ухвалами Севастопольського апеляційного адміністративного суду від
03.10.2008 року було відкрито апеляційне провадження стосовно апеляційних скарг Прокуратури Автономної Республіки Крим та Кримської митниці.
Апеляційні скарги були мотивовані порушенням норм матеріального та процесуального права.
Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2008 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Санакоєвої М.А., у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі, на суддю Дадінську Т.В.
До розгляду апеляційної скарги від Міністерства фінансів України надійшла заява про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Заява Міністерства фінансів України була мотивована тим, що рішення суду у даній справі може вплинути на дохідну частину Державного бюджету України, а відповідно на обов'язки Міністерства фінансів України щодо виконання Державного бюджету.
Суд усною ухвалою відхилив клопотання Міністерства фінансів України про залучення його у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, позивач - Державне підприємство "Сімферопольський виноробний завод" звернувся до відповідача - Кримської митниці з позовною заявою та просив суд визнати дії митної служби неправомірними та скасувати податкові повідомлення форми "Р" №24, 25 від 11.06.2008.
17.07.2008, вих. №05/1-13923/07 до господарського суду Автономної Республіки Крим надійшла заява від прокуратури Автономної Республіки Крим, в якій прокурор повідомив про те, що з метою захисту інтересів держави вступає до розгляду справи.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.08.2008 був прийнятий вступ прокурора до участі у розгляді справи прокуратури Автономної Республіки Крим.
19.08.2008 від позивача надійшли уточнення позовних вимог, відповідно до яких він просив визнати дії Кримської митної служби неправомірними та скасувати податкові повідомлення форми "Р" №24, 25 від 11.06.2008.
19.08.2008 прокуратура Автономної Республіки Крим надала письмові пояснення у справі, відповідно до яких, просила відмовити в задоволені позовних вимог позивача.
26.08.2008 позивач надав уточнення позовних вимог, згідно до якого, просив скасувати податкові повідомлення Кримської митниці форми "Р" №24 та форми "Р" №25 від 11.06.2008.
Суд першої інстанцнгюзовні вимоги задовольнив у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин і додержання норм матеріального та процесуального права при прийнятті судом першої інстанції постанови, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з представлених доказів в матеріалах справи та було встановлено судом першої інстанції, Державне підприємство "Сімферопольський виноробний завод" здійснює свою підприємницьку діяльність на підставі свідоцтва державної реєстрації серії А00 №438073 від 12.04.1996, довідки ЄДРПОУ №05.3-06-19/358, статуту зареєстрованого 01.02.2006 Департаментом правової та законопроектної роботи Міністерства аграрної політики України.
Так, 01.06.2006 між Державним підприємством "Сімферопольський виноробний завод" (Україна) в особі директора підприємства - Голубенко А.Б., далі Покупець та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Кавказьких алкогольних напоїв" (Грузія), в особі директора Адуашвілі Г.Т., далі Продавець, було укладено контракт №41, строком до 30.04.2007.
Відповідно до пункту 1.1. Контракту, предметом контракту є коньячний спирт, в асортименті, по якісним характеристикам, стандартам, строкам та умовам поставки, відповідно до додатку.
Згідно з пунктом З.2., умови поставки СРТ- (INCOTERMS 2000) Україна, станція отримання 2Сімферополь вантажний".
Відповідно до додатку №1 від 13.07.2006 до контракту, було вказано про поставку спирту коньячного спирту 6-річної витримки - 54300л та 5-річної витримки - 117700л.
Згідно з додатком №3 від 12.12.2006 до контракту, було вказано про поставку спирту коньячного спирту 6-річної витримки -54300л та 5-річної витримки - 108600л.
Відповідно до додатку №4 від 01.06.2007 до контракту, було вказано про поставку спирту коньячного спирту 6-річної витримки - 117700л та 5-річної витримки-217200л.
Сторонами 29.12.2006 до вищевказаного контракту було підписано додаткову угоду №3, щодо пролонгації договору до 31.12.2007.
Також, позивачем були надані, висновок державної санітарно -епідеміологічної експертизи від 11.08.2006 №05.03.02-03/38269, висновок державної санітарно - епідеміологічної експертизи від 23.02.2007 № 05.03.02 -03/9006 на коньячний спирт 5 та 6-річної витримки до контракту №41 від 01.06.2006, додаткова угода №3 від 29.12.2006; сертифікат відповідності (Україна) від 25.09.2006 серії ДЕ №636702 (строк до 25.03.2007), сертифікат відповідності №GЕ-0183 від 15.08.2006 (Грузія), сертифікат відповідності від 04.07.2006 (строк до 04.01.2007) (Грузія), сертифікат відповідності №GЕ -0360 від 18.06.2007, протоколи випробувань №327 від 14.08.06 (Грузія), №1925.1926.1927 від 02.08.2006, №2435,2436.2437 від 25.09.2006 №0329,0330.0331 від 20.02.2007 (Україна), довідки експерта №16-1334. 16-64 (Україна), акт експертизи про походження товару №0257 від 18.06.2007 (Грузія), митні документи - УАД (а. с. 31-45), інвойс 41/1/07 від 18.01.2007, 41/2 від 14.08.2006 (а. с. 117-119).
З матеріалів справи вбачається, що 27.07.2007 до Кримської регіональної митниці надійшов лист громадянина ОСОБА_1 (місто Київ), в якому було надано інформацію про підроблені сертифікати походження на спирт коньячний, що надходить від товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Кавказьких алкогольних напоїв" до Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод".
Вих. 03.5-02/0995 від 28.03.2008 заступник начальника регіональної митниці звернувся до начальника III Управління ГУ по особо важливим справам Слідчого Департаменту Служби Доходів Міністерства фінансів Республіки Грузія, з проханням надати відповіді на наступні питання, щодо наявності в розпорядженні митних органів Грузії будь-яких документів за підписом директора Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" - Голубенко А.Б., крім зовньошньоекономічного контракту №41 від та додаткової угоди до нього від 29.12.2006 за №3, а також чи підписував останній в присутності директора товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Кавказьких алкогольних напоїв" вищезгадані документи, (а. с. 125-126).
На що була отримана відповідь, що вищезгадані документи були привезені до директора товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Кавказьких алкогольних напоїв" вже підписаними, та які були повернути до України після виконання грузинською стороною (а. с. 127).
Отже, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа № 16-03/4/4/4-458 від 16.04.2008 начальника III Управління ГУ по особо важливим справам Слідчого Департаменту Служби Доходів Міністерства фінансів Республіки Грузія, встановлено, що сертифікати за №GЕ - 0260 від 23.01.2007, GЕ - 0420 від 03.07.2006р, GЕ - 0519 від 15.08.2006, GЕ - 0726 від 23.01.2007 (Грузія) на товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Кавказьких алкогольних напоїв" не видавалися, а були видані на інших юридичних осіб.
02.06.2008 Кримською митницею Державної митної служби України на підставі наказу Кримської митниці від 20.05.2008 №95 "Про проведення перевірки", комісією у складі начальника відділу організаційно-контрольної роботи - Башкатова В.М., начальника сектору проходження товарів відділу митних платежів - Маркуніної Т.В., головного інспектору відділу організаційно-контрольної роботи - Лосевої Д.Т., головного інспектора сектору спеціальних операцій та фізичного захисту відділу митної варти служби МВ та ОБ з ПМЗ - Гаспарян О.К., було проведено камеральну перевірку Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод".
Так, в ході перевірки встановлено, що в період з 01.09.2006 по 19.07.2007 від товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Кавказьких алкогольних напоїв" на адресу Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" за зовнішньоекономічним контрактом №41 від 01.06.2006 в межах 4-х поставок було ввезено 15 вагонів-цистерн з товаром "спирт
коньячний".
Крім того, комісією встановлено, що митне оформлення спирту коньячного 5-ти та 6-ти річної витримки (далі товару), що надійшов на адресу Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" здійснено з застосуванням режиму вільної торгівлі, відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Грузії. При митному оформленні товару за ВМД №600000001/6/007497 від 04.09.2006, №600000001/6/007498 від 01.09.2006, №600000001/6/007499 від 01.09.2006, декларантом ПКФ "Веда" Піхідчук О.С. до митного оформлення було надано сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 03.07.2006 №GЕ - 0420 за ВМД №600000001/6/008509 від 02.10.2006, за ВМД № 600000001/6/008510 від 02.10.2006, за ВМД №600000001/6/00851 від
02.10.2006, сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 15.08.2006 №GЕ -0519 за ВМД №600000001/7/001237 від 06.03.2007, за ВМД №600000001/7/001238 від 06.03.2007, за ВМД №600000001/7/001239 від
06.03.2007, сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 23.01.2007 №GЕ-0726 за ВМД №600000001/7/004867 від 19.07.2007, за ВМД №600000001/7/004868 від 19.07.2007, за ВМД №600000001/7/004869 від 19.07.2007, за ВМД №600000001/7/004870 від 19.07.2007, за ВМД №600000001/7/004871 від 19.07.2007, за ВМД №600000001/7/004872 від 19.07.2007, сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 18.06.2007 №GЕ - 0260. Разом з сертифікатами про походження товару форми СТ-1 від 15.08.2006 №GЕ -0519 та від 18.06.2007 №ОЕ - 0260 до митного оформлення надано акт експертизи від 15.08.1006 №0493 та від 18.06.1007 №GЕ-0257 відповідно.
Сертифікати про походження товару та акт експертизи засвідчені уповноваженими особами Департаменту Лози та вина "Самтрест", Республіки Грузії, згідно наданих сертифікатів країною походження товару є Республіка Грузія.
Відбитки печаток та підписи уповноважених осіб, якими засвідченні вказані сертифікати, відповідають зразкам підписів та печаток, надісланих листами Управління митно-тарифного регулювання Держмитслужби України
від 16.03.2006 №14/340, від 20.03.2007, №14/239 від 24.04.2007 №14/345.
Згідно з статтею 1 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Грузії про вільну торгівлю (набрала чинність 04.06.1996) митне оформлення спиртів коньячних походження з Республіки Грузія за сертифікатами про походження товарів форми СТ-1 від 03.07.2006 №ОЕ-0420 від 15.08.2006 №GЕ-0519 , від 23.01.2007 №GЕ-0726 від 18.06.2007 №GЕ-0260 здійснено з застосуванням пільгового режиму вільної торгівлі, без сплати ввізного мита.
Отже, з метою додаткових заходів контролю за визначенням країни походження товарів, Кримською регіональною митницею були зроблені запити від 28.08.2007 №04-16/5836 та від 06.12.2007 №04-16/8453 в Департамент Лози та Вина "Самтрест", відповіді так й не були отримані.
Згідно з листом №16-03/4/4/4-458 від 16.04.2008 начальника III Управління ГУ по особо важливим справам Слідчого Департаменту Служби Доходів Міністерства фінансів Республіки Грузія, встановлено, що сертифікати за №GЕ -0260 від 23.01.2007, №GЕ-0420 від 03.07.2006 №GЕ-0519 від 15.08.2006 №GЕ-0726 від 23.01.2007 (Грузія) на товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Кавказьких алкогольних напоїв" не видавалися.
За таких обставин перевіряючі дійшли до висновку, що так як сертифікати за №GЕ-0260 від 23.01.2007, №GЕ-0420 від 03.07.2006, №GЕ-0519 від 15.08.2006, №GЕ-0726 від 23.01.2007 (Грузія) на товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Кавказьких алкогольних напоїв" не видавалися, то вони не можуть бути підставою для підтвердження походження товару з Республіці Грузія, а відповідно Державне підприємство "Сімферопольський виноробний завод" мусить сплатити ввізне мито, встановлений Законом України "Про ввізне мито".
Крім того, перевіряючі вказують на те, що невиконання Державним підприємством "Сімферопольський виноробний завод" умов Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Грузія про вільну торгівлю при митному оформленні спиртів коньячних привело до заниження сум податкових зобов'язань у сумі 31688268,44грн., з них ввізне мито - 26406890,37грн., податок на додану вартість - 5281378,07грн.
Так, за результатом перевірки складено акт №К/0004/8/600000000/0014290527 про проведення камеральної перевірки Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" від 02.06.2008 (а. с. 8-13).
Згідно з висновком вищевказаного акту (а. с. 12) встановлено, що підлягають донарахуванню ввізне мито - 26406890,37грн., податок на додану вартість - 5281378,07грн., всього - 31688268,44грн.
Дійсний акт було направлено відповідачем до Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" з супровідним листом (вих. №268-с від 03.06.2008).
Отже, не погодившись з дійсним актом, позивач направив до Кримської митниці заперечення до акту (вих. №97 - а. с. 131-133).
Але, Кримська митниця не прийняла заперечення до уваги (а. с. 134).
11.06.2008 Кримською митницею до Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" було направлено податкові повідомлення №24 та №25 від 11.06.2008 з супровідним листом (вих №04-16/4851 від 11.06.2008), відповідно до якого, останній має зобов'язання по сплаті до Державного бюджету України ввізного мита в сумі 26406890,37грн. та податку на додану вартість у сумі - 15281378,07грн.
З матеріалів справи вбачається, що дійсний спір виник, на підставі того, що позивач при митному оформленні надав передбачені чинним законодавством документи, та вважав, що він користується пільгами по сплаті ввізного мита.
Згідно з запереченнями до позову, з дійсним висновком позивача, відповідач та прокуратура Автономної Республіки Крим не погоджується, вважає, що в разі коли виявилось, що сертифікати за №GЕ-0260 від 23.01.2007, №GЕ-0420 від 03.07.2006, №GЕ-0519 від 15.08.2006, №GЕ-0726 від 23.01.2007 (Грузія) на товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Кавказьких алкогольних напоїв" не видавалися, то вони не можуть бути підставами для підтвердження походження товару з Республіці Грузія, а відповідно Державне підприємство "Сімферопольський виноробний завод" мусить сплатити ввізне мито, встановлений Законом України "Про ввізне мито".
Крім того, відповідач вважає, що керуючись положеннями статей 2, 4 Закону України Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ним правомірно було проведено камеральну перевірку позивача, та виявлено невідповідність вищевказаних сертифікатів, яке привело до заниження суми податкових зобов'язань та в зв'язку з чим було донараховано податкових зобов'язань у сумі 31688268,44грн., з них ввізне мито - 26406890,37грн., податок на додану вартість - 5281378,07грн. На підставі чого, було винесено податкове повідомлення форми "Р" №24 від 11.06.2008 по донарахуванню на підставі статті 4.1. Закону України "Про єдиний митний тариф" та митний тариф України суми податкового зобов'язання у розмірі - 27727234,89грн. (26406890,37грн. - основний платіж, 1320344,52грн. - штрафні санкції) та податкове повідомлення форми "Р" №25 від 11.06.2008 по донарахуванню на підставі статей 282, 284 Митного Кодексу України, та пункту 3 статі 4 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податкового зобов'язання у розмірі 5545446,97грн. (основний платіж - 5281378,07грн., штрафні санкції -264068,90грн.).
Однак, з дійсним висновком відповідача та прокуратури Автономної Республіки Крим не можна погодитися з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.01.1995 між Урядом України та Урядом Республіки Грузія було укладено угоду, про виробничу кооперацію (далі Угода). Дійсна угода ратифікована Законом України від 05.05.1996 №168/96-ВР.
Згідно з статтею 6 Угоди, Договірні Сторони вважають необхідним укладання угод про виробничу кооперацію насамперед у таких галузях: паливно-енергетичний комплекс; металургійна, хімічна, нафтохімічна та деревообробна промисловості; машинобудівна та оборонна промисловості; легка промисловість; транспорт; медична та фармакологічна промисловості; сільське господарство та харчова промисловість.
В статті 8 Угоди передбачено, що реалізація галузевих та міжгалузевих угод про виробничу кооперацію здійснюватиметься шляхом укладання на їх основі договорів (контрактів) між підприємствами країн Договірних Сторін, які є підставою для митного оформлення та пропуску продукції через митний кордон країн Договірних Сторін. Декларування продукції (послуг), що поставляється в рамках виробничої кооперації, здійснюється митними органами країн Договірних Сторін, що проводять їх облік, відповідно до їх законодавства.
Відповідно до статті 9 Угоди, Сторони зобов'язуються не застосовувати ввізне та вивізне мито, податки, акцизи та кількісні обмеження щодо товарів, які поставляються по кооперації і в межах митних режимів переробки, а також наданих послуг. Збори за митне оформлення вказаної продукції (надання послуг) справляються на загальних умовах відповідно до законів і правил країн Договірних Сторін.
Під товарами, що походять з території Договірних Сторін, розуміються товари, визначені Правилами визначення країни походження товарів від 24.09.1993, затвердженими Рішеннями Ради Глав Урядів Незалежних Держав, (далі Правила).
Відповідно до термінів, вказаних в Правилах: б) термін "країна походження товарів" означає державу-учасницю Співдружності Незалежних Держав, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці. Для застосування критерію достатньої переробки може застосовуватися кумулятивний принцип походження, тобто за умови послідовної переробки товару в державах-учасницях СНД ці держави розглядаються для цілей визначення походження як одне ціле.
Згідно з пунктом 1 Правил, Країною походження товару вважається держава, де товар було повністю виготовлено або піддано достатній переробці.
Відповідно до пункту 9 Правил, Товар вважається таким, що походить з країни експорту, лише у випадку, якщо цей товар не лише відповідає встановленим цими Правилами критеріям походження та іншим умовам, але й закуповується безпосередньо у підприємства, фірми, зареєстрованих у встановленому порядку в країні експорту, та експортується шляхом прямого відвантаження з цієї країни в країну імпорту.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, доказів того, що товар, який поставлявся позивачу, не був вироблений в Республіці Грузія відповідачем не надано, проте сам зовнішньоекономічний контракт №41, висновки експертиз, інвойси та данні в УАД, які ніхто не оскаржував, підтверджують його походження з Республіки Грузія.
Більше цього, суд першої інстанції зазначив і той факт, що в матеріалах справи відсутні докази того, що Державне підприємство "Сімферопольський виноробний завод" закупав Товар у підприємства (товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Кавказьких алкогольних напоїв"), яке не зареєстровано у встановленому порядку в країні експорту.
В пункті 10. Правил регламентовано, що на посвідчення походження товару в даній державі-учасниці СНД необхідно, надати митним органам країни ввозу декларацію-сертифікат (далі - сертифікат) про походження товару.
Пункт 11. Правил, вказує, що під час експорту товарів з держави-учасниці СНД сертифікат про походження видається уповноваженими згідно з національним законодавством органом країни походження товару.
Держави-учасниці СНД обмінюються зразками печаток органів та підписів осіб, уповноважених завіряти сертифікати. Без надання зазначених зразків сертифікати вважаються недійсними і на товари не поширюються преференції, передбачені угодою про режим торгівлі.
Також, пункт 12. Правил, передбачає, що Сертифікат має містити такі необхідні відомості про товар, на який він виданий: а) найменування та адресу експортера; б) найменування та адресу імпортера; в) засоби транспортування і маршрут прямування (наскільки це відомо); г) кількість місць і вид упаковки, опис товару з усіма необхідними для ідентифікації товару відомостями; д) вага брутто і нетто (4). Ці показники можуть бути замінені іншими, такими як, наприклад, кількість одиниць або обсяг, коли вага товару суттєво змінюється під час транспортування або коли ці одиниці стандартно застосовуються до цього виду товару.
Відповідно до пункту 13. Правил, Сертифікат про походження повинен однозначно свідчити про те, що цей товар походить з відповідної країни, тобто він має містити: а) письмову декларацію експортера про те, що товар відповідає критерію походження; б) письмове повідомлення про те, що надані експортером у сертифікаті відомості відповідають дійсності.
При таких обставин, суд першої інстанції зазначив наступне.
Як вбачається зі змісту акту перевірки (а. с. 8-13), Сертифікати про походження товару та акт експертизи засвідчені уповноваженими особами Департаменту Лози та вина "Самтрест", Республіки Грузії, згідно наданих сертифікатів країною походження товару є Республіка Грузія.
Відбитки печаток та підписи уповноважених осіб, якими засвідченні вказані сертифікати, відповідають зразкам підписів та печаток, надісланих листами Управління митно-тарифного регулювання Держмитслужби України від 16.03.2006 №14/340, від 20.03.2007 №14/239 від 24.04.2007 №14/345.
Пунктом 2 статті 1 Митного Кодексу України надано поняття ввезення на митну територію України товарів та транспортних засобів, а саме - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів та транспортних засобів через митний кордон в відповідному напрямку - тобто фактичне переміщення товарів та предметів у будь який спосіб.
Такі товарі підлягають відповідно до пункту 14 митному оформленню: митне оформлення виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів; пункт 23 передбачає, що при переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація; - тобто, означає фактичне переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів.
Оформлення вантажної митної декларації регулюється Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №574 від 09.06.1997.
Згідно з статтею 40 Митного Кодексу, Митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний, кордон України.
Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до цього Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
В статті 70 Митного Кодексу України регламентовано, що мета митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу. Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 276 Митного Кодексу України, передбачає, що Країна походження товару визначається з метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію України та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.
Відповідно до частини 1 статті 282 Митного Кодексу України, для підтвердження походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати подання сертифіката про походження такого товару.
Частиною 5 статті 282 Митного Кодексу України передбачає, що Сертифікат про походження товару повинен однозначно свідчити про те, що зазначений товар походить з відповідної країни, і має містити: 1) письмову заяву експортера (постачальника чи виробника) про країну походження товару; 2) письмове посвідчення компетентного органу країни вивезення, який видав сертифікат, про те, що наведені у сертифікаті відомості відповідають дійсності. Сертифікат про походження товару подається разом з митною декларацією, декларацією митної вартості та іншими документами, що подаються для митного оформлення. У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат. У разі виникнення сумнівів з приводу достовірності сертифіката чи відомостей, що в ньому містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до органу, що видав сертифікат, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, з проханням про надання додаткових відомостей. Товар не вважається таким, що походить з відповідної країни доти, доки митні органи у випадках, встановлених цим Кодексом, не одержать належним чином оформлений сертифікат про походження товару або затребувані ними додаткові відомості.
Однак, як вбачається з матеріалі справи, на момент проходження товару, у відповідача (його співробітників) не виникли сумніви, щодо відповідності сертифікатів, що були надані позивачем.
В статті 302 Митного Кодексу України надано поняття митних пільг, а саме: Тарифні пільги (тарифні преференції) - це пільги, що надаються Україною у процесі реалізації її зовнішньоекономічної політики на умовах взаємності чи в односторонньому порядку щодо товарів, які переміщуються через митний кордон України, як звільнення від справляння мита, зниження ставок мита або встановлення тарифних квот на ввезення товарів. Тарифні пільги (тарифні преференції) застосовуються виключно на основі податкового законодавства України, цього Кодексу, законів України, а також міжнародних договорів України, укладених установленому законом порядку.
При таких обставинах, суд першої інстанції зазначив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі зовнішньоекономічного контракту №41 від 01.06.2006, товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Кавказьких алкогольних напоїв" (Грузія) - Продавець, поставляло спирт коньячний 5-ти та 6-річної витримки Державному підприємству "Сімферопольський виноробний завод" - Покупець.
Згідно з пунктом 4 Продавець зобов'язувався надати усі документи, які підтверджували би якість та походження Товару, у тому числі й сертифікат про походження форми СТ-1, встановленого зразку, що виданий уповноваженим органом.
Поставка Товару здійснювалась неодноразово, як вбачається з матеріалів справи, відповідність якості Товару підтверджувалось висновками експертів та санітарно-епідеміологічних висновків, щодо сертифікатів походження Товару, то такі сертифікати не визивали сумління ні у позивача, ні у відповідача (поставки здійснювались через Кримську митницю, печатки та підписи не визивали сумління у співробітників митної служби, що відображено також і в акті перевірки).
Чинне законодавство України передбачає, що для укладення угод між юридичними особами, необхідний перелік документів, але не передбачає зобов'язання, щодо того, щоб контрагент мусив перевіряти правомірність надання таких документів, або їх відповідність. У випадку коли документи, що надані контрагентом відповідають законом встановленої форми, вони вважаються належними.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які посилається.
Лише після звернення громадянина, 27.07.2007, Кримською митницею було розпочато перевірку, щодо достовірності таких сертифікатів відповідними органами, коли безпосередньо Товар вже пройшов митний контроль. Проте, як вбачається з матеріалів справи до дійсного часу відповіді з Департаменту Лози та Вина, яке безпосередньо є уповноваженим органом, щодо видачі сертифікатів країни походження відповідно до дійсного спору, так й не отримано.
Згідно з сертифікатом №GЕ-0260 від 18.06.2007 питання, щодо його невідповідності так й не вирішено (згідно до листа начальника III Управління ГУ по особо важливим справам Слідчого Департаменту Служби Доходів Міністерства фінансів Республіки Грузія, встановлено, що сертифікат за №GЕ -0260 від 23.01.2007 не видавався товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Кавказьких алкогольних напоїв").
Доказів того, що позивач знав про невідповідність сертифікатів, та навмисно їх використовував, відповідачем не надано.
В пункті 4.2.1. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з пунктом 4.2.2. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання; г) згідно законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.
Отже, як випливає з аналізу вищевказаної статті, тільки в перелічених випадках контролюючий орган може самостійно визначити суми податкового зобов'язання платника.
Таким чином, посилання відповідача на то, що ним було виявлено методологічні помилки (зазначення відомостей про сертифікати у ВМД позивачем) правомірно, на думку судової колегії не було прийнято судом першої інстанції до уваги, з наступних підстав.
Згідно з статтею 85 Митного Кодексу України, митна декларація подається в 10-денний строк з моменту доставлення товарів і транспортних засобів у митний орган призначення.
Відповідно до статті 86 Митного Кодексу України, Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.
В статті 88 Митного Кодексу України, передбачено обов'язки декларанта, а саме: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Стаття 90 Митного Кодексу України, регламентує, що зміна, доповнення та відкликання митної декларації після її прийняття митним органом до митного оформлення не допускаються. Внесення до митної декларації змін чи доповнень, які мають істотне значення для застосування процедур митного контролю щодо товарів і транспортних засобів або впливають на умови оподаткування товарів чи застосування до них заходів нетарифного регулювання, здійснюється шляхом подання митному органу нової митної декларації, якщо це дозволяється відповідно до цього Кодексу.
Оскільки позивач не міг отримати відомості, щодо невідповідності таких сертифікатів ані на момент подання митної декларації, ані після, то внести будь-яки зміни до декларації він також не мав можливості.
Пункт 4.2.3 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", регламентує, що обов'язок доведення того, що будь-яке донарахування, здійснено контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.
Згідно з пунктом 4.3. статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.
Однак, відповідачем не надано належним чином, доказів правомірності донарахування такого податку.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Як вбачається з матеріалів справи, доказів того, що встановлення факту порушення позивачем вимог Митного Кодексу України, Закону України "Про митний тариф України", Закону України "Про єдиний митний тариф", Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а також правомірності, щодо донарахування податкового зобов'язання відносно позивача, відповідачем суду не надано.
Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
При викладених обставинах, судова колегія Севастопольського
апеляційного адміністративного суду вважає, що постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 26.08.08 у справі № 2-27/763 8-2008А (№22а-1181-08) було прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 26.08.08 у справі № 2-27/7638-2008А (№22а-1181-08) підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1 .Апеляційну скаргу Прокуратури Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2.Апеляційну скаргу Кримської митниці залишити без задоволення.
3.Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 26.08.08 у справі № 2-27/7638-2008А (№22а-1181-08) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя О.А.Щепанська
Судді Т.В. Дадінська Г.П.Ілюхіна