ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
06.11.2008 р. № 15/222
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., суддів: Качура І.А., Шелест С.Б. при секретарі Бистрик О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача -Шевнікової А.М..
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства аграрної політики України
про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу
На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 6 листопада 2008 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 7 листопада 2008 року,
У вересні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства аграрної політики України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що з 23 жовтня 2006 року працював на посаді головного спеціаліста відділу інженерно-технічного забезпечення Департаменту інженерно-технічного забезпечення Міністерства аграрної політики України і наказом від 11 квітня 2008 року за № 146-к незаконно звільнений за вчинення правопорушення, передбаченого пунктом б частини 1 статті 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», недотриманням вимог пов'язаних із проходженням державної служби, передбачених статтею 16 Закону України «Про державну службу», у зв'язку з чим просив задовольнити позов.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Заперечуючи проти позову, представник відповідача у судовому засіданні зазначав, що позивач 15 вересня 2006 року був попереджений відділом кадрів міністерства про спеціальні обмеження, встановлені Законом України «Про державну службу»та Законом України «Про боротьбу з корупцією»щодо прийняття на державну службу та проходження державної служби, проте незважаючи на такі обмеження, позивачем лише у січні 2008 року було подано до Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації заяву щодо припинення підприємницької діяльності та виключення його з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.
Крім того, позивач був звільнений із займаної посади згідно з пунктом 2 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу»на підставі постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 14 березня 2008 року № 3-8973/08 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого пунктом б частини 1 статті 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією»та накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 255 грн. Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень статті 42 Конституції України підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом.
Статтею 16 Закону України «Про державну службу»передбачені обмеження пов'язанні з проходженням державної служби, а саме:
державний службовець не має права вчиняти дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією" державні службовці не можуть брати участь у страйках та вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню державного органу.
інші обмеження, пов'язані з проходженням державної служби окремими категоріями державних службовців, встановлюються виключно законодавчими актами України.
Відповідно до пункту б частини 1 статті 5 Закону України від 5 жовтня 1995 року № 356-95-ВР «Про боротьбу з корупцією»державний службовець, або інша особа уповноважена на здійснення функцій держави не має права займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у справах державного органу в якому вона працює, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики).
Згідно з частиною 2 статті 30 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу»підставою для припинення державної служби є недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу Міністерства аграрної політики України від 23 жовтня 2006 року за № 588-к ОСОБА_1 на конкурсній основі був призначений на посаду головного спеціаліста відділу інженерно-технічного забезпечення Департаменту інженерно-технічного забезпечення Міністерства аграрної політики України із присвоєнням йому дев'ятого рангу державного службовця.
23 жовтня 2006 року позивач прийняв присягу державного службовця, про що зроблено відповідний запис у трудову книжку. 15 вересня 2006 року ОСОБА_1 був попереджений про спеціальні обмеження, встановлені Законами України «Про державну службу»та «Про боротьбу з корупцією»щодо прийняття на державну службу та проходження державної служби, що підтверджено особистим підписом.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 14 березня 2008 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого пунктом б частини 1 статті 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією»та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 255 грн.
Зазначена постанова винесена судом загальної юрисдикції за наслідками розгляду протоколу про адміністративне правопорушення складеного 25 лютого 2008 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1, перебуваючи на державній службі з жовтня 2006 року по 25 січня 2008 року займався підприємницькою діяльністю всупереч вимогам Закону України «Про державну службу», в результаті чого отримував доходи та регулярно сплачував єдиний податок. Судом також встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію виданого 14 квітня 2005 року Дарницькою районною в м. Києві державною адміністрацією ОСОБА_1 був зареєстрований як суб'єкт господарської діяльності. 01.01.2007 року позивач у ДПІ Дарницького району м. Києва отримав свідоцтво про сплату єдиного податку. Згідно звітів суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку ОСОБА_1 регулярно сплачував єдиний податок. Згідно поданих звітів обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) складає: 2005 р.- 56 955,01 грн., 2006 р.- 147 406,81 грн.
Зазначена постанова, яка набрала законної сили та не була оскаржена позивачем, стала підставою для винесення наказу від 11 квітня 2008 року за № 146-к, яким позивач звільнений за вчинення правопорушення, передбаченого пунктом б частини 1 статті 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», недотриманням вимог пов'язаних із проходженням державної служби, передбачених статтею 16 Закону України «Про державну службу».
Під час судового засідання позивач підтвердив, що відповідну заяву про припинення підприємницької діяльності та виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців він подав до Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації лише 23 січня 2008 року.
Посилання позивача на виписку банку по особовому рахунку за період з 01.10.2006 року по 01.02.2008 року не є беззаперечним доказом нездійснення ним підприємницької діяльності з огляду на встановленні судом обставини щодо отримання доходу за період 2006 року згідно з даними декларації, поданої позивачем.
Згідно положень частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу
Частиною 1 статті 72 зазначеного Кодексу передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді
інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтованість винесення наказу про звільнення позивача та вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.
Керуючись статтями 69, 70, 71, та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики України про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя А.С. Мазур
Судді І.А. Качур
С.Б. Шелест