ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
03.12.2008 р. № 15/109
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С. при секретарі Бистрик О.С., за участю представників:
позивача -Бондарчука В.О.
відповідача -Матієвського С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-салон груп»
до Київської регіональної митниці
про визнання довідки № МВК/27117/217-ТНТ від 14.07.2008 р. недійсною та стягнення надмірно сплачених платежів,
На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 3 грудня 2008 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 22 грудня 2008 року.
У серпні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-салон груп»(далі -ТОВ «Бізнес-салон груп») звернулося до суду із вказаним позовом до Київської регіональної митниці, посилаючись на те, що з метою митного оформлення товару (волосся людини), який переміщувався позивачем через митний кордон України позивач задекларував митну вартість товару у розмірі 2805 євро, що було відображено в поданій митній декларації і ця вартість та подані ним відомості про її визначення базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Позивачем був використаний основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору, що відповідає вимогам ст.ст. 266,267 Митного кодексу України. Проте, відповідач провів визначення митної вартості зазначеного вище товару та нарахував його митну вартість у розмірі 4315 євро, що зазначено в оспорюваній довідці № МВК/27117/217-ТНТ від 14.07.2008 р. Оскільки, на думку позивача, визначення митної вартості товару проведено відповідачем всупереч встановленим законом митним процедурам, просив визнати недійсною довідку № МВК/27117/217-ТНТ від 14.07.2008 р., стягнути з відповідача 3676 грн 50 коп. надмірно сплачених платежів, а також 36 грн 76 коп. судового збору та 2500 грн -витрат на правову допомогу.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.
Заперечуючи проти позову, представник відповідача подав письмові заперечення проти позову та в судовому засіданні пояснив, що 08.07.2008 року позивач подав до відділу митного оформлення МЕВ вантажну митну декларацію № 100000009/8/644526 з метою митного оформлення товару (волосся людини) загальною вагою 5 кг, країна виробник -Індія, а також документи на підтвердження митної вартості, а саме: авіаційна вантажна накладна, інвойс та зовнішньоекономічний контракт. З метою перевірки та визначення митної вартості товару підрозділом митного оформлення МЕВ був поданий запит до відділу контролю митної вартості від 08.07.2008 року № 27/130-ЮПС, який надав довідку № МВК/27117/217-ТНТ від 14.07.2008 р. про визначення митної вартості вищевказаного товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості -метод 6, передбаченого ст.273 Митного кодексу України. Також відповідач зазначив, що вартість заявленого позивачем до митного оформлення товару є меншою від мінімального рівня митної вартості ідентичних або подібних товарів цінової бази даних Держмитслужби, яка формується автоматично в постійному режимі і складається з результатів митного оформлення товарів, отриманих з електронних копій вантажних митних декларацій. Посилаючись на те, що відповідач діяв відповідно до вимог діючого законодавства, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.
Згідно зі статтею 259 Митного кодексу України (далі -МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості -спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Порядком здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 встановлено процедуру здійснення митними органами контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення і після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України, а також донарахування обов'язкових платежів. Цим Порядком передбачено перелік дій, що здійснюються митним органом під час проведення операцій митного контролю товарів і їх митного оформлення відповідно до статті 41 МК України з метою контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, серед яких є проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено та наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.
Згідно з пунктом 7 вищевказаного Порядку у разі коли в результаті здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України виявлено обставини, що вплинули на рівень задекларованої митної вартості таких товарів, митний орган приймає рішення про визначення їх митної вартості за встановленою Держмитслужбою формою.
Тобто законодавством закріплено контролюючі права митниці за визначенням митної вартості.
Перелік документів, які декларант зобов'язаний подати для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів зазначено у пункті 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає відшкодуванню.
Судом встановлено, що у липні 2008 року позивач подав до Київської регіональної митниці декларацію митної вартості імпортованого ним товару, а саме: придбаного згідно контракту від 01.04.2008 року, укладеного з фірмою «Хеір Інтернешнл»(Індія), волосся людини, що використовується для нарощування різної довжини та кольорів, ваговий або прошитий, загальною вагою 5 кг, виробник Індія. Заявлена позивачем митна вартість товару 2805 євро була визначена шляхом застосування основного методу оцінки за ціною угоди щодо товару, який імпортується, відповідно до статті 267 МК України.
Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару декларант подав відповідачу авіаційну вантажну накладну, інвойс та зовнішньоекономічний контракт, що підтверджено довідкою відділу митної вартості та номенклатури від 14.07.2008 року та сторонами в судовому процесі.
За результатами перевірки документів посадовою особою підрозділу митного оформлення МЕВ на підставі Наказу Держмитслужби від 20.04.2005 року № 314 «Про затвердження Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації»08.07.2008 року був зроблений запит № 27/130-ЮПС до відділу контролю митної вартості з метою перевірки та визначення митної вартості вказаного товару.
Згідно довідки відділу контролю митної вартості та номенклатури № МВК/27117/217-ТНТ від 14.07.2008 року митна вартість волосся людини, що використовується для нарощування становить 863 євро/кг. Такий висновок зроблений відділом на підставі положень Митного Кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудні 2006 року № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження»та цінової бази Держмитслужби України.
Відповідно до частини 1 статті 265 МК України обов'язком митного органу є контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Частиною 2 вказаної статті визначено, що митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Митна вартість товарів, що ввозяться (імпортуються) підприємствами на митну територію України, визначається шляхом відповідного застосування методів, передбачених статтями 266-273 МК України.
Частиною 1 статті 266 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); оцінки на основі віднімання вартості (метод 4); метод оцінки на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Відповідно до частини 5 статті 266 МК України у випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, застосовується послідовно кожний із зазначених методів. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу (ч. 7 ст. 266 МК України).
У своїх запереченнях проти позову представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що митна вартість імпортованого позивачем товару була визначена шляхом застосування резервного (6) методу, оскільки метод 2 і метод 3 (ст.ст. 268, 269 МК України) не були бути використані через відсутність інформації щодо митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів у базі даних цінової інформації Держмитслужби. Для використання методу 4 (ст.271 МК України) суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності надає документи щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи подібні товари продаються найбільшою партією на території України у час, максимально наближений до часу ввезення. Крім цього, надаються документи, які відображають витрати на виплату комісійних винагород, звичайні надбавки на прибуток та загальні витрати у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду, звичайні витрати, понесені в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування. Метод визначення митної вартості товарів на онові додавання вартості - метод 5 згідно зі ст. 272 МК України використовується, якщо суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності надано документи на основі яких можливо застосувати даний метод: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до митного кордону України, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну.
Таким чином митний орган, з урахуванням визначальних критеріїв для застосування кожного з встановлених законодавством методів визначення митної вартості товару та виходячи з контролюючої функції, якою останній наділений згідно з законодавством, правомірно визначив митну вартість товару із застосуванням резервного методу 6 згідно з ст. 273 МК України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За таких обставин суд доходить висновку, що визначення митної вартості оцінюваних товарів із використанням резервного методу здійснено на основі законів України і відповідає принципам та положенням статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) та Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1994 року, згідно з якою митна вартість сприймається як нормальна ціна товару -та, що укладається між незалежним один від одного продавцем і покупцем за умов повної конкуренції відкритого ринку, визначена на умовах CIF у місці перетинання митного кордону країни-імпортера товару
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані представником позивача, не підтверджують обставини, на які останній посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-салон груп»до Київської регіональної митниці про визнання довідки № МВК/27117/217-ТНТ від 14.07.2008 р. недійсною відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Мазур А.С.