ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
22.01.2009 р. 11 год 13 хв. № 4/512
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Авіста-СМ»
До Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва
ПроСкасування рішення про застосування штрафних санкцій від 09.02.2008 року № 0000492330/0
Суддя Вовк П.В.
Секретар судового засідання Голод В.С.
Представники:
Від позивача Овчарук А.О.
Від відповідачаВернигора О.О.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 16.04.08 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 27.01.09р.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіста-СМ»(далі позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про скасування рішення ДПІ у Святошинському районі міста Києва (далі відповідач) № 0000492330/0 від 09.02.2008 року про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 162116,94 грн.
22.01.2009 року у судовому засіданні представник Позивача позов підтримав та просить суд позов задовольнити.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача спірне рішення є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству.
Представник відповідача проти позову заперечує з підстав викладених у письмових запереченнях № 461/10-029 від 16.09.2008 року, які додано до матеріалів справи та просить суд, відмовити позивачу у задоволені позову.
Дослідивши матеріали справи, суд -
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серія ААБ № 060760 ТОВ «Авіста-См», ідентифікаційний код 32211263, зареєстровано 15.11.2002 року.
24.01.2008 року на підставі направлень № № 117, 118 від 22.01.08 інспекторами податкової служби ДПА України у місті Києві було проведено перевірку господарської одиниці позивача (магазин), що розташована за адресою місто Київ, проспект Перемоги 73/1-А, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, про що складено акт перевірки № 265700572330 від 24.01.2008 року.
Відповідно до висновків перевірки, встановлено порушення позивачем п.п. 2.8 п. 2, п.п. 3.5 п. 3, п.п. 5.2 п. 5, п.п. 7.24 п. 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637, а саме: під час перевірки виявлено видаткові касові ордери, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача та встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі на суму 81058,47 грн.
На підставі акту перевірки від 24.01.2008 року № 265700572330 (001986) відповідачем прийнято рішення № 0000492330/0 від 09.02.2008 року про застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених ст. 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»у сумі 162116,94 грн.
26.02.2008 року позивачем було подано скаргу № 02-23 про скасування Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000492330/0 від 09.02.2008 року, яким на Позивача накладено штрафні санкції у розмірі 162 116,94 грн.
Рішенням про результати розгляду скарги від 07.04.2008р. № 1370/10/25-214 Державної податкової адміністрації у м. Києві залишено без змін рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 09.02.2008р. № 0000492330/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а скаргу позивача від 26-02.2008 року без задоволення.
21.04.08 позивачем подало повторну скаргу № 02-62 від 17.04.2008 року про скасування рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій № 0000492330/0 від 09.02.2008 року та рішення про результати розгляду скарги від 07.04.2008р. № 1370/10/25-214 Державної податкової адміністрації у м. Києві.
Рішенням про результати розгляду скарги від 02.06.2008р. № 5232/6/25-0415 Державної податкової адміністрації України, залишено без змін рішення ДГП у Святошинському районі м. Києва від 09.02.2008р. № 0000492330/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій та рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві від 07.04.2008 року № 1370/10/25-214, а скаргу позивача від 17.04.2008 року № 02-62 - без задоволення.
Відповідно до частини 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п.п. 2.8. п. 2 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою НБУ, від 15.12.2004, № 637 (далі Положення) підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.
Відповідно до п.п. 5.2. п. 5 Положення установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 2), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі. Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.
Підприємства, що розпочинають свою діяльність, а також підприємства, діяльність яких була пов'язана виключно з безготівковими розрахунками та які відповідно до встановленого законодавством України порядку отримують право на здійснення додаткового виду діяльності, що передбачає здійснення готівкових розрахунків, на перші три місяці їх роботи ліміт каси встановлюють згідно з прогнозними розрахунками. Установлений з урахуванням прогнозних розрахунків ліміт каси у двотижневий строк після закінчення перших трьох місяців їх роботи переглядається за фактичними показниками діяльності відповідно до вимог цього Положення.
Як вбачається з матеріалів справи під час проведення перевірки бухгалтером -касиром складено довідку від 24.01.2008 року, про те що з 02.04.2007 року, загальний прогнозований ліміт залишку готівки в касі позивача, яка знаходиться за адресою м. Київ, проспект Перемоги 73/1-А, встановлено у розмірі 67028,15 грн. та інший ліміт на час перевірки підприємством не встановлено. На підтвердження чого співробітником позивача надано примірник приказу № 22 від 02.04.2007 року про встановлення ліміту залишкових коштів у касі (за адресою м. Київ проспект Перемоги 73/1-А) у розмірі 67028,15 на підставі Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 № 637.
Отже, виходячи з аналізу вищенаведених норм, установлений з урахуванням прогнозних розрахунків, ліміт каси у сумі 67028,15 грн. у термін починаючи з 02.07.07 по 17.07.07 позивач повинен був переглянути за фактичними показниками ліміт каси (за адресою м. Київ проспект Перемоги 73/1-А), скласти розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі та затвердити його внутрішнім наказом (розпорядженнями), який довести до відома відповідних працівників.
Відповідно до п.п. 5.9. п. 5 Положення якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною. Якщо ліміт каси встановлено з перевищенням граничних розмірів, визначених пунктом 5.4 цієї глави, то він уважається встановленим на рівні зазначених граничних розмірів. У цьому разі сума зазначених перевищень уважається понадлімітною.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що починаючи з 17.07.2007 року у зв'язку із закінченням строків, встановлених п.п. 5.2. п. 5 Положення та не встановленням позивачем іншого ліміту дія приказу № 22 від 02.04.2007 року про встановлення ліміту залишкових коштів у касі (за адресою м. Київ проспект Перемоги 73/1-А) у розмірі 67028,15 припинилася, а готівка, що перебувала в касі позивача на кінець робочого дня і не здана відповідно до вимог цього Положення, є понадлімітною.
Посилання позивача на існування на час проведення перевірки розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (за адресою м. Київ проспект Перемоги 73/1-А) у розмірі 56091,85 грн. та існування приказу № 38 від 02.07.07 про його затвердження судом сприймається критично виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справ позивач посилається на те, що під час проведення перевірки вищезазначений розрахунок та приказ знаходився в бухгалтерії товариства за іншою адресою, а бухгалтер-касир, яка видала довідку про встановлення ліміту каси на підставі приказу № 22 від 02.04.07 не була з ним ознайомлена у зв'язку з чим допустилася помилки.
Крім того, позивач зазначає, що приказ № 38 від 02.07.07 про встановлення ліміту каси у розмірі 56091,85 грн. було надано перевіряючим, але вони відмовилися його приймати до уваги.
Відповідно до п.п. 7.5. п. 7 керівник підприємства або особа, що його заміщує, підприємець має право під час складання акта про перевірку не погодитися з результатами перевірки і надати щодо цього відповідні обґрунтовані зауваження (пояснення) у письмовій формі, які додаються до акта про перевірку.
Проте, з акту перевірки вбачається, що письмових зауважень до акту перевірки представником позивача не надано, представник позивача з актом ознайомлена, але від підпису відмовилася, а копії розрахунку та приказу № 38 від 02.07.07 про встановлення ліміту каси у розмірі 56091,85 грн. були надані суду представником позивача тільки 08.10.2008 року під час судового розгляду справи.
Також, суд звертає увагу, що у самій позовній заяві позивач взагалі не посилається на існування розрахунку та приказу № 38 від 02.07.07 про встановлення ліміту каси у розмірі 56091,85 грн., як на обґрунтування своїх вимог.
Відповідно до абз. 1 п.п. 3.5. п. 3 Положення у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.
Матеріалами справи підтверджується, що під час перевірки виявлені видаткові касові ордери, які не містять підпису особи, яка отримала готівку, а саме № 513 від 16.10.07 на суму 258,00 грн., № 512 від 16.10.07 на суму 50,00 грн., № 457 від 14.09.07 на суму 50,00 грн., № 680 від 17.01.08 на суму 3807,90 грн., № 677 від 18.01.08 на суму 275,00 грн., від 17.12.07 на суму 1838,23 грн., від 17.12.07 на суму 664,80 грн., від 17.12.07 на суму 50,00 грн. № 356 від 17.07.07 на суму 50,00 грн., № 575 від 15.11.07 на суму 2123,96 грн., та № 570 від 15.11.07 на суму 583,38 грн.
Таким чином, видача готівки у вищезазначені дні та сумах не підтверджена підписами одержувачів.
Відповідно до п.п. 7.24. п. 7 у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що перевіряючими правомірно зроблено висновок про понадлімітні залишки готівки у касі позивача, а саме: 15.11.07 у сумі 4115,00 грн., 09.08.07 у сумі 3959,02 грн., 17.07.07 у сумі 12980,95 грн., 17.01.08 у сумі 13502,90 грн., 16.01.08 у сумі 4753,07 грн., 17.12.07 у сумі 6916,20 грн., 14.09.07 у сумі 30941,93 грн., 16.10.07 у сумі 3888,66 грн. Всього на суму 81058,47 грн.
Відповідно до п. 11 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні від 04.12.1990, № 509-XII " Органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Відповідно до абз.1 ст. 1. Указу Президента України від 12.06.1995, № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (далі Указ) у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.
Отже, приймаючи до уваги санкцію встановлену у вищенаведеній нормі, розмір штрафних санкцій складає 162116,94 грн.
Відповідно до ч. 2 Указу штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.
Суд, не сприймає до уваги посилання позивача на те, що законами України не встановлені фінансові (штрафні) санкції за перевищення господарюючими суб'єктами встановлених лімітів залишку готівки в касах та право органів державної податкової служби на застосування фінансових (штрафних) санкцій за такі порушення правил здійснення господарської діяльності, та на те, що Указ Президента України від 12.06.1995р. № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" не є законом України, а тому відповідач, як орган державної влади, на не мав права застосовувати передбачені цим Указом і не передбачені законами України фінансові (штрафні) санкції виходячи з наступного.
Відповідно до преамбули Господарського кодексу України, який набув чинності 01.01.2004 року цей кодекс встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності.
Відповідно до Прикінцевих положень Конституції України, вона набуває чинності з моменту її прийняття тобто, з 28.06.1996 року.
Відповідно до п. 1 Перехідних положень Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.
Указ президента України від 12.06.1995р. № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" набув чинності 15.06.1995 року, станом на 24.01.2008 року (час проведення перевірки) не конституційним на визнавався та є чинним.
Таким чином, судом встановлено, що вищезазначений Указ Президента України не суперечить Конституції України, Господарському кодексу України, Закону України "Про державну податкову службу в Україні»та є обов'язковим до виконання на території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що спірне рішення № 0000492330/0 від 09.02.2008 року про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 162116,94 грн. передбачених, абз.1 ст. 1 Указу Президента України від
12.06.1995, № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 160-163 КАС України, суд, -
У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіста-СМ»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Вовк П.В.