Копія
Іменем України
Справа № 2а-6739/11/2702
04.02.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Санакоєвої М.А.,
суддів Курапової З.І. ,
Кобаля М.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Гагарінського районного суду м.Севастополя (головуючого судді Лугвіщик А.М. ) від 31.01.12 у справі № 2а-6739/11/2702
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя (проспект Жовтневої революції, 8,Севастополь,99038)
про стягнення недоотриманої суми допомоги по догляду за дитиною,
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя про визнання дій неправомірними щодо відмови в перерахунку допомоги по догляду за дитиною та проведення нарахування та виплати державної допомоги по догляду за дитиною за період з січня 2010 року по жовтень 2011 року, мотивуючи тим, що вона має доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, є застрахованою особою, тобто має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у встановленому розмірі Законом України від 18.01.2001 № 2240-ІП "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням". Позивачем зазначено, що передбачена законом соціальна виплата щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку сплачувались відповідачем у меншому розмірі ніж встановлено законом, тому дії відповідача по відмові в перерахунку здійснених виплат є протиправними.
Постановою Гагарінського районного суду м. Севастополя від 31.01.2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя про стягнення недоотриманої суми допомоги по догляду за дитиною - відмовлено.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Гагарінського районного суду м. Севастополя від 31.01.2012 року та прийняти нове рішення по справі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.
Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є матір'ю дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, застрахована в системі державного соціального страхування, тобто має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» №2240-111 від 18.01.2001 в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Відповідно до статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до п. 8 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, передбачено, що Кабінет Міністрів України має право встановлювати розміри соціальних виплат, не визначених законом, в абсолютних сумах у межах бюджетних призначень, встановлених за відповідними бюджетними програмами, до законодавчого врегулювання такого питання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2008 №57 "Питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми" внесено зміни до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1751.
Пунктом 22 цього Порядку визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року -50 відсоткам, з 1 січня 2009 року -75 відсоткам, з 1 січня 2010 року -100 відсоткам від прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 130,00 грн.
Згідно статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Колегія суддів зазначає, що стаття 45 Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік" неконституційною не визнавалась, тому відповідач правомірно виплачував позивачу у спірному періоді допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судова колегія зазначає, що позивачем, в порушення ст. 71 КАС України, не надано належних та допустимих доказів,що допомога у спірний період виплачувалася їй в меншому розмірі, чим передбачено постановою Кабінету Міністрів України №57 від 22.02.2008, тому позовні вимоги щодо виплати допомоги по догляду за дитиною у розмірі, встановленому Законом прожиткового мінімуму для дітей до 6 років є необґрунтованими.
Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що вимоги позивача не ґрунтуються на законі, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
Правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.
Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Гагарінського районного суду м.Севастополя від 31.01.12 у справі № 2а-6739/11/2702 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва
Судді підпис З.І.Курапова
підпис М.І. Кобаль
З оригіналом згідно
Головуючий суддя М.А.Санакоєва