іменем україни
06 лютого 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Дьоміної О.О.,
суддів: Коротуна В.М., Дем'яносова М.В., Касьяна О.П., Штелик С.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та відібрання дитини, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2012 року,
Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2012 року, позовну заяву ОСОБА_1 було визнано неподаною та повернуто заявнику.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постановлені судові ухвали, справу повернути на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Повертаючи позовну заяву без розгляду, суди виходили із того, що до позовної заяви поданої позивачем не додано копію позовної заяви, переведену на мову відповідача, який є громадянином Республіки Ірак, для вручення позовних матеріалів через Міністерство юстиції України.
Проте з такими висновками судів погодитися не можна.
Відповідно до ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 119, 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави для залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. ст. 119, 120 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Процесуальні вимоги до змісту позовної заяви визначені ч. 2 ст. 119 ЦПК України.
Законодавче регулювання мови судочинства та офіційне застосування державної мови в цивільному судочинстві врегульовано Законом України "Про судоустрій України" (ч. 1 ст. 10), а також ст. 7 ЦПК України.
Згідно з цими нормами, цивільне судочинство здійснюється державною мовою. Особи, які беруть участь у справі і не володіють або недостатньо володіють державною мовою, у порядку встановленому цим Кодексом, мають право робити заяви, давати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.
Повертаючи позовну заяву без розгляду, суддя районного суду, з висновком якого погодився й апеляційний суд, не врахував, що застосування вимог ст. 121 ЦПК України можливе лише у випадку, коли скарга не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 119 цього Кодексу. Однак у зазначеній статті вимоги щодо форми і змісту позовної заяви є вичерпними.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 Закону України «Про міжнародне приватне право» у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.
Згідно зі ст. 415 ЦПК України у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено, - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
За таких обставин, постановлені у справі ухвали першої і апеляційної інстанції не можна визнати законними і обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, оскільки порушення норм процесуального права допущено судами першої і апеляційної інстанції, як передбачено ст. 355 та ч. 2, 3 ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2012 року скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді: В.М. Коротун
М.В. Дем'яносов
О.П. Касьян
С.П. Штелик