06 лютого 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Макарчука М.А.,
суддів: Мазур Л.М., Матвєєвої О.А.,Маляренка А.В., Писаної Т.О.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Одеської області від 16 жовтня 2012 року,
У грудні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив поновити його на посаді головного бухгалтера державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» (далі - ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів»), стягнути з ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу по день ухвалення судом рішення у справі. Свої вимоги мотивував тим, що з 07 вересня 2011 року він працював в ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» на посаді головного бухгалтера. Наказом №001/116 від 28 листопада 2011 року його було звільнено з посади виконуючого обов'язки головного бухгалтера ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» з 29 листопада 2011 року в порядку п. 2 ст.40 КЗпП України, а саме відповідно до матеріалів службової перевірки щодо обставин відображення простроченої кредиторської заборгованості у бухгалтерській звітності, на підставі незадовільних результатів ведення бухгалтерського обліку; а також враховуючи висновки акту перевірки інспекції з охорони праці, та за систематичне невиконання доручень керівника стосовно приведення бухгалтерського обліку у відповідності до вимог чинного законодавства; було встановлено невідповідність позивача вимогам займаної посади та недостатню кваліфікацію, що перешкоджає подальшому здійсненню ним посадових обов'язків. Оскільки, позивач має необхідний рівень теоретичних знань та практичних навичок, тобто має достатню кваліфікацію, яка дозволяє йому належно виконувати покладені на нього трудові обов'язки, позивач вважає дане звільнення незаконним.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 08 серпня 2012 року позов задоволено. Поновлено ОСОБА_6 на посаді головного бухгалтера ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів». Стягнуто з ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 листопада 2011 року по 08 серпня 2012 року (включно).
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 16 жовтня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу №117/к від 07 вересня 2011 року ОСОБА_6 був прийнятий на роботу в ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» на посаду виконуючого обов'язки головного бухгалтера з 07 вересня 2011 року. Згідно з наказом № 001/116 від 28 листопада 2011 року ОСОБА_6 звільнено з зазначеної посади на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України з 29 листопада 2011 року, у зв'язку з виявленою невідповідністю ОСОБА_6 вимогам займаної посади та недостатньою кваліфікацією.
Поновлюючи ОСОБА_6 на посаді головного бухгалтера ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача відбулося з порушенням норм трудового законодавства.
Апеляційний суд погодився з встановленими судом першої інстанції обставинами, але прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 не підлягають задоволенню, оскільки останній не надав суду доказів, що його було прийнято та звільнено саме з посади головного бухгалтера ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів», а не посади виконуючого обов'язки бухгалтера ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів».
Проте, з такими висновками апеляційного суду не можна погодитися, оскільки апеляційним судом не враховані норми ст. 235 КЗпП України.
Згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
За змістом п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» звільнений без законних підстав або з порушенням установленого порядку працівник не поновлюється на попередній роботі лише у випадку, коли поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації.
Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував дійсні обставини справи, надав належну оцінку зібраним у справі доказам та ухвалив законне і обґрунтоване рішення в частині позовних вимог щодо поновлення ОСОБА_6 на посаді головного бухгалтера ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів».
Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
На підставі наведеного, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з залишенням у силі законного й обґрунтованого рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо поновлення ОСОБА_6 на посаді головного бухгалтера ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів».
Разом з тим, вирішуючи спір в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та задовольняючи позов в цій частині на користь ОСОБА_6, суд першої інстанції лише встановив період, за який підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, однак, у рішенні не наведений розрахунок суми втраченого заробітку та не встановлений розмір суми, що підлягає стягненню.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, у разі поновлення незаконно звільненого працівника на роботі середня заробітна плата, яка підлягає виплаті за час його вимушеного прогулу, обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню.
Ураховуючи викладене, рішення суду апеляційної інстанції підлягає частковому скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України, щодо позовних вимог про поновлення на роботі. Рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду підлягає скасуванню в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з направленням справи на новий розгляд в цій частині до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 336, 338, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Одеської області від 16 жовтня 2012 року в частині позовних вимог щодо поновлення ОСОБА_6 на посаді головного бухгалтера ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» скасувати, рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 08 серпня 2012 року в цій частині залишити в силі.
У решті рішення апеляційного Одеської області від 16 жовтня 2012 року та рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 08 серпня 2012 року скасувати і передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.А. Макарчук
Судді: Л.М. Мазур
А.В. Маляренко
О.А. Матвєєва
Т.О. Писана