"18" лютого 2013 р. м. Київ К-55656/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБорисенко І.В.
суддів Кошіля В.В.
Моторного О.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва
на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2008
та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2009
у справі № 10/309 (22а-40605/08)
за позовомДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Екоінтербуд»
прозобов'язання надати первинні документи та бухгалтерські документи,-
Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва звернулась до суду з адміністративним позовом, у якому просила зобов'язати посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоінтербуд»надати до ДПІ у Голосіївському районі міста Києва достатній обсяг документів, необхідний для проведення виїзної планової перевірки відповідача за період з 06.02.2006 по 30.06.2007.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2008 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2009 у даній справі постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2008, скасована та провадження у справі закрито по п.1 ч.1 ст.157 КАС України.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі плану-графіку на вересень-жовтень 2007 року позивачем було направлено відповідачу повідомлення про проведення планової виїзної перевірки за № 595/10/23-07 від 04.09.2007, однак в результаті виходу на перевірку та огляду приміщення за адресою місцезнаходження відповідача співробітниками податкової інспекції встановлено, що підприємство не знаходиться за даною адресою, про що складено акт про обстеження приміщення №253/3-23-07 від 24.09.2007, що є перешкодою реалізації права позивача на проведення перевірки, передбаченого ст.111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що законодавством, чинним на час звернення позивача з позовною заявою, не передбачено право податкового органу на звернення до суду з позовом про зобов'язання платника податків -суб'єкта господарювання надати достатній обсяг документів, необхідних для проведення планової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності останнього.
Суд апеляційної інстанції свою ухвалу про закриття провадження у справі мотивував тим, що оскільки даний позов поданий податковим органом поза межами повноважень, наданих йому чинним законодавством, то дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень.
Згідно п.8 ч.1 ст.3 КАС України позивачем в адміністративній справі є особа, на захист прав, свобод та і інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
За змістом ст.104 КАС України (тут і далі - в редакції, чинній на час звернення з позовною заявою) суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.
У відповідності до вимог п.4 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, в тому числі, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В свою чергу, відповідно до п.11 ст.10 та п.17 ст.11 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, чинній на час звернення з позовною заявою) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках коштів, одержаних без установлених законом підстав, про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна, а також про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій факти, судова колегія касаційної інстанції погоджується з наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою обставин справи, не спростованою доводами касаційної скарги, щодо наявності законних підстав для закриття провадження у даній справі.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд апеляційної інстанції повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.
Відповідно до п.3 ст.2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення.
2. Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2009 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Борисенко
СуддіВ.В. Кошіль
О.А. Моторний