"07" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/49516/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Деснянського районного суду м. Києва про визнання неправомірними дій Деснянського районного суду м. Києва, -
встановила:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій Деснянського районного суду м. Києва щодо відмови у реєстрації заяви про неможливість участі у розгляді кримінальної справи без додання до цієї заяви доказу про свою участь у судовому процесі або без резолюції судді-головуючого у справі, а також визнання неправомірними дій щодо примушування написати в заяві про видачу судового рішення мету їх одержання та щодо відмови видати копії судових рішень в момент звернення.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2011 року позовні вимоги позивача задоволено частково, визнано неправомірними дії Деснянського районного суду м. Києва щодо відмови у реєстрації заяви ОСОБА_2 від 06 квітня 2010 року щодо неможливості взяти участь у справі, щодо відмови у реєстрації заяви ОСОБА_2 від 03 грудня 2010 року без зазначення мети одержання судових рішень.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2011 року в частині задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дій Деснянського районного суду м. Києва щодо відмови у реєстрації заяви ОСОБА_2 від 06 квітня 2010 року щодо неможливості взяти участь у справі, скасовано, а позовні вимоги в цій частині залишити без розгляду. В частині задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дій Деснянського районного суду м. Києва щодо відмови у реєстрації заяви ОСОБА_2 від 03 грудня 2010 року без зазначення мети одержання судових рішень, скасовано та ухвалено в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2011 року залишено без змін.
У касаційній скарзі, ОСОБА_2, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення суду апеляційної інстанції, щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами було встановлено, що ОСОБА_2 оскаржує дії щодо відмови у реєстрації заяви про неможливість участі у розгляді кримінальної справи без додання до цієї заяви доказу про свою участь у судовому процесі або без резолюції судді-головуючого у справі, а також визнання неправомірними дій щодо примушування написати в заяві про видачу судового рішення мету їх одержання та щодо відмови видати копії судових рішень в момент звернення.
Відповідно до статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Також, приписи пункту 5 частини 1 статті 107 КАС України зобов'язують осіб, які звернулися до суду з адміністративним позовом після закінчення строку, встановленого статтею 99 КАС України, подавати заяви про його поновлення.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що у разі відсутності заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду суддя повинен діяти в порядку, встановленому статтею 100 КАС України, тобто залишити такий адміністративний позов без розгляду.
І відповідно, враховуючи, що позов ОСОБА_2 заявлено лише 17 січня 2011 року, без подачі заяви про поновлення строків звернення до суду, позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій Деснянського районного суду м. Києва щодо відмови у реєстрації заяви ОСОБА_2 від 06 квітня 2010 року щодо неможливості взяти участь у справі, підлягають залишенню без розгляду, як такі, що заявлені з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною 2 статті 99 КАС України.
При цьому, суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку про те, що на дані правовідносин річний строк звернення до суду, встановлений у попередній редакції КАС України, не розповсюджується, оскільки згідно вимог частини 2 статті 5 цього ж Кодексу, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання неправомірними дій Деснянського районного суду м. Києва щодо відмови у реєстрації його заяви від 03 грудня 2010 року без зазначення мети одержання судових рішень, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно положень частини 2 вказаної статті до адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльність Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що судові рішення суддів і дії, а також бездіяльність суддів з питань відправлення правосуддя, пов'язані з підготовкою та розгляду справ у судових інстанціях, виконання судових рішень, підлягають оскарженню в апеляційному або касаційному порядку, а не шляхом звернення їх у інший суд, при відправленні правосуддя.
Рішенням Конституційного Суду України від 23.05.2001 № б-рп/2001 визнано, що процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належить до процесуального законодавства України.
Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
Згідно з положеннями статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності. Місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, передбачених процесуальним законом.
Отже, прийняття та реєстрація заяв, відповідно до статті 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», покладено на працівників апарату суду, які здійснюють організаційне забезпечення роботи суду. Керівник апарату суду несе персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу, функціонування автоматизованої системи документообігу тощо.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивачем було не вірно обрано спосіб захисту порушених прав, оскільки до суб'єктів владних повноважень належить не лише органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а й їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Деснянського районного суду м. Києва про визнання неправомірними дій Деснянського районного суду м. Києва - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко