"31" січня 2013 р. м. Київ К-25357/10
К-25357/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,
суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Навс»
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2009
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010
у справі № 2а-41870/09/2070 Харківського окружного адміністративного суду
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Навс»
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова
про визнання незаконним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2009, у задоволенні адміністративного позову про скасування рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 16.09.2009 № 0002982301 відмовлено.
Висновок судів попередніх інстанцій мотивований тим, що належне оприбуткування готівкових коштів, отриманих за розрахунковими операціями, проведеними із застосуванням реєстратора розрахункових операцій, передбачає дотримання суб'єктом господарювання вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (далі -Положення) стосовно щоденного виконання записів про рух готівки у розділі 2 книги обліку розрахункових операцій (КОРО).
Не погоджуючись з постановленими по справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ «Навс»звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Відповідач не скористувався наданим йому Кодексом адміністративного судочинства України правом на подання заперечень на касаційну скаргу.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що за результати перевірки ТОВ «НАВС»податковим органом встановлено порушення пункту 2.6. Положення, а саме: не оприбуткування готівки в повній сумі 407, 14 грн. в КОРО на підставі фіскального звітного чеку РРО № 236 від 19 серпня 2009 року.
Відповідно до пункту 2.6. Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відсутність у розділі 2 КОРО № 2035002429 «р»/1, зареєстрованої в ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова від 05 листопада 2007 року, запису про рух готівкових коштів на підставі фіскального звітного чеку РРО № 236 від 19 серпня 2009 року свідчить про порушення позивачем приписів пункту 2.6. Положення та є підставою для застосування до платника податків штрафних санкцій.
З таким висновком можна погодитися лише частково.
Вимога норми абзацу першого пункту 2.6 Положення щодо оприбуткування готівки у день одержання готівкових коштів стосується кожного із зазначених в цюму пункті способів проведення готівкових розрахунків. Оскільки готівкові кошти у сумі 407, 14 грн. на підставі фіскального звітного чеку РРО № 236 від 19 серпня 2009 року в КОРО не були обліковані, позивач порушив встановлений пунктом 2.6 Положення порядок оприбуткування готівки. З огляду на це, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність з боку позивача правопорушення. Разом з тим, висновок суду про правомірність застосованих до позивача штрафних санкцій, встановлених абзацом третім статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»(Указ № 436/95), є передчасним.
Згідно з частиною 1 ст. 238 ГК за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Відповідно до преамбули Указу № 436/95 в редакції Указу Президента України від 11.05.1999 № 491/99 встановлення ним санкцій має на меті подальше вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами. Іншими словами, санкції згідно з цим Указом запроваджені за порушення норм, через які реалізується регуляторна політика держави у сфері готівкового обігу, при здійсненні суб'єктами господарювання господарської діяльності і спрямовані як і будь-які заходи юридичної відповідальності на припинення правопорушення та відновлення становища від негативних наслідків правопорушення.
Пунктом 22 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Це стосується будь-якого виду юридичної відповідальності, а не тільки тих, які перелічені в зазначеному пункті.
Відповідно до частини 2 ст. 238 ГК види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Частиною 2 ст. 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України»від 08.06.1995 р. № 1/95-к (втратив чинність згідно із Законом України від 28.06.1996 р. N 254/96-ВР) Президент України був наділений повноваженнями видавати укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.
Пунктом 4 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України встановлено, що Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України має право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України в порядку, встановленому статтею 93 цієї Конституції.
Такий указ Президента України вступає в дію, якщо протягом тридцяти календарних днів з дня подання законопроекту (за винятком днів міжсесійного періоду) Верховна Рада України не прийме закон або не відхилить поданий законопроект більшістю від її конституційного складу, і діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань.
Указ Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436»від 07.09.2001 р. № 802/2001, яким встановлені фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, тобто визначено склад правопорушення, яке за своєю правовою природою є адміністративним правопорушенням (є елементом адміністративного охоронного правовідношення, що виникає у сфері регуляторної політики), та відповідальність за нього, прийнятий поза межами строку, встановленого пунктом 4 розділу ХV «Перехідні положення»Конституції України.
Крім того, встановлені у судовому процесі обставини порушення пункту 2.6 Порядку при фактичному виконанні обліку надходження коштів до каси підприємства з врахуванням розміру штрафної санкції, яка застосована до позивача, свідчать про недотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками, що настали від вчиненого позивачем правопорушення, та мірою відповідальності за нього.
Відповідно до пункту 8 частини 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Суди попередніх інстанцій на ці обставини, однак, не звернули увагу та дійшли помилкового висновку про правомірність рішення про застосування штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
На підставі викладеного та відповідно до статті 229 КАС України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову з наведених вище мотивів.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Навс» задовольнити, скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2009.
Позов задовольнити: скасувати рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова від 16.09.2009 № 0002982301.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Є.А. Усенко
Судді: М.І. Костенко
Н.Є. Маринчак