"07" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/49233/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на постанову Іванківського районного суду Київської області від 20 березня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області та управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання права на перерахунок пенсії, -
встановила:
У січні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дії посадових осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області незаконними та зобов'язати провести перерахунок і виплату пенсії з нарахуванням доплати за службу в зоні відчуження в період з 31 грудня 2005 року.
Постановою Іванківського районного суду Київської області від 20 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.
Судами було встановлено, що ОСОБА_2 з 23 серпня 1991 року по 31 грудня 2005 року проходив службу у складі батальйону міліції з охорони зони радіоактивного забруднення ГУ МВС Україні в Київській області та отримував щомісячну доплату за несення служби в зоні відчуження ЧАЕС, в тому числі на момент звільнення, у зв'язку з виходом на пенсію.
Відповідно до частини 3 статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Згідно частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»(який набув чинності 1 січня 2005 року) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, а також особам, які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262-XII, та членам їхніх сімей пенсії нараховуються виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням з урахуванням відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством.
Перелік щомісячних додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 452, не є вичерпним, оскільки іншими нормативно-правовими актами запроваджені інші щомісячні надбавки, доплати та підвищення, які теж є щомісячними додатковими видами грошового забезпечення і також мають зараховуватися при нарахуванні пенсій, проте лише тим особам, котрі отримували їх під час проходження служби і були звільнені з неї вже після їх запровадження.
Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до законного та обґрунтованого висновку щодо порушення відповідачем, при нарахуванні пенсії позивачу, вимог статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», зокрема, не врахування додаткового виду грошового забезпечення у вигляді доплати за виконання службових обов'язків в зоні відчуження ЧАЕС, яка була передбачена чинним законодавством, фактично отримувалася позивачем під час проходження служби та, в тому числі, на момент звільнення, і відповідно, правомірно задовольнили позовні вимоги ОСОБА_2
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області залишити без задоволення, а постанову Іванківського районного суду Київської області від 20 березня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області та управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання права на перерахунок пенсії - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко