"31" січня 2013 р. м. Київ К-35865/10
№ К-35865/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,
суддів: Костенка М. І., Маринчак Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси
на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05.11.2009
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010
у справі № 2а-4235/09/2370 Черкаського окружного адміністративного суду
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Черкаський військовий торг Північного оперативного командування»
до Державної податкової інспекції у м. Черкаси (ДПІ)
про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 05.11.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010, позов задоволено частково: скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001162303 від 03.07.2009 у частині застосування фінансових санкцій в сумі 56547,90 грн.; в задоволенні позовних вимог про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001162303 від 03.07.2009 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 64288,35 грн. відмовлено.
Не погоджуючись з постановленими по справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у м. Черкаси звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно із рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, став висновок контрольно-ревізійного відділу у м. Золотоноша та Золотоніському районі, викладений в довідці № 03-22/14 від 02.04.2009, про порушення позивачем пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (Положення № 637) (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320).
На підставі зазначеної довідки відповідачем прийнято рішення № 0001162303 від 03.07.2009, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 120836,25 грн. на підставі абзацу третього ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»(Указ № 436/95) за порушення пункту 2.6 вказаного Положення.
Згідно з абзацами першим -третім пункту 2.6 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Вимога норми абзацу першого щодо оприбуткування готівки у день одержання готівкових коштів стосується кожного із зазначених способів проведення готівкових розрахунків.
Встановивши факт несвоєчасного оприбуткування позивачем готівки в загальній сумі 22488,96 грн., отриманої за результатами розрахунків, здійснених з 04.06.2008 по 28.01.2009 (а.с. 17,26), суд дійшов правильного висновку про вчинення позивачем правопорушення.
Правильними є і висновок суду, що фінансові санкції, встановлені абзацом третім ст. 1 Указу № 436/95, є адміністративно-господарськими, оскільки відповідають визначенню таких санкцій, наведеному в ст. 238 Господарського кодексу України (ГК).
Статтею 250 ГК встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій ст. 250 ГК є обґрунтованими, оскільки термін для застосування штрафних санкцій до позивача рішенням від 03.07.2009 починає перебіг з 03.07.2008, а, як свідчать приєднана до справи копія довідки Контрольно-ревізійного відділу у м. Золотоноша та Золотоніському районі від 02.04.2009, № 03-22/14 та додаток № 25 до цієї довідки, у межах строку давності позивачем не оприбутковано готівку в сумі 24446,87 грн. (04.06.2008,25.06.2008 та 02.07.2008). Суд же при застосуванні ст.250 ГК не звернув увагу, що встановлені цією статтею строки застосовуються одночасно, і застосував лише строк у шість місяців, помилково визначивши початок його перебігу з 03.07.2009, що відповідає даті прийняття рішення про застосування штрафних санкцій.
Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом 250 ГК, однак, не є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень.
Згідно з частиною 1 ст. 238 Господарського кодексу України (ГК) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами
Відповідно до преамбули Указу № 436/95 в редакції Указу Президента України від 11.05.99 р. № 491/99 встановлення ним санкцій має на меті подальше вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами. Іншими словами, санкції згідно з цим Указом запроваджені за порушення норм, через які реалізується регуляторна політика держави у сфері готівкового обігу, при здійсненні суб'єктами господарювання господарської діяльності і спрямовані як і будь-які заходи юридичної відповідальності на припинення правопорушення та відновлення становища від негативних наслідків правопорушення.
Пунктом 22 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Частиною 2 ст. 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України»від 08.06.1995 р. № 1/95-к (втратив чинність згідно із Законом України від 28.06.1996 р. N 254/96-ВР) Президент України був наділений повноваженнями видавати укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.
Пунктом 4 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України встановлено, що Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України має право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України в порядку, встановленому статтею 93 цієї Конституції.
Такий указ Президента України вступає в дію, якщо протягом тридцяти календарних днів з дня подання законопроекту (за винятком днів міжсесійного періоду) Верховна Рада України не прийме закон або не відхилить поданий законопроект більшістю від її конституційного складу, і діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань.
Указ Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436»від 07.09.2001 р. № 802/2001, яким встановлені фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, тобто визначено склад правопорушення, яке за своєю правовою природою є адміністративним правопорушенням (є елементом адміністративного охоронного правовідношення, що виникає у сфері регуляторної політики), та відповідальність за нього, прийнятий поза межами строку, встановленого пунктом 4 розділу ХV «Перехідні положення»Конституції України.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
У зв'язку з викладеним ухвалені у справі судові рішення підлягають залишенню без змін безвідносно до мотивів, якими суди попередніх інстанцій вмотивували висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Касаційний перегляд справи відповідно до вимог частини 2 ст. 220 КАС України здійснено в межах касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05.11.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко
Судді: підписМ.І. Костенко
підписН.Є. Маринчак