"19" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/80218/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого: судді -доповідача Бим М.Є.
суддів: Харченка В.В., Чалого С.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2012 року у справі №2а-11073/12/2670 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій (бездіяльності) щодо відмови в укладенні Додаткового договору, передбаченого пунктом 5 Договору про фінансування будівництва житла за профазою "70x30" від 26 лютого 2010 року № 111/Н; зобов'язання укласти Додатковий договір, на виконання умов пункту 5 Договору про фінансування будівництва житла за програмою "70x30" від 26 лютого 2010 року № 111/Н.
Позовні обґрунтовано тим, що відповідачем у порушення норм діючого законодавства України було протиправно відмовлено в укладенні Додаткового договору, передбаченого пунктом 5 Договору про фінансування будівництва житла за профазою"70x30" від 26 лютого 2010 року №111/Н, що призвело до безпідставного та незаконного позбавлення позивача та членів його сім'ї, передбаченого ст.47 Конституції України, права на житло.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач та члени його сім'ї (мати, дружина) перебувають на квартирному обліку в Печерському районі міста Києва, в позачерговій черзі, як співробітник міліції, відповідно до Закону України "Про міліцію".
26.02.2010 позивачем разом з членами його сім'ї (матір'ю, дружиною) було укладено з відповідачем договір про фінансування будівництва житла за програмою "70x30" за № 111/Н, яким позивач разом з членами його сім'ї як сторона-2 приймає участь у фінансуванні будівництва жилого будинку на перетині АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 із розрахунку: 70% - за кошти громадян та 30% - за кошти міського бюджету. Вартість об'єкту фінансування (70%) складає 490 300,40 грн. з ПДВ, виходячи з вартості будівництва 5 707,14 грн. за 1 кв.м загальної площі квартири згідно з проектом. Плановий термін .введення будинку в експлуатацію -ІІ квартал 2011 р.
Об'єктом фінансування є двокімнатна квартира № 223, на 6 поверсі жилого будинку на перетині АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3, загальною площею 85,91кв.м.
Згідно п.4 зазначеного договору розрахунки за квартиру здійснюються шляхом перерахування стороною-2 на розрахунковий рахунок відповідача як сторони-1 70% вартості квартири у два етапи: I етап-до 11 березня 2010 року в сумі -388 154,48 грн., крім цього ПДВ-77 630,90 грн. всього з ПДВ -465 785,38 грн., що становить 95% вартості об'єкту фінансування та платіж в розмірі 2% у сумі 9 806,01 грн. з ПДВ на фінансування витрат пов'язаних з наданням послуг по підготовці документів; ІІ етап - за повідомленням сторони-1 протягом 10 банківських днів після підписання акта Державної комісії про введення жилого будинку до експлуатації між сторонами укладається Додатковий договір, у якому передбачається завершення фінансування будівництва квартири шляхом оплати стороною-2 різниці між раніше перерахованою сумою та фактичною вартістю будівництва квартири.
Пунктом 5 зазначеного договору визначено, що Додатковий договір, передбачений пунктом 4 цього Договору, не укладається, а Договір вважається розірваним стороною-1 в односторонньому порядку з моменту виникнення однієї з таких обставин: якщо на момент укладення Додаткового договору у складі сім'ї сторони-2 сталися зміни, які не дають підстав для перебування на квартирному обліку та одержання зазначеної вище квартири; якщо на момент укладення Додаткового договору у складі сім'ї сторни-2 сталися зміни, внаслідок яких сторона-2 не має права на одержання відповідної квартири, однак продовжує перебувати на квартирному обліку та має право на одержання квартири, площа якої більша (менша) ніж площа визначеної цим договором квартири.
При виникненні обставин, передбачених пунктом 5 цього Договору, Договір вважається розірваним стороною-1 в односторонньому порядку без будь-яких повідомлень стороні-2 та без укладення будь-яких додаткових договорів до цього Договору.
При укладанні вказаного договору від 26.02.2010 № 111/Н позивач та члени його сім'ї (дружин, мати) мали у спільній власності однокімнатну квартиру АДРЕСА_4.
За умовами договору дарування 42/100 частини квартири від 07.09.2009 позивач отримав в дар 42/100 частини квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1 та складається з 1 кімнати, жилою площею 13,20 кв.м.
Разом з цим, судом не взято до уваги, що дана частина квартири позивачем була подарована донці.
В травні 2012 року позивач звертався до відповідача з проханням про укладення додаткового договору до договору про фінансування будівництва житла за програмою "70x30" за № 111/Н, але відповіді не отримав.
Крім того, 02.07.2012 позивач звертався до відповідача із заявою, в якій просив посадових осіб відповідача провести службову перевірку законності дій службових осіб на предмет виконання ними договірних зобов'язань та вжиття заходів про неухильне виконання договірних відносин, шляхом укладення додаткового договору і подальше фінансування будівництва житла.
Відповіддю від 12.07.2012 № 044/84-П-1282/3 відповідач повідомив позивача, що у зв'язку з приховуванням позивачем обставини, які мали значення для розгляду питання про надання двокімнатної квартири за програмою 70x30 підстави для укладання додаткового договору відсутні.
19.07.2012 позивач повторно звернувся до посадових осіб відповідача із заявою про вжиття передбачених законом заходів про неухильне виконання умов договору, а саме дати вказівку про укладення додаткового договору і подальше фінансування будівництва житла.
Відповіддю від 27.07.2012 №044/84-П-1282/4 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для укладання додаткового договору.
Згідно ст..31 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
За приписами п.1 ч.1ст..34 цього Кодексу потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок.
Згідно з положеннями пп. 1 п. 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року N470, рівень забезпеченості громадян жилою площею визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських рад разом з радами профспілок та періодично переглядаються вказаними органами.
Громадяни, які забезпечені жилою площею нижче за встановлений рівень, визначаються такими, що потребують поліпшення житлових умов.
За приписами статті 48 Житлового кодексу Української РСР жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України, при цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки (частина перша); при передачі громадянами житла, яке перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов, вони мають право на одержання житла у межах встановленої норми жилої площі (частина друга); громадяни, які одержали житло у державному фонді на цих умовах, мають право на його приватизацію відповідно до вимог чинного законодавства (частина третя).
Згідно п.1.3. Положення про порядок фінансування житла за кошти міського бюджету та кошти населення, затвердженого наказом Головного управління житлового забезпечення Київської міськдержадміністрації, від 30.09.2003 №259, правом на придбання житла відповідно до цього Положення користуються громадяни, які згідно із законодавством визнані такими, що потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку, а саме:
- громадяни, які користуються правом позачергового забезпечення житлом;
- громадяни, які користуються правом першочергового забезпечення житлом;
- громадяни, які тривалий час перебувають на загальній черзі квартирного обліку.
Відповідно до п. 53 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року N470, житлове приміщення надається громадянам у межах 13,65 м2 житлової площі на одну особу, але не менше рівня середньої забезпеченості громадян житловою площею в цьому населеному пункті.
Разом з цим, під час розгляду справи судами не було з'ясовано, яка саме фактична житлова площа перебуває у користуванні позивача, та чи не перевершує вона 13,65 м2 на одну особу.
Крім того, не взято до уваги і те, що за умовами Договору про фінансування будівництва житла за програмою "70x30" за № 111/Н Додатковий договір, передбачений пунктом 4 цього Договору, не укладається, а Договір вважається розірваним стороною-1 в односторонньому порядку з моменту виникнення однієї з таких обставин:
- якщо на момент укладення Додаткового договору у складі сім'ї сторони-2 сталися зміни, які не дають підстав для перебування на квартирному обліку та одержання зазначеної вище квартири;
- якщо на момент укладення Додаткового договору у складі сім'ї сторни-2 сталися зміни, внаслідок яких сторона-2 не має права на одержання відповідної квартири, однак продовжує перебувати на квартирному обліку та має право на одержання квартири, площа якої більша (менша) ніж площа визначеної цим договором квартири.
У зв'язку з наведеним, визначення загальної житлової площі на момент укладення вказаного Договору має істотне значення для правильного вирішення даного спору.
Не взято до уваги і те, що першопочатково 42/100 частини квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1, передбачалась не для позивача, а була надана йому в дар через неповноліття доньки, якій в подальшому позивач її і подарував, а на квартирному обліку він перебуває разом із дружиною та матір'ю.
Також суд не звернув уваги на те, що позивачем добросовісно виконувались умови Договору про фінансування будівництва житла, про що свідчать платіжні доручення (а.с.19-25).
Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч.1 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За приписами ч.2 ст.227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки судами допущена неповнота встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то зазначена обставина у відповідності до ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2012 року -скасувати, а справу №2а-11073/12/2670 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді: