15 лютого 2013 року м. Київ К/800/2936/13
Суддя Вищого адміністративного суду України Приходько І.В.,
перевіривши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2010 р.
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 р.
у справі № 2а-3205/10/1370 (37916/10/9104)
за позовом Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу
та за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова
про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 67 115,94 грн.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004182380 від 22.10.2009 р. в сумі 67 115,94 грн.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2010 р. справи за вказаними позовними заявами об'єднано для спільного розгляду.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2010 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012р., позов Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова задоволено частково та стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг в сумі 340,00 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено; позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним і скасовано рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004182380 від 22.10.2009 р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 66 775,94 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позов податкового органу задовольнити. Однак у зв'язку із тим, що касаційна скарга не відповідала вимогам ч. 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України скарга була залишена без руху із встановленням тридцятиденного строку з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху для виправлення зазначених недоліків, про що було постановлено ухвалу від 15.01.2013 р.
В межах встановленого строку, виходячи з дати отримання податковим органом копії ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.01.2013 р. (21.01.2013 р. згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0102907252539), Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на усунення недоліків касаційної скарги направила по пошті до суду касаційної інстанції заяву про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження із доданими доказами на підтвердження викладених у заяві обставин.
Суддя-доповідач, розглянувши дану заяву дійшов висновку, що наведені скаржником обставини свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження.
При цьому, перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам ст.ст. 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач приходить до висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Так, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до положень п. 5 ч. 5 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті -пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.
З урахуванням викладеного, суддя-доповідач приходить до висновку, що провадження по вказаній касаційній скарзі не підлягає відкриттю.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 210 -212, п. 5 ч. 5 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Визнати поважними підстави пропуску строку на касаційне оскарження постанови Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2010 р. та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 р. у справі № 2а-3205/10/1370 (37916/10/9104).
2. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби відмовити.
3. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом із доданими до касаційної скарги матеріалами, направити скаржнику, а касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити у суді касаційної інстанції.
4. Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Приходько