"12" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/67893/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Малюги Ю. В. Крук Б. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби
на постанову та ухвалуЛьвівського окружного адміністративного суду від 15.06.2012 року Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 року
у справі№ 2а-10144/11/1370
за позовомДочірнього підприємства «Факро - Львів»
доДержавної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби
проскасування податкових повідомлень-рішень,-
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2012 року у справі № 2а-10144/11/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 року, позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 07.04.2011 року № 0001082302/0/12589 та від 07.04.2011 року № 0001072302/0/12590.
Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нову постанову про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. пп. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби перевірки з питань проведення господарських взаєморозрахунків позивача із ПП «Укрзахідліс»за період з 01.01.2006 року по 31.12.2010 року складено акт № 700/23 - 2/2555988, яким зафіксовано порушення позивачем пп. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат по взаєморозрахунках на суму 1 102 171,84 грн.; пп. пп. 7.2.1, 7.2.3, п 7. 2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5, п. 7.4, пп. 7.7.1, п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту.
На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.04.2011 року за № 0001082302/0/12589, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 881 737,60 грн. та № 0001072302/0/12590, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем по податку на прибуток в розмірі 403 491,33 грн., в тому числі штрафні санкції 80 698,26 грн.
На думку податкового органу, господарські операції між ДП «Факро - Львів»та ПП «Укрзахідліс»фактично не здійснювались, а лише проводилось їх документальне оформлення, виходячи з того, що ПП «Укрзахідліс»здійснювало операції з ТОВ «Електро - Індастріл», ТОВ «Грант Емсистем», ТОВ «СТ - Явір», які відсутні за місцезнаходженням, не подають фінансову звітність.
Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. п. 7.2.6 цього Закону)
Судами першої та апеляційної інстанцій на підставі наявних в справі доказів встановлено, що реальність господарських операцій між ДП «Факро - Львів»та ПП «Укрзахідліс», а також правомірність формування позивачем податкового кредиту підтверджуються первинними документами, які вказують на товарність господарської операції контрагента, та податковими накладними.
Також судами встановлено використання в подальшому для виробництва основного виду продукції, виготовленням якої займається ДП «Факро-Львів», отриманої у ПП «Укрзахідліс»сировини.
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновки судів про те, що невиконання контрагентом позивача своїх зобов'язань щодо подачі декларацій та сплати податків до бюджету тягне за собою негативні наслідки лише для цього контрагента та не може бути підставою для збільшення податкових зобов'язань позивача.
В порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено висновки, викладені в акті перевірки відносно нікчемності правочинів між позивачем і вказаним контрагентом та відсутності мети на реальне настання правових наслідків.
Докази визнання недійсними вчинених правочинів щодо купівлі-продажу товарів, робіт (послуг) також відсутні.
Оскільки судами встановлено реальність господарських операції позивача з ПП «Укрзахідліс», колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість висновку податкового органу про завищення валових витрат по взаєморозрахунках на суму 1 102 171,84 грн. та до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 року у справі № 2а-10144/11/1370 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді О. В. Вербицька
Н. Є. Маринчак