"13" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/33084/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Весельської Т.Ф., Малиніна В.В. (доповідач), Ситникова О.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24 березня 2010 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення допомоги про зобов'язання вчинити певні дії, -
У вересні 2009 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (далі -відповідач, УПФУ) з вимогою визнати дії відповідача неправомірними, стягнути недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії як дитині-війни за період за 2007-2009 роки.
Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24 березня 2010 року позов задоволено частково. Визнано дії УПФУ неправомірними та зобов'язано відповідача провести нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2011 року рішення суду першої інстанції змінено шляхом доповнення резолютивної частини рішення абзацом щодо поновлення позивачу строк для звернення до адміністративного суду. В решті залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 222 КАС України.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Частково задовольняючи позов, суди вірно виходили з того, що права позивача порушені та підлягають поновленню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, яким визнано неконституційним пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було зупинено на 2007 рік.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судами позивач відноситься до категорії «діти війни».
Закон України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IVвід 18 листопада 2004 року, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»зупинено на 2006 рік.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 19 січня 2006 року вказаний пункт статті 77 виключено та статтю 110 викладено в такій редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».
Кабінет Міністрів України протягом 2006 року будь-яких рішень, на виконання вимог статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», не приймав.
Таким чином, як вірно встановлено судами, у 2006 році державну соціальну підтримку дітей війни, що передбачена статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджено не було.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-р/2007 положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнані неконституційними з дня ухвалення цього рішення.
Таким чином, з 09 липня 2007 року вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»обчислювався виходячи з визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Частиною третьої статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 15 березня 2007 року, встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком, відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини 1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Вирішуючи спір, суди прийшли до обґрунтованих висновків про те, що починаючи з 09 липня 2007 року суб'єкт владних повноважень порушив право позивача, як дитини війни, на соціальний захист.
Пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було викладено в такій редакції:
«Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Положення пункту 41 розділу II вказаного Закону втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни був мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»обчислювався виходячи з визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»стосовно застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першої цієї статті, тільки щодо визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Таким чином, право на підвищення пенсії, що передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2008 році, виникло з 22 травня 2008 року, тобто з дня визнання неконституційними положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого вірно погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що починаючи з 22 травня 2008 року суб'єкт владних повноважень порушив право позивача як дитини війни на соціальний захист.
Але колегія суддів звертає увагу на наступні обставини, на які суди не звернули уваги.
У своїх позовних вимогах ОСОБА_4 просить суд зобов'язати УПФ здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії за період з 01.01.2006 року по 31.08.2009 року. З урахуванням цих обставин, період, що підлягав обов'язковій перевірці судами тривав також і з 01 січня 2009 року.
Однак, позовні вимоги за цей період залишилися не розглянутими, про що свідчить відсутність їх обґрунтування у рішенні, а відтак, про безпідставну відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, відповідно до резолютивної частини цих рішень.
Пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа, в разі досягнення нею, передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом (абзац 9 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України від
9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" непрацездатні громадяни, крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення, мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
Таким чином, пенсія є періодичним платежем, виплата якої за загальним правилом не обмежена у часі.
Підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов'язано з виплатою пенсії і також має не визначений у часі граничний термін виплати.
Отже, вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі дитині війни, суди, у разі відсутності спору про право особи на отримання підвищення до пенсії або встановлення такого права в судовому порядку, не мають підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.
Також необхідно зазначити, що поновлюючи позивачу строк звернення до суду, встановлений ст.99 КАС України (в редакції на час звернення позивача до суду), судами не було встановлено причин пропуску такого строку, не було наведено мотивів, з яких вони дійшли висновку про поновлення такого строку.
Відповідно до частини першої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а зазначені обставини не були встановлені судами, то прийняті у справі рішення обох інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Згідно до частини другої статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
При новому розгляді судам слід враховувати наведене та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, - залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24 березня 2010 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2011 року, - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.
Судді: В.В.Малинін
Т.Ф.Весельська
О.Ф.Ситников