"07" лютого 2013 р. м. Київ К-23120/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Гордійчук М.П.,
Конюшка К.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Служби безпеки України в Луганській області про визнання дій незаконними та притягнення до відповідальності,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Луганській області, в якому із урахуванням уточнення позовних вимог просив суд визнати дії Управління Служби безпеки України в Луганській області з ненадання відповіді на його звернення незаконними та притягнути до адміністративної відповідальності згідно зі статтею 212-3 Кодексу України про адміністративне правопорушення начальника Управління Служби безпеки України в Луганській області Дорошенко П.Т.
Позовні вимоги мотивовано тим, що Управлінням Служби безпеки України в Луганській області в порушення вимог Закону України "Про звернення громадян", "Про інформацію" не надано відповідь на його звернення від 03.08.2009, в якому позивач просив начальника Управління Служби безпеки України в Луганській області Дорошенко П.Т. надати йому інтерв'ю та повідомити про дату та час його проведення.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року позов задоволено частково: визнано бездіяльність Управління Служби безпеки України в Луганській області в наданні відповіді на звернення ОСОБА_2 протиправною; в частині вимог ОСОБА_2 про притягнення начальника Управління Служби безпеки України в Луганській області Дорошенко П.Т. до адміністративної відповідальності за статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження у справі закрито.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2010 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року скасовано в частині визнання бездіяльності Управління Служби безпеки України в Луганській області в наданні відповіді на звернення ОСОБА_2 протиправною; у задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління Служби безпеки України в Луганській області про визнання дій Управління Служби безпеки України в Луганській області з ненадання відповіді на його звернення незаконними відмовлено; в іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року залишено без змін.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2, член Київської спілки журналістів, у зв'язку з проведенням розслідування щодо виконання регіональними відомствами обов'язків щодо боротьби з корупцією, звернувся до начальника Управління Служби безпеки України в Луганській області Дорошенко П.Т. з проханням надати інтерв'ю, як посадовою особою, з питань про стан справ з боротьби з корупцією в Луганській області. Це звернення отримано посадовою особою управління Дівітаєвим І. 03.08.2009.
21.09.2009 головним редактором газети «Вечерний Луганск»Борисовим Г.Г. до Управління Служби безпеки України в Луганській області надіслано лист з проханням надати кореспонденту газети ОСОБА_2 відкриту інформацію і організувати інтерв'ю щодо стану боротьби з корупцією.
Листом від 01.10.2009 № 63/17/7320-3 начальник Управління Служби безпеки України в Луганській області повідомив головного редактора газети про неможливість проведення інтерв'ю та надав статистичну інформацію щодо боротьби з корупцією за 2009 рік.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не дотримано десятиденного строку для надання відповіді на інформаційний запит, встановленого статтею 33 Закону України "Про інформацію".
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи в частині рішення суду першої інстанції та відмовляючи у вказаній частині у задоволенні позову, виходив з того, що статтею 32 Закону України "Про інфомрацію" передбачено можливість надання усної відповіді на звернення про надання усної інформації, у зв'язку з чим вказав на відсутність ознак протиправної бездіяльності відповідача у ненаданні відповіді на звернення позивача.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із вказаними висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
За змістом статті 32 Закону України "Про інформацію" під інформаційним запитом (надалі - запитом) щодо доступу до офіційних документів у цьому Законі розуміється звернення з вимогою про надання можливості ознайомлення з офіційними документами. Запит може бути індивідуальним або колективним. Він подається у письмовій формі.
Під запитом щодо надання письмової або усної інформації у цьому Законі розуміється звернення з вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадових осіб з окремих питань.
Громадяни України, державні органи, організації і об'єднання громадян (надалі - запитувачі) подають запит відповідному органу законодавчої, виконавчої та судової влади, його посадовим особам.
У запиті повинно бути зазначено прізвище, ім'я та по батькові запитувача, документ, письмова або усна інформація, що його цікавить, та адреса, за якою він бажає одержати відповідь.
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадові особи зобов'язані надавати інформацію, що стосується їх діяльності, письмово, усно, по телефону чи використовуючи публічні виступи своїх посадових осіб.
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про можливість надання усної відповіді на запит про надання усної інформації.
В той же час, стаття 33 зазначеного Закону встановлює терміни розгляду і задоволення інформаційного запиту щодо доступу до офіційних документів і запиту про надання письмової інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач в інформаційному запиті від 03.08.2009 року просить надати йому інтерв'ю та повідомити за зазначеним у листі номером телефонного зв'язку про дату та час його проведення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції в частині відсутності ознак протиправної бездіяльності відповідача у ненаданні відповіді на звернення позивача у строк, встановлений статтею 33 Закону України "Про інформацію".
При цьому, колегія суддів враховує, що при отриманні листа редакції газети «Печерний Луганськ»від 21.09.2009 року з проханням надати кореспонденту газети ОСОБА_2 відкриту інформацію і організувати інтерв'ю щодо стану боротьби з корупцією, відповідачем надано письмову відповідь № 63/17/7320-3 від 01.10.2009 року, де крім статистичної інформації щодо боротьби з корупцією за 2009 рік та відповідних публікацій у друкованих засобах масової інформації, одночасно повідомлено про неможливість проведення інтерв'ю з керівником Управління Служби безпеки в найближчий час.
З урахуванням викладеного, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_2 до Управління Служби безпеки України в Луганській області про визнання дій Управління Служби безпеки України в Луганській області з ненадання відповіді на його звернення незаконними.
Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судом апеляційної інстанції дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення не допущено.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: