"24" січня 2013 р. м. Київ К-33695/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Гордійчук М.П.,
Конюшка К.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Херсонського міського центру зайнятості на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2010 року у справі за позовом Херсонського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
Херсонський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів у розмірі 3 734,58 грн., безпідставно отриманих відповідачем як допомога по безробіттю.
Позовні вимоги мотивовано безпідставністю отримання ОСОБА_2 соціального допомоги по безробіттю, оскільки на момент надання статусу безробітного вказана особа була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності (фізична особа - підприємець).
Постановою Дніпровського районного суду міста Херсона від 16 червня 2009 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 на користь Херсонського міського центру зайнятості 3 734,58 грн.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2010 року постанову Дніпровського районного суду міста Херсона від 16 червня 2009 року скасовано, прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено повністю.
У поданій касаційній скарзі Херсонський міський центр зайнятості із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Господарського суду Херсонської області від 09 червня 2004 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у місті Херсоні до приватного підприємства ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації скасовано державну реєстрацію приватного підприємства ОСОБА_2.
08.08.2007 ОСОБА_2 звернувся до Херсонського міського центру зайнятості із заявою про надання йому статусу безробітного з одночасним призначенням допомоги по безробіттю.
Згідно з наказом від 08.08.2007 Херсонського міського центру зайнятості ОСОБА_2 було надано статус безробітного з одночасним призначенням допомоги по безробіттю.
30.10.2007 ОСОБА_2 звернувся до Херсонського міського центру зайнятості із заявою про направлення його на навчання за спеціальністю підприємницька діяльність.
Згідно з договором від 30.10.2007 №563-07 ОСОБА_2 направлений на навчання до Херсонського кооперативного економіко-правового коледжу.
Згідно з розрахунком Херсонського міського центру зайнятості відповідачеві виплачено матеріальну допомогу на період профнавчання з 31.10.2007 по 20.11.2007 у розмірі 3734,58 грн.
Херсонський міським центром зайнятості за результатами розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення встановлено, що ОСОБА_2 з 20.08.2002 зареєстрований як фізична особа-підприємець, реєстрація відповідача як фізичної особи підприємця не припинена.
На підставі викладеного, Херсонським міським центром зайнятості зроблено висновок про незаконність отримання ОСОБА_2 допомоги по безробіттю, у зв'язку з чим видано наказ від 29.12.2007№599, яким відповідача зобов'язано добровільно повернути кошти у розмірі 3734,58 грн.
Зважаючи на відсутність факту добровільної сплати відповідачем вказаної суми, Херсонський міський центр зайнятості звернувся до суду із позовом про повернення вартості матеріального забезпечення у примусовому порядку.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з доведеності з боку позивача наявності обставин, з якими стаття 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" пов'язує наявність підстав для стягнення виплаченого забезпечення. Додатково, судом першої інстанції вказано на поважність причин пропуску позивачем річного строку звернення до суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з відсутності вини ОСОБА_2 у наданні Херсонському міському центру зайнятості недостовірної інформації про відсутність у нього статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Зазначена позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на тому, що орган державної податкової служби, отримавши рішення Господарського суду Херсонської області від 09 червня 2004 року про скасування державної реєстрації приватного підприємця ОСОБА_2, повинен був самостійно направити це рішення державному реєстратору для вчинення дій по внесенню до державного реєстру відомостей про скасування підприємницької діяльності ОСОБА_2, у зв'язку з чим вина відповідача щодо відсутності у державному реєстрі запису про скасування його державної реєстрації як фізичної особи-підприємця відсутня.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вказує на обгрунтованість позиції суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття є системою прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Згідно з пунктом 1.2 Порядку надання допомоги по безробіттю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики від 20.11.2000 №307, допомога по безробіттю надається застрахованим і незастрахованим особам, визнаним в установленому порядку безробітними.
Статтею 2 Закону України "Про зайнятість населення", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Громадяни, які забезпечують себе роботою самостійно, у тому числі підприємці, належать до зайнятого населення (підпункт "б" частини третьої статті 1 Закону).
Відповідно до частини шостої статті 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання ліквідується, зокрема, у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною дев'ятою статті 59 Господарського кодексу України порядок припинення суб'єкта господарювання визначається законодавством.
Відповідно до пункту 33 Порядку державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №740, чинною на момент винесення Господарським судом Херсонської області рішення від 09 червня 2004 року, скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи здійснюється органом державної реєстрації за заявою підприємця-громадянина, а також на підставі рішення суду (господарського суду).
Згідно з пунктами 37, 38 зазначеного Порядку скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи здійснюється шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності на підставі таких документів: особистої заяви підприємця-громадянина або рішення суду (господарського суду) у випадках, передбачених законодавством; довідки органу державної податкової служби про зняття з обліку; довідки установ банків про закриття рахунків; довідки органу внутрішніх справ про здачу печаток і штампів; оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію.
Орган державної реєстрації у 10-денний термін повідомляє відповідні органи державної податкової служби та державної статистики про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (додаток 9 чи додаток 10 до цього Положення).
Аналіз наведених положень не дає підставі для висновку про наявність у суду (господарського суду) чи особи, за позовом якої скасовано державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, безумовного обов'язку надсилати державному реєстратору копію рішення суду про скасування державної реєстрації для виключення з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності відомостей про таку особу.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вказує на помилковість позиції суду апеляційної інстанції щодо наявності у Державної податкової інспекції у місті Херсоні на момент винесення рішення Господарського суду Херсонської області від 09 червня 2004 року обов'язку з повідомлення державного реєстратора про прийняте рішення.
В той же час, ОСОБА_2, звертаючись до Херсонського міського центру зайнятості із заявою про взяття його на облік як безробітного та надаючи позивачеві інформацію про відсутність у нього статусу фізичної особи-підприємця, безпідставно розраховував на повідомлення іншими особами державного реєстратора про факт прийняття господарським судом рішення про скасування його державної реєстрації, в той час як мав перевірити достовірність наданої ним інформації щодо відсутності у нього статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності вини відповідача у наданні ним недостовірної інформації про обставини, що впливають на умови виплату йому соціальної допомоги по безробіттю.
Відповідно до частин другої, третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
З урахуванням викладеного, зважаючи на надання відповідачем недостовірної інформації щодо обставин, які мають істотне значення для виплати відповідачеві соціальної допомоги по безробіттю, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо доведеності з боку позивача наявності обставин, з якими стаття 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" пов'язує наявність підстав для стягнення виплаченого забезпечення.
Відповідно до частини першої статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Херсонського міського центру зайнятості задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2010 року скасувати, а постанову Дніпровського районного суду міста Херсона від 16 червня 2009 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: