"24" січня 2013 р. м. Київ К/9991/19674/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Гордійчук М.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради Донецької області на постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 24 вересня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради Донецької області про визнання неправомірною відмови у виплаті недоотриманої суми допомоги на оздоровлення,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради Донецької області про визнання протиправними дій по виплаті щорічної грошової компенсації на оздоровлення в зменшеному розмірі за 2008-2009 роки та стягнення недоплаченої суми на оздоровлення, посилаючись на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом війни ІІ групи, і відповідно до статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Постановою Дебальцевського міського суду Донецької області від 24 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2009 року, позов задоволено частково: визнано неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради Донецької області у виплаті ОСОБА_2 недоотриманої суми разової грошової допомоги за 2008 рік відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради Донецької області за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 2230,00 грн. недоотриманої ним щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради Донецької області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має статус особи, яка є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою; перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради Донецької області та має право на пільги, встановлені статтею 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення неправомірно застосовано положення підзаконного акту - постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки встановлені нею розміри грошової допомоги на оздоровлення суттєво відрізняються від розмірів, які передбачені Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у даному випадку застосуванню підлягають положення статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України.
Додатково, судом першої інстанції в обґрунтування судового рішення про відмову у задоволенні позову за 2009 рік вказано на відсутність ознак протиправних дій відповідача щодо виплати позивачеві разової грошової допомоги на оздоровлення відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2009 рік, оскільки термін виплати за вказаний період на момент судового розгляду справи ще не сплинув.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»інвалідам ІІ групи виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Пунктом 30 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік дію названої норми в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Враховуючи викладене, положення статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у попередній редакції поновили свою дію у 2007 році -з 09.07.2007.
У свою чергу, у 2008 році положення статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»викладено у новій редакції згідно із Законом України від 28.12.2007 №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 №107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у попередній редакції поновили свою дію у 2008 році -з 22.05.2008.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за 2008 рік щорічну грошову допомогу на оздоровлення виплачено 30.01.2009, тобто після визнання неконституційними змін, внесених підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 №107-VI.
З урахуванням викладеного, а також виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, колегія суддів вказує на обгрунтованість застосування судами попередніх інстанцій при вирішенні даного спору положень статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Доводи відповідача про відсутність кошторисних призначень для реалізації ч.4 ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.
Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судами попередніх інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради Донецької області залишити без задоволення, а постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 24 вересня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2009 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: