Головуючий у 1-й інстанції: Волощук В.В.
Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.
іменем України
"18" квітня 2012 р. Справа № 2-а-290/11
Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючого судді Зарудяної Л.О.
суддів: Кузьменко Л.В.
Пасічник С.С.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області, Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області на постанову Олевського районного суду Житомирської області від "04" лютого 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області, Управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,
Постановою суду першої інстанції від 04.02.2011 року позов задоволено частково.
Визнано дії відповідача неправомірними.
Зобов"язано відповідачів провести перерахунок та виплату позивачу щомісячної грошової допомоги у зв"язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, доплати до пенсії відповідно до ст.ст.37,39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить оскаржену постанову скасувати та закрити провадження у справі.
В апеляційній скарзі УПСЗН зазначив, що рішення є незаконним, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
З врахуванням приписів ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, вважає, що вони задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадови і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Матеріали справи свідчать, що позивач є непрацюючим пенсіонером, перебуває на обліку у відповідачів, проживає у зоні гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв"язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у зоні гарантованого добровільного відселення - 40% від мінімальної заробітної плати.
Згідно з приписами ст.39 вищезазначеного Закону непрацюючим пенсіонерам пенсія підвищується у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі 2 мінімальних заробітних плат.
Відповідач виплачував позивачу грошову допомогу, підвищення до пенсії, однак у сумах, які, на думку позивача, є значно нижчими, ніж це передбачено ст.ст.37,39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Оцінюючи правову позицію суду першої інстанції, судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств та відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій, тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
При цьому, визначаючи базову величину, з якої розраховується сума допомоги, підвищення до пенсії згідно зі ст.ст.37,39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в чинній редакції (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 01.07.92р. №2532-12, у редакції Закону України від 06.06.96р. №230/96-ВР, відповідачу слід керуватися розміром мінімальної заробітної плати, а не сумою, передбаченою Постановою Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 року №836.
Виходячи із засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні спору застосуванню підлягають саме статті 37,39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України.
Тому позивач, відповідно до ст.37 Закону має право отримувати щомісячну грошову допомогу у зв"язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати та відповідно до ст.39 - підвищення до пенсії у розмірі 2 мінімальних заробітних плат.
Підсумовуючи вищевикладене, слід вказати, що оскаржена постанова законна і обґрунтована, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.
Підстави для скасування постанови відсутні, а тому її слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 197,198, 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області, Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Олевського районного суду Житомирської області від "04" лютого 2011 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Л.О. Зарудяна
судді: Л.В. Кузьменко С.С. Пасічник
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1
3- відповідачу Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області вул.Свято-Миколаївська , 31,м.Олевськ,Житомирська область,11001
4 -Управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області вул. Привокзальна, 5,м. Олевськ,Житомирська область,11002