ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
10.07.2008 р. № 13/52
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючий суддя Степанюк А.Г., суддя Пилипенко О.Є., суддя Ковзель П.О., розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства «Солекс»м. Київ
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва
про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001422330/0 від 05 травня 2008 року на суму 3426337,08 грн.
Головуючий Суддя Степанюк А.Г.
Суддя Пилипенко О.Є.
Суддя Ковзель П.О.
Секретар судового засідання Федорова О.В.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.07.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі буде здійснено протягом 5-ти днів.
Суть спору: позивач просить суд визнати протиправним і скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001422330/0 від 05 травня 2008 року Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3426337,08 грн. як таке, що не відповідає нормам чинного в Україні законодавства.
Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, відповідачем було прийнято протиправне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001422330/0 від 05 травня 2008 року за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування в установленому порядку щодо раніше виданих під звіт коштів на загальну суму 342,25 грн., перевищення строків використання виданої під звіт готівки на загальну суму 2047,75 грн. та перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства у позаробочий час на загальну суму 1712869,79 грн.
Протиправність рішення обґрунтовується тим, що перевірка проведена відповідачем без законних підстав і з порушенням встановленого порядку її проведення, за результатами такої перевірки складений акт, що покладений в основу спірного рішення про застосування штрафних санкцій. Позивач вважає, що акт перевірки, як доказ порушення закону позивачем, отриманий відповідачем з порушенням встановленого законодавством України порядку, отже, спірне рішення, прийняте відповідачем на підставі цього акту перевірки, є незаконним і підлягає скасуванню. Також зазначає, що встановлені актом порушення не відповідають дійсним обставинам, оскільки позивачем не перевищувався встановлений на підприємстві ліміт залишку готівки в касі. Крім того, позивач посилається на те, що штрафні санкції можуть бути застосовані до суб'єктів господарювання лише у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, тому спірне рішення, винесене на підставі Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»не відповідає нормам чинного законодавства України.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з мотивів, викладених у запереченні на позовну заяву. Просить в позові відмовити посилаючись на незаконність та необґрунтованість позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, суд -
Як підтверджено матеріалами справи, у період з 02.04.2008 р. по 14.04.2008 р. Державною податковою адміністрацією у Закарпатській області було проведено виїзну планову перевірку Ужгородської філії Приватного підприємства «Солекс», що знаходиться за адресою: м. Ужгород, Собранецька, 72, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності. За результатами проведеної перевірки було складено акт № 017977 від 02 квітня 2008 року, яким встановлено, що за період, який перевірявся, Ужгородською філією Приватного підприємства «Солекс»здійснювалася діяльність в сфері грального бізнесу (надання послуг з використанням гральних автоматів) на території Закарпатської області; видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування в установленому порядку щодо раніше виданих під звіт коштів на загальну суму 342,25 грн.; перевищення строків використання виданої під звіт готівки на загальну суму 2047,75 грн.; перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства у позаробочий час на загальну суму 1712869,79 грн.
Актом перевірки зафіксовано порушення вимог, встановлених пунктами 2.8, 2.11,5.4, 5.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637.
У відповідності до п. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.
У відповідності до п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.
Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, включаючи день отримання готівкових коштів під звіт.
Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.
Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.
Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.
Пунктом 5.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні передбачено, що кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію тощо: для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки (готівки) в банк щодня (у день її надходження до каси) або наступного дня від дня її надходження до каси, - у розмірах, що потрібні для забезпечення їх роботи на початку робочого дня, але не більше розміру середньоденного надходження готівки до каси (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти); для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки (готівки) в банк, передбачений підпунктом "в" пункту 5.1 - у розмірах, що залежать від установлених строків здавання готівкової виручки (готівки) та її суми, але не більше п'ятикратного розміру середньоденних надходжень готівки (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти); для підприємств, ліміти каси яким установлюються згідно з фактичними витратами готівки (крім виплат, пов'язаних з оплатою праці, стипендій, пенсій, дивідендів), - не більше розміру середньоденної видачі готівки (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти).
Згідно з п. 5.6. вказаного Положення, ліміт каси підприємства сфери грального бізнесу, включаючи гральні будинки, казино, ігрові автомати з грошовим виграшем тощо, установлюють з урахуванням особливостей діяльності та режиму роботи цих закладів відповідно до переліку та правил ведення азартних ігор і затвердженого положення про призовий фонд, як правило, у межах відповідного середньоденного показника, визначеного згідно з пунктом 5.3. За рішенням керівника підприємства сфери грального бізнесу або уповноваженої ним особи дозволяється встановлювати ліміт каси з перевищенням визначеного середньоденного показника, але не більше суми максимально можливого виграшу клієнта.
На підставі зафіксованих в Акті перевірки порушень п.п. 2.8, 2.11, 5.4, 5.6 зазначеного Положення, згідно з абз. 2, абз. 4 ст.1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», відповідачем застосовано штрафні (фінансові) санкції до позивача на підставі рішення № 0001422330/0 від 05 травня 2008 року у розмірі 3426337,08 грн.
Абзацами 1, 4 статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день; за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне.
Пунктом 5.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні визначено, що ліміт каси підприємства сфери грального бізнесу установлюють з урахуванням особливостей діяльності та режиму роботи цих закладів відповідно до переліку та правил ведення азартних ігор і затвердженого положення про призовий фонд, як правило, у межах відповідного середньоденного показника, визначеного згідно з пунктом 5.3 цієї глави. За рішенням керівника підприємства сфери грального бізнесу або уповноваженої ним особи дозволяється встановлювати ліміт каси з перевищенням визначеного середньоденного показника, але не більше суми максимально можливого виграшу клієнта.
У відповідності до Наказу № 10-Ф від 01.09.2006 р. позивачем встановлено ліміт каси по Ужгородській філії у розмірі 100000 грн.
Як свідчать матеріали справи та пояснення представників відповідача, податковим органом було застосовано помилкове тлумачення терміну «максимально можливий виграш клієнта». Так, на думку перевіряючих, поняття «максимально можливий виграш клієнта»співвідноситься з поняттями «максимальний виграш ігрових автоматів.
В Додатку № 1 до Акту перевірки, при посиланні на положення Наказу позивача № 10/1 від 01.09.2006 р. перевіряючими зазначено, що «максимальний виграш клієнта на ігрових автоматах УФ ПП «Солекс»складає 25000 грн.», натомість у зазначеному наказі встановлено, що «максимальний виграш ігрових автоматів складає 25000 грн».
В даному випадку має місце підміна понять, внаслідок якої відповідачем вбачається перевищення позивачем встановленого ліміту залишку готівки в касі.
Як слідує з пояснень представників позивача, максимальний виграш ігрових автоматів у розмірі 25 000 грн. -це можливий виграш на кожен окремий гральний автомат при максимальній ставці клієнта, встановленій Правилами азартних ігор, затвердженими Загальними зборами Власників ПП «Солекс»№ 8 від 08.10.1007 р. При цьому, максимально можливий виграш клієнта не обмежується максимальним виграшем ігрового автомату, а може досягати розміру призового фонду, встановленого підприємством.
Ліцензійними умовами провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, затвердженими спільним Наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства фінансів України від 18 квітня 2006 року № 40/374, призовий (виграшний) фонд визначено як сукупність призів (виграшів), які підлягають видачі гравцям у разі їх виграшу в азартну гру відповідно до правил азартної гри.
Таким чином, розмір призового фонду є сумою максимально можливого виграшу, що може бути виданий як одному так і декільком гравцям.
У запереченні на позовну заяву відповідач посилається на визначення призового фонду як коштів на депозитному рахунку підприємства, які є гарантією виплати учасникам азартних ігор грошових виграшів згідно умов і правил гри в гральному закладі (тоталізаторі), що міститься в Рішенні Київської міської ради «Про затвердження Правил провадження господарської діяльності з організації та утримання тоталізаторів, гральних закладів у місті Києві»від 10.07.2003 р. № 621/781.
Позивач щодо зазначеного визначення пояснив, що кошти призового фонду обліковуються на його поточному рахунку та виплачуються у випадку недостатності готівкових коштів у касі для виплати виграшу клієнту.
Пунктом 5.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні встановлено, що установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.
Виходячи з того, що розмір призового фонду по Ужгородській філії ПП «Солекс»встановлено у розмірі 100000 грн., ліміт каси Ужгородської філії ПП «Солекс»з 01.09.2006 р. встановлено у розмірі 100000 грн.
Отже, розмір встановленого позивачем ліміту каси по Ужгородській філії відповідає нормі пункту 5.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні .
За період, який перевірявся податковим органом, Ужгородською філією ПП «Солекс»не було перевищено встановлений наказом керівника підприємства ліміт залишку готівки в касі.
Таким чином, у відповідача відсутні підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до абз. 1 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»- за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах.
Суд також звертає увагу на те, що при розрахунку понадлімітних коштів в таблиці № 2 Додатку № 1 до Акту перевірки, відповідачем в якості понадлімітних коштів пораховано 49562,34 грн., що залишалися в касі підприємства 28.05.07 р. Зазначені кошти не можуть вважатися понадлімітними, зважаючи на те, що 28.05.07 р. є вихідним днем, оскільки 27.05.07 р. , було релігійним святом -Трійцею, а відповідно до статті 67 Кодексу законів про працю, у випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. Враховуючи положення абзацу 6 пункту 5.1, а також пункту 5.10. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яким передбачено, що готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку, грошові кошти у розмірі 49562,34 грн., що залишалися в касі підприємства 28.05.07 р. не можуть вважатися понадлімітними.
В якості підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача у розмірі 597,5 грн. за порушення пункту 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме: видача готівкових коштів під звіт без повного звітування в установленому порядку щодо раніше виданих під звіт коштів на загальну суму 342,25 грн. та перевищення строків використання виданої під звіт готівки на загальну суму 2047,75 грн., відповідач у спірному рішенні посилається на абзац 4 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».
Однак, відповідальність за вказані порушення передбачена абз. 5 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»- за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.
Таким чином, до позивача не можуть бути застосовані штрафні санкції на підставі абз. 4 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».
Судом встановлено, що відповідачем в Таблиці № 2 Додатку № 3 до Акту перевірки безпідставно визначено суму у розмірі 1357,75 грн. в якості коштів, відзвітованих з перевищенням встановлених строків, виходячи з того, що відомості про первинні документи не відповідають фактичним обставинам.
У матеріалах справи міститься картка рахунку № 3721 співробітника Грибанова В.В. за 2007 рік, з якої випливає, що ВКО № 000178 від 24.06.2007р. на суму 3700 грн. не видавався 24.06.2007 р., а авансовий звіт АО-0000052 від 25.06.2007 р. (копія міститься в матеріалах справи) було надано на суму 1700 грн., а не на 1357,75 грн.
За вказаних обставин, суд не приймає ВКО № 000178 від 24.06.2007 р. на суму 3700 грн. та авансовий звіт АО-0000052 від 25.06.2007 р. як належний і допустимий доказ, оскільки відповідачем не було доведено перевищення встановлених строків звітування за 1357,75 грн.
Висновки про порушення позивачем строків використання виданої під звіт готівки на загальну суму 2047,75 грн. базуються на приписах пункту 2.11 Положення, якою передбачено, що видача готівкових коштів під звіт дозволяється на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.
Натомість, пункт 9.10.2. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»зазначає, що звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт.
Враховуючи те, що закон має вищу юридичну силу перед підзаконними нормативними актами, то мають застосовуватися положення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Отже, Позивачем не були перевищені встановлені законом строки для звітування за отримані під звіт кошти, оскільки кошти, отримані під звіт, були спрямовані на вчинення цивільно-правових дій по сплаті орендної плати та купівлі канцтоварів від імені та за рахунок Ужгородської філії ПП «Солекс». Підтвердженням цього виступає звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт № 0000002 від 22.01.2008 р. та звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт № АО -0000088 від 30 жовтня 2007 року (містяться в матеріалах справи).
Таким чином, позивачем не були порушені встановлені законом строки використання виданої під звіт готівки.
У відповідності до оскаржуваного рішення, до позивача застосовано штрафні санкції на підставі абзаців 2, 4 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 р. № 436.
Абзацом 2 статті 1 вказаного Указу встановлено, що за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах до юридичних осіб застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.
Тобто, у вказаній нормі Указу мова йде про перевищення саме встановлених лімітів залишку готівки в касі. Як випливає з Акту перевірки, позивачем встановлений ліміт каси у розмірі 100000 грн. не перевищувався, отже, застосування штрафних санкцій, передбачених абзацом 2 статті 1 Указу, є неправомірним та безпідставним.
Окрім того, на підставі рішення штрафна (фінансова) санкція у розмірі 3426337,08 грн. підлягає сплаті у відповідності до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що суперечить вказаному закону, преамбулою якого визначено, що зазначений закон є спеціальним законом з питань оподаткування.
Пунктом 1.5 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що положення цього Закону розповсюджуються лише на штрафні санкції, які стягуються з платника податку в зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Оскільки застосовувана штрафна санкція не пов'язана з порушенням правил оподаткування, то у відповідача не було законних підстав для розповсюдженням на неї вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки не входять в поняття податків/зборів відповідно до статті 14 Закону України «Про систему оподаткування», тому вона не може бути визнана податковим зобов'язанням в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до ст.2 Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.
Пункт 11 ст. 11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»передбачає право органів державної податкової служби застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Згідно з ч. 4 ст. 217 Господарського кодексу України, господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Статтею 238 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Відповідно до ст. 239 Господарського кодексу України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як, зокрема, адміністративно-господарський штраф.
Стаття 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф визначає як грошову суму, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
З огляду на викладене вище, суд прийшов до висновку, що законами України не встановлені фінансові (штрафні) санкції за перевищення господарюючими суб'єктами встановлених лімітів залишку готівки в касах та право органів державної податкової служби на застосування фінансових (штрафних) санкцій за такі порушення правил здійснення господарської діяльності. Указ Президента України від 12.06.1995р. №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»не є законом України, відтак відповідач, як орган державної влади, на не мав права застосовувати передбачені цим Указом і не передбачені законами України фінансові (штрафні) санкції.
Враховуючи обставини справи та наявні докази, прийняте відповідачем рішення, на підставі якого були нараховані штрафні (фінансові) санкції, є помилковими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. З ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 97, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
1. Позов Приватного підприємства «Солекс»м. Київ задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001422330/0 від 05 травня 2008 року на суму 3426337,08 грн.
3. Стягнути з державного бюджету України на користь приватного підприємства «Солекс» м. Київ (юр. адреса, вул. Генерала Наумова, 23-Б. код 24102644) 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Суддя О.Є. Пилипенко
Суддя П.О. Ковзель