ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
18.07.2008 р. № 13/108
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого -судді Степанюка А.Г., розглянувши справу
за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»
до Харківського обласного управління у справах захисту прав споживачів
про визнання нечинним та скасування Припису №8 від 09.04.2008 року «Про припинення порушень прав споживачів»
Суддя Степанюк А.Г.
Секретар судового засідання Федорова О.В.
ВАТ «Укртелеком»звернулося до суду з позовом до Головного Харківського обласного управління у справах захисту прав споживачів про визнання нечинним та скасування Припису від 09.04.2008 року №8 «Про припинення порушень прав споживачів».
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем винесено оспорюваний Припис про припинення порушень прав споживачів: ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»та зобов'язано позивача привести Типові договори про надання послуг електрозв'язку, які укладаються із споживачами у відповідність до вимог Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг та Закону України «Про телекомунікації». У висновку припису зазначено про обмеження прав споживачів на отримання достовірної, доступної та своєчасної інформації про послуги. Однак, на думку позивача, даний висновок зроблений необгрунтовано. При цьому вказав, що він укладає договори із споживачами за формою, визначеною Типовим договором про надання послуг електрозв'язку, який затверджений наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 13.07.1999 року №10 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30.08.1999 року. Вважає, що умови, які визначені в типовому договорі є обов'язковими в силу ст. 179 ГК України та 628 ЦК України. Після прийняття Закону України «Про телекомунікації»та затвердження Постановою КМ України від 09.08.2005 року «Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг», умови Типового договору застосовуються в частині, що не суперечать даним законодавчим актам. Скасування Типового договору або приведення його умов у відповідність до діючого законодавства України не належить до компетенції позивача. Основні вимоги до договору про надання телекомунікаційних послуг встановлюються Національною комісією з питань регулювання зв'язку (НКРЗ). А тому вважає, що покладення Відповідачем на ВАТ «Укртелеком»обов'язку з приведення у відповідність до діючого законодавства положень Типового договору про надання послуг електрозв'язку є втручанням в повноваження НКРЗ. У всіх місцях продажу телекомунікаційних послуг та у куточках споживачів пунктів Телекомсервіс розмістив повну інформацію щодо порядку отримання та надання телекомунікаційних послуг, чим забезпечує належне інформування споживачів. А тому вважає, що припис Відповідача є необгрунтованим і таким, що порушує вимоги законодавства.
У письмовому запереченні проти позову, а також повноважний представник відповідача у судовому засіданні повідомив, що проти позову заперечує. В обгрунтування свого заперечення вказує, що оскаржуваний Припис прийнятий на підставі позапланового заходу, проведеного за зверненням Безуглого А.А. від 25.03.2008 року. У ході перевірки Харківської філії ВАТ «Укртелеком»було встановлено, що позивач укладає зі споживачами договори на підставі «Типового договору про надання послуг електрозв'язку», який містить посилання на акти законодавства, що втратили чинність, зокрема Закон «Про зв'язок», «Правила користування місцевим телефонним зв'язком», «Правила користування міжміським та міжнародним телефонним зв'язком», крім того передбачена в договорі процедура оплати заборгованості не відповідає нормам, викладеним у «Правилах надання та отримання телекомунікаційних послуг». Типовим договором передбачено «кредитна»система оплати за послуги, Позивач з 2008 року в односторонньому порядку змінив систему оплати, виставляючи авансову оплату за користування телефоном. Однак п.40 «Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг»передбачено, що оператор не може включати до обов'язкових умов договору вимогу про попереднє внесення абонентної плати або авансового платежу більше ніж за один розрахунковий період. Такої вимоги «Типовий договір», що укладається на теперішній час не містить, тоді як авансові платежі споживачам виставляються та плата стягується, що порушує законодавство про захист прав споживачів у частині відсутності у договорах зі споживачами достовірної інформації. Зі споживачами до надання та під час надання телекомунікаційних послуг укладаються договори, які містять завідомо неправдиву інформацію для споживачів. А тому просив у задоволенні позову відмовити.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про телекомунікації»від 18.11.2003 року, дія Закону поширюється на відносини суб'єктів ринку телекомунікацій щодо надання та отримання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування.
Пунктом 8 Прикінцевих положень даного Закону визнано такими, що втратили чинність Закон України «Про зв'язок»та Постанову Верховної Ради України від 16 травня 1995 року “Про порядок введення в дію Закону України “Про зв'язок”.
Закон України «Про телекомунікації»встановлює правову основу діяльності у сфері телекомунікацій. Даний Закон було прийнято з метою забезпечення повсюдного надання телекомунікаційних послуг достатніх асортименту, обсягу та якості шляхом обмеженого регулювання ринкових відносин для сприяння ефективному функціонуванню відкритого і справедливого конкурентного ринку. Закон визначає засади захисту прав споживачів та контролю за ринком телекомунікацій з боку держави (ст. 2).
Серед основних принципів діяльності у сфері телекомунікацій, закріплених у ст.6 згаданого вище Закону, зокрема, передбачено:
- доступ споживачів до загальнодоступних телекомунікаційних послуг, які необхідні їм для задоволення власних потреб, участі в політичному, економічному та громадському житті;
- ефективність, прозорість регулювання у сфері телекомунікацій;
- створення сприятливих умов діяльності у сфері телекомунікацій з урахуванням особливостей технологій та ринку телекомунікацій.
Відповідно до п.2 ст. 179 ГК України, Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках -затверджувати типові договори.
Приписом п.4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписом ст. 63 Закону України «Про телекомунікації»встановлено, що телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства.
Разом з тим, судом враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.1998 року у справі № 12-рп/98, термін «законодавство»треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнардні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
Проте типовий договір не охоплюється терміном «законодавство».
Крім того, як вказно вище в п.4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Таким чином типові умови господарських договорів, затверджені Кабінетом Міністрів України чи уповноваженими ним органами виконавчої влади носять рекомендаційний характер.
Як зазначили сторони, позивач укладає договори про надання телекомунікаційних послуг зі споживачами, відповідно до Типового договору про надання послуг електрозв'язку, який затверджений наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 13.07.1999 року №10 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30.08.1999 року. Даний наказ було винесено на виконання доручення прем'єр-міністра України від 06.03.99 до Указу Президента України від 26.02.99 №219/99 «Про основні напрями конкурентної політики на 1999-2000 роки та заходи щодо їх реалізації», рішення спільної колегії Держспоживзахисту і Держкомзв'язку України та з метою удосконалення порядку надання послуг електрозв'язку.
Представник Позивача не заперечив наявності у договорах, які укладаються на основі Типового договору, посилань на Закон України «Про зв'язок», який на даний час втратив чинність, мотивуючи тим, що листом Державного департаменту питань зв'язку та інформатизації України Міністерства транспорту та зв'язку України від 23.01.2006 року №302/2-03-27 вказується на використання Типового договору про надання послуг електрозв'язку, затвердженого 13.07.1999 року, при укладенні та переоформленні договорів зі споживачами у теперішній час. У листі також зазначається, що порядок припинення надання телекомунікаційних послуг у зв'язку з їх неоплатою споживачем має відбуватись відповідно до вимог п.110 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг.
Таким чином судом встановлено, що при укладенні договорів про надання телекомунікаційних послуг зі споживачами, позивач викладає зміст відповідно до Типового договору про надання послуг електрозв'язку, який затверджений наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 13.07.1999 року, однак містить посилання на законодавство, яке втратило чинність з прийняттям Закону України «Про телекомунікації»від 18.11.2003 року.
Посилання позивача на обов'язковість згаданого вище Типового договору, спростовується нормами чинного законодавства, оскільки згідно ст. 179 ГК України, сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови, умови господарських договорів, затверджені Кабінетом Міністрів України чи уповноваженими ним органами виконавчої влади носять рекомендаційний характер.
Отже, позивач вправі конкретизувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг із споживачами та вносити інші умови до такого господарського договору, зокрема привести у відповідність з «Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №720 від 09.08.2005 року, порядок припинення надання телекомунікаційних послуг споживачам.
Судом також враховується, що оскаржуваним Приписом зобов'язано ВАТ «Укртелеком»привести у відповідність з вимогами «Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг»від 09.08.2005 року №720, Закону України «Про телекомунікації»від 18.11.2003 року типові договори про надання послуг електрозв'язку, які укладаються із споживачами, а не сам Типовий договір, на основі якого укладаються договори зі споживачами.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач при винесенні оскаржуваного припису діяв обгрунтовано та в межах чинного законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що Припис Головного Харківського обласного управління у справах захисту прав споживачів від 09.04.2008 року №8 «Про припинення порушень прав споживачів»винесено законно та обгрунтовано, таий не підлягає визнанню нечинним та скасуванню. А тому, адміністртивний позов Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»є безпідставним та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд,
в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.Степанюк
Повний текст постанови виготовлений 22.07.2008 року.