30 січня 2013 р.Справа № 2а-1870/5491/12
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Курило Л.В.
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.09.2012р. по справі № 2а-1870/5491/12
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення - рішення,
В червні 2012 року позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 - звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сумах № 0001191703/0/7255 від 24 квітня 2012 року про донарахування податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на загальну суму 7329,3 грн., із них за основним платежем - 4886,2 грн. і 2443,1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.09.2012 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
В надісланій до суду заяві, позивач просив розгляд справи проводити за його відсутності.
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 27.04.2006 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Сумською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки АДРЕСА_1. Умовами договору передбачено, що орендна плата на рік становить 1 % від грошової оцінки землі.
ДПІ в м.Суми проведено камеральну перевірку даних, задекларованих в податковій декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік, за результатами якої складено акт від 17.04.2012 року №289/17-319/НОМЕР_1.
В ході перевірки податковим органом встановлено, що податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності визначене платником податків в податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2012 р. в розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що призвело до заниження податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за січень - лютий 2012р. за основним платежем - 4886,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2443,10 грн.
24.04.2012 р. на підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ в м. Суми прийнято податкове повідомлення-рішення №0001191703/0/7255, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: орендна плата з юридичних осіб на суму 7329,30, в т.ч. 4886,20 грн. - за основним платежем, 2443,10 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. (а.с. 5)
Не погодившись з вище зазначеним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом правомірно збільшено суму грошового зобов'язання, оскільки в договорах на оренду земельних ділянок вказано менший, ніж встановлено спеціальним законодавством, мінімальний розмір орендної плати.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до вимог чинного законодавства України земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю - Податковим Кодексом України.
Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні с платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Порядок справляння плати за землю з 01 січня 2011 року визначається Податковим кодексом України.
Так, підпунктом 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю належить до загальнодержавних податків.
Згідно п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно ст.271 Податкового кодексу України базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII цього кодексу, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.
Згідно з п.п. 14.1.125 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII, глави 2 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Згідно ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання виникають, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, також угод, що не передбачені законом, але є такими, що йому не суперечать. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним Кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених іншими нормативно-правовими актами, щодо окремих видів договорів (ч.7 ст. 179 ГК України)
Відповідно до вимог п.288.1. та п.288.4. ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, у якому встановлюється розмір та умови внесення орендної плати.
Згідно п.п.288.5.1 п.288.5. ст.288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.
Таким чином, з 01 січня 2011 р. мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, має становити 3% від їх грошової оцінки.
Як убачається із матеріалів справи, сума орендної плати за землю за січень-лютий 2012 року, яка визначена платником в податковій декларації, є менша ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки при обчисленні суми орендної плати на 2012 рік ФО-П ОСОБА_1 застосував плату за землю у розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки відповідно до договору оренди земельної ділянки від 27.04.2006 року, тобто, без урахування норм Податкового кодексу.
Зазначене порушення призвело до заниження суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за січень - лютий 2012 року на загальну суму 7329,30 грн.
Отже, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності відноситься до загальнодержавного податку, тому з 01.01.2011 року позивач повинен сплачувати річну суму платежу орендної плати - не менше трикратного розміру земельного податку, що встановлюється ст. 274 Податкового кодексу України.
Щодо доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі стосовно неврахування умов договору оренди від 27.04.2006 року між Сумською міською радою та ФО-П ОСОБА_1, згідно якого визначена ставка податку 1 %, колегія суддів зазначає наступне.
Оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до закону, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у ФО-П ОСОБА_1 незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про плату за землю", за порушення даного Закону платники несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач правомірно здійснив донарахування позивачу суми податкового зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб внаслідок виявленого під час перевірки заниження суми податкового зобов'язання, заявленого в податковій декларації, а отже, і застосування до позивача штрафної санкції спірним податковим повідомленням-рішенням, є правомірним.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 11.09.2012 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - позивача у справі.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.09.2012р. по справі № 2а-1870/5491/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В.
Судді(підпис) (підпис) Русанова В.Б. Присяжнюк О.В.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.