16 січня 2013 р.Справа № 2а-1870/6880/12
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Курило Л.В.
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.
за участю секретаря судового засідання Мурга С.С.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Романенко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка та Охтирському районі Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.09.2012р. по справі № 2а-1870/6880/12
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка та Охтирському районі Сумської області
про визнання рішення нечинним,
В серпні 2012 року позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 - звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка та Охтирському районі Сумської області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка та Охтирському районі №71 від 12.04.2012р. про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків в розмірі 325 грн. 48 коп. №71.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.09.2012р. адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі №71 від 12 квітня 2012 року про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в сумі 325 грн. 48 коп.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, на не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Позивачем до суду апеляційної інстанції надані заперечення проти апеляційної скарги відповідача, в яких останній просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги відповідача заперечував в повному обсязі, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін.
В судове засідання, призначене на 16.01.2013 року, представник відповідача не прибула, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином.
Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши позивача, представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Охтирської міської ради Сумської області 10.12.1999 р. відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серія 011016. (а.с. 9)
Управлінням ПФУ в м. Охтирка та Охтирському районі в період з 18.01.2012р. по 20.01.2012 р. проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України за період з 10.12.1999р. по 19.01.2012р., а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за 2000-2009 звітні роки, за період з 01.01.2010р. по 19.01.2012р.
За результатами проведення позапланової перевірки відповідачем складено акт від 20.01.2012р. №16 (а.с.12-20).
За висновками акту перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді при виплаті протягом базового звітного періоду сум заробітної плати у квітні 2007р., травні 2007 р., червні 2007р., липні 2007р., серпні 2007р., вересні 2007р. авансові платежі із страхових внесків сплачувались позивачем несвоєчасно, з порушенням ч.6 ст.20 Закону України від 09.07.2003 р. №1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням начальника управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка та Охтирському районі від 12.04.2012р. №71 (а.с.7) до позивача застосовано фінансову санкцію за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків у сумі 325 грн. 48 коп. на підставі п.7 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень, на момент прийняття зазначеного рішення застосована неіснуюча норма Закону, що доводить безпідставність прийняття спірного рішення відповідно до п.1 ч.3 ст.2 КАС України з огляду на те, що станом на 12.04.2012р. (на момент прийняття оскаржуваного рішення за №71) не діяла норма, на підставі якої було винесено оскаржуване рішення, що виключає його виконання та є підставою для скасування. Позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення управління ПФУ в м. Охтирка та Охтирському районі №71 від 12.04.2012р. про застосування до ФОП ОСОБА_1 фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків в розмірі 325грн. 48 коп., є правомірними, обґрунтованим, відповідно, підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
За період до 01.01.2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Виключно цим Законом визначалися, зокрема, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Згідно положень ч. 2 ст. 17 зазначеного Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до статті 106 вищевказаного Закону відповідальність за своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування несе страхувальник -роботодавець.
При цьому, згідно з п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум; одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу. Також цією ж статтею передбачено застосування штрафу не тільки за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків (п. 2 ч. 9 ст. 106), а й за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, передбачених цим Законом (п. 7 ч. 9 ст. 106).
Згідно із ч.12 ст.106 зазначеного Закону нарахування пені, передбаченої частинами дев'ятою і десятою цієї статті, починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником, або з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій.
Однак, дана норма права, яка регламентує вчинене порушення, як і ч.2ст. 17 вказаного Закону, втратили чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року, тобто, не діяли на дату прийняття Управлінням Пенсійного фонду України в м.Охтирка та Охтирському районі оскаржуваного рішення.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права -закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року №1-рн/|99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Згідно з пунктами 1,2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
За змістом ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Підставою для визнання рішення незаконним та таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання рішення незаконним є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів осіб.
Враховуючи, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем щодо правовідносин, які виникли у 2007 році та після набрання чинності Законом № 2464-VI, яким було скасовано відповідальність страхувальника за вчинення відповідних дій (бездіяльності), тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказане рішення не відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п. 1 ч. 1 ст.205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка та Охтирському районі Сумської області залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.09.2012р. по справі № 2а-1870/6880/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В.
Судді(підпис) (підпис) Русанова В.Б. Присяжнюк О.В.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.
Повний текст ухвали виготовлений 21.01.2013 р.