ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
24.06.2008 р. № 8/258
Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.
За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Д»
ДоДержавного комунального підприємства «Роменське міжміське бюро технічної інвентаризації»
Третя особаВиконавчий комітет Роменської міської ради Сумської області
Провизнання неправомірною відмову та зобов'язання вчинити певні дії
За участю представників сторін
від позивача: Тедорадзе Л.М. директор
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Д»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Державного комунального підприємства «Роменське міжміське бюро технічної інвентаризації»про визнання неправомірною відмову в реєстрації права власності на нежитлову будівлю площею 938,1 кв. м. за адресою: Сумська область, м. Ромни, вул. Леніна, 6; зобов'язання зареєструвати право власності на нежитлову будівлю площею 938,1 кв. м., що розташована за адресою: Сумська область, м. Ромни, вул. Леніна, 6; зобов'язання оформити право власності на нежитлову будівлю площею 938,1 кв. м. за адресою: Сумська область, м. Ромни, вул. Леніна, 6, шляхом видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неправомірно було відмовлено у реєстрації права власності на спірне нерухоме майно, при цьому позивач в обґрунтування своєї позиції посилається на норми чинного законодавства, зокрема ст. ст. 182, 115, 319 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону України «Про господарські товариства»та Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Відповідач та третя особа в засідання суду не з'явилися, причини своєї неявки суду не повідомили.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення позивача, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно -правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
Згідно ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Д»є власником нежитлової будівлі площею 938,1 кв. м. за адресою: Сумська область, м. Ромни, вул. Леніна, 6. Право власності на дане майно виникло у позивача у зв'язку із внесенням його до статутного капіталу засновниками товариства Маліком Андрієм Анатолійовичем та Пономаренком Миколою Васильовичем, що підтверджується п.6.2. Статуту товариства в редакції від 19.03.2007 р. та актами прийому -передачі майна до статутного капіталу від 21.03.2007 р.
13.03.2008 р. позивач звернувся до відповідача з заявою про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна -нежитлова будівля загальною площею 938,1 кв. м. за адресою: Сумська область, м. Ромни, вул. Леніна, 6.
17.03.2008 р. відповідач листом № 561 повідомив позивача про відмову в реєстрації права власності, мотивуючи свою відмову тим, що рішення третейського суду № 2-004/06 від 01.03.2006 р. може бути підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно, у випадку дотримання вимог ст. 54-56 Закону України «Про третейські суди».
Суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 115 Цивільного кодексу України та ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
Стаття 182 Цивільного кодексу України встановлює, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Відповідно до ст. 19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обтяжень” підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є: державний акт про право власності на земельну ділянку; нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна; договір про приватизацію майна державних підприємств; договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на біржі в установленому порядку; нотаріально посвідчений договір про поділ, перерозподіл, об'єднання нерухомого майна; свідоцтво про право на спадщину; свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя; свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів; свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду; рішення суду про право власності на об'єкт незавершеного будівництва; акти прийому нерухомого майна до експлуатації; договори про іпотеку, оренду строком більше одного року, інші визначені законом документи щодо речових прав на нерухоме майно; рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили; інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.
Відповідно до п. 6.1. Положення, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності, зокрема, юридичним особам у разі внесення до статутного фонду об'єктів нерухомого майна їх засновниками.
Як вбачається з матеріалів справи, спірне майно, було передано до статутного капіталу ТОВ «Фенікс-Д»засновниками товариства Маліком А.А. та Пономаренком М.В. Право власності на дане майно було визнано за Маліком А.А. та Пономаренком М.В. відповідно до рішень Постійно діючого третейського суду при Асоціації третейської справи від 01.03.2006 р. у справах № 2-004/06 та № 2-005/06.
Однак, Малік А.А. та Пономаренко М.В. право власності на майно у встановленому статтею 182 Цивільного кодексу України порядку в органах БТІ не зареєстрували, свідоцтво на право власності не отримали, таким чином, вони порушили вимоги ч. 3 ст. 55 Закону України «Про третейські суди», а саме те, що виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа.
Позивачем не надано суду доказів тієї обставини, що Маліком А.А. та Пономаренком М.В. були отримані виконавчі листи на виконання рішень третейського суду від 01.03.2006 р. у справах № 2-004/06 та № 2-005/06 та належним чином зареєстровано право власності на об'єкти нерухомого майна, яке ці особи передали до статутного фонду позивача.
До Державного підприємства «Роменське міжміське бюро технічної інвентаризації»з заявою про реєстрацію права власності на спірне майно, звернувся саме позивач, а не засновники товариства Малік А.А. та Пономаренко М.В.
Одним із правовстановлюваних документів, на підставі яких може бути зареєстроване право власності є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності. (п. 10 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна).
Спірне майно мало бути зареєстроване органом БТІ за кожним із засновників, на підставі виконавчих листів виданих на виконання рішень Постійно діючого третейського суду при Асоціації третейської справи, а вже після такої реєстрації мала відбутися передача спірного майна ТОВ «Фенікс-Д», після якої, позивач міг би звернутися до відповідача з відповідним пакетом документів для реєстрації права власності на спірне майно (Розділ 2 Подання документів на реєстрацію «Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно»).
При розгляді справи, позивачем до суду не були надані докази звернення засновників товариства Маліка А.А. та Пономаренко М.В. до органу БТІ для реєстрації права власності на спірне майно.
Заслухавши пояснення позивача та оглянувши надані до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку, що доводи надані позивачем в обґрунтування позовних вимог є необґрунтованими, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідач правомірно відмовив позивачеві в реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна -нежитлова будівля загальною площею 938,1 кв. м. за адресою: Сумська область, м. Ромни, вул. Леніна, 6., оскільки рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації третейської справи від 01.03.2006 р. у справах № 2-004/06 та № 2-005/06 не може бути підставою для реєстрації права власності на це майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Д», так як ці рішення підтверджують право власності на нерухоме мано його засновників Маліка А.А. та Пономаренко М.В.
На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Д».
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.Є. Пилипенко
Дата підписання повного тексту постанови: 11.07.2008 р.