Копія
Ухвала
Іменем України
Справа № 2а-8877/12/0170/22
05.02.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Горошко Н.П. ,
Кондрак Н.Й.
розглянувши апеляційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Радчук А.А.) від 29.10.2012 у справі № 2а-8877/12/0170/22
за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Крилова, 133, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95001)
до Публічного Акціонерного Товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034)
про стягнення,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.10.2012 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.10.2012 та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У судове засідання 05.02.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.
Суд, керуючись положеннями п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок, підстави та умови участі суб'єктів господарювання в реалізації державних гарантій для забезпечення інвалідів рівними правами з іншими громадянами регулюється Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875 від 21.03.1991.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні " від 21.03.1991 № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Відповідно до ч. 9 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні " підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Частиною 4 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені ст. 250 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач використовує найману працю, та відповідно до Закону подає Кримському республіканському відділенню Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Відповідачем надано форма № 10 - ПІ поштова - річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2011 рік.
Відповідно до наказу відділення Фонду № 29 від 17.05.2012 позивачем проведена позапланова невиїзна перевірка, щодо заповнення ф. 10 - ПІ «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2011 рік про що складено Акт від 20.06.2012.
Згідно даних Акту невиїзної перевірки виконання ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 20.06.2012 у ході перевірки виявлені розбіжності у показниках рядка 06, а саме: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 5899 осіб (01р.), фактична середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 196 осіб (02р.), кількість інвалідів, що повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону - 236 осіб (03р. = 5899 осіб х 4%), фонд оплати праці 228945,9 тис. грн. (04р.), середньорічна заробітна плата становить 38 811,00 грн. Сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, відповідно ч. 1 ст. 20 Закону та згідно п. 3.7. Інструкції - становить 1 552 440,00 грн., (06р. = 05р.х40).
Разом з тим, судом першої інстанції безперечно встановлено, що відповідач створив на підприємстві робочі місця для інвалідів та інформував відповідні державні фонди з працевлаштування про вільні робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, що підтверджується звітами про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів робочої групи. Відповідачем щомісячно на протязі 2011 року працевлаштовувались інваліди, та крім того надавались до Сімферопольського міського центру зайнятості та Центру зайнятості смт. Леніно звіти про наявність вакансій форми 3-ПН, згідно з якими відповідач звітував про наявність робочих місць для інвалідів, що бажають працевлаштуватись.
Отже, відповідач відповідно до покладених на нього обов'язків, встановлених ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", самостійно створив робоче місце для працевлаштування інвалідів та здійснював заходи щодо його працевлаштування, направляючи відповідну інформацію в органи зайнятості населення.
Однак, у зв'язку з не направленням спеціально уповноваженими органами влади до відповідача, інвалідів, що бажають працевлаштуватись та перебувають на обліку в центрі зайнятості, підприємство не мало можливості виконати вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25.06.1991 №1251-XII "Про систему оподаткування", а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Разом із тим, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно зі ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (у редакції до 18.03.2006) працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Законом України від 23.02.2006 №3483-IV "Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість" зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон № 875-ХІІ доповнено статтею 18-1, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.
Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 20.06.2011 у справі №21-60а11.
За викладеного, враховуючи, що відповідачем здійснювались всі можливі заходи щодо працевлаштування інвалідів, але норматив робочих місць для інвалідів не було виконано не з вини відповідача, підстави для притягнення відповідача до відповідальності шляхом стягнення адміністративно-господарським санкцій за 2011 рік в розмірі 1552440,00 грн. відсутні.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Апеляційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.10.2012 у справі № 2а-8877/12/0170/22 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська
Судді підпис Н.П.Горошко
підпис Н.Й. Кондрак
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.А.Щепанська