ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
01.10.2008 р. № 8/283
Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.
За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Київгума»
До Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків
Третя особа Державна податкова адміністрація у м. Києві
Про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000744030/0 від 11.10.2007 р. та № 0001094030 від 24.12.2007 р.
За участю представників сторін
від позивача: Друцька О.В. за дов. № 01пр-60/1 від 02.06.2008 р., Іванова О.М. за дов. № 01пр-60/2 від 02.06.2008 р.
від відповідача: Бондаренко Ю.В. за дов. № 4270/8/10-010 від 17.04.2008 р.
від відповідача: Орленко О.Є. за дов. № 1455/9/10-110 від 30.09.2008 р.
від третьої особи: Захаров І.Ф. за дов. № 1076/9/10-405 від 12.05.2008 р., Крівцов О.О. за дов. № 58/10-405 від 30.09.2008 р.
Відкрите акціонерне товариство «Київгума»звернулося до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000744030/0 від 11.10.2007 р. та № 0001094030 від 24.12.2007 р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є неправомірними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. В обґрунтування своєї позиції посилався на Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320, «Інструкцію про службові відрядження в межах України та за кордон»затверджена наказом Міністерством фінансів України від 13.03.1998 р. № 59, Правила використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджені постановою Правління Національного банку України від 26.03.1998 р. № 119 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.04.1998 р. за № 245/2685, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704.
Відповідач проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову, так як вважає, що ним не були порушені вимоги чинного законодавства України та податковим органом правомірно були засновані до позивача штрафні (фінансові) санкції по касовим операціям.
Третя особа надала письмові заперечення на адміністративний позов, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає їх необґрунтованими.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.
Позовні вимоги заявлено про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000744030/0 від 11.10.2007 р. та № 0001094030 від 24.12.2007 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно -правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
Згідно ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Відкритим акціонерним товариством «Київ гума»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 р. по 30.06.2007 р., за результатами якої було складено акт перевірки.
На підставі акта перевірки податковим органом було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) № 0000744030/0 від 11.10.2007 р., відповідно до якого до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій -5890 грн. по касовим операціям.
Позивач не погоджуючись з рішенням податкового органу оскаржив його до ДПА у м. Києві № 01пр-242 від 30.10.2007 р. За результатами розгляду скарги було винесено рішення від 17.12.2007 р. № 4663/10/25-214, відповідно до якого додатково було збільшено суму штрафних (фінансових) санкцій на суму 5085,00 грн.
За результатами винесеного ДПА у м. Києві рішення про результати розгляду скарги від 17.12.2007 р. № 4663/10/25-214 СДПІ у м. Києві було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24.12.2007 р. № 0001094030 на суму 5085,00 грн.
Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.
Перевіркою встановлено порушення видачі працівнику під звіт готівку авансу за наявності в нього раніше одержаних підзвітних коштів, за якими в установленому порядку не був складений авансовий звіт та виявлено порушення терміну подання звіту щодо витрат на відрядження.
Пунктом 2.11 Положення передбачено, що видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.
Відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95 „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.
Листом Національного банку України від 06.02.2007 р. № 11-113/454-1255 встановлено, що порядок оформлення відрядження працівнику підприємства та забезпечення його грошовим авансом визначено Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 p. N 59. Зокрема, вимогами цієї Інструкції передбачений обов'язок підприємства, що відряджає працівника, забезпечити його грошовими коштами (авансом) у межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання жилого приміщення і добові. Направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням), на підставі якого працівнику видається аванс на відрядження. При цьому зазначена Інструкція не містить заборони щодо видачі працівнику підприємства коштів на відрядження частками, а також не встановлює, за скільки днів до початку відрядження підприємство має видати грошовий аванс на ці цілі.
Штрафні санкції за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштах по фактах видачі громадянам ОСОБА_8 (авансовий звіт від 25.04.2005 р. № 47), ОСОБА_9 (авансовий звіт від 15.07.2005 р. № 18), ОСОБА_10 (авансовий звіт від 02.12.2005 р. № 5), ОСОБА_11 (авансові звіти від 23.01.2006 р. б/н, від 14.04.2007 р. № 29), ОСОБА_12 (авансові звіти від 27.03.2006 р. б/н, від 19.08.2006 р. б/н, від 15.09.2006 р. № 33), ОСОБА_13 (авансовий звіт від 30.10.2006р. б/н) на суму 3840 грн. (сума виданих під звіт коштів 15360 грн.) не відповідає вимогам чинного законодавства.
При цьому, згідно з матеріалами перевірки ВАТ „Київгума" мають місце порушення щодо видачі готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів по фактах ОСОБА_12 (видача готівкових коштів на суму 14000 грн. під звіт 26.06.2006 р.
(авансовий звіт від 03.07.2007 р. № 12) без звітування щодо коштів виданих 22.06.2006 р. на суму 2000 грн. (авансовий звіт від 03.07.2006 р. № 10); видача готівкових коштів на суму 13000 грн. 20.11.2007 р. (авансовий звіт від 27.11.2006 р. б/н) без звітування щодо коштів виданих 17.11.2007 р. на суму 2300 грн. (авансовий звіт від 30.11.2007 р. б/н); видача готівкових коштів на суму 15000 грн. 22.01.2007 р. (авансовий звіт від 29.01.2007 р. № 29) без звітування щодо коштів виданих 18.01.2007 р. на суму 2000 грн. (авансовий звіт від 30.01.2007р.)).
Відповідно до п. 1.18 розділу ІІ «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон»затвердженої наказом Міністерством фінансів України від 13.03.1998р. № 59, не дозволяється направляти у відрядження та видавати аванс працівнику, який не відзвітував про витрачені кошти в попередньому відрядженні.
Згідно із п.1.15 розділу ІІ вказаної Інструкції, після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення третього банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження.
Згідно п. 9.10.2. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-ІV, звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку:
а) завершує таке відрядження;
б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт.
Однак, при розрахунку та застосуванні штрафних санкцій згідно з рішенням СДШ у м. Києві по роботі з ВПП від 11.10.2007р. №0000744030/0 працівниками державної податкової служби була допущена помилка (штрафна санкція розрахована з підзвітних сум, що були видані та не відзвітовані під час повторної видачі готівкових коштів, тобто, (2000+2300+2000)х25% = 1575 грн., замість (14000+13000+15000)х25% = 10 500 грн.)).
Таким чином, розмір штрафних санкцій за вищенаведені порушення складає 10 975 грн. (10 500 грн. (видача готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів) + 475 грн. (порушення термінів використання виданої під звіт готівки)).
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що податковим органом цілком правомірно були застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції, а тому не вбачає підстав для скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000744030/0 від 11.10.2007 р. та № 0001094030 від 24.12.2007 р.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, тому у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000744030/0 від 11.10.2007 р. та № 0001094030 від 24.12.2007 р. не підлягають задоволенню.
На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.Є. Пилипенко
Дата підписання повного тексту постанови: 03.10.2008 р.