13 грудня 2012 р.Справа № 2-а-1804/09/1414
Категорія: 10.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Циганок Валентина Григорівна
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді -Ступакової І.Г.,
судді -Милосердного М.М.,
судді -Алєксєєва В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі міста Миколаєва на постанову Корабельного районного суду міста Миколаєва від 12 січня 2009 року за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі міста Миколаєва про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як «дитині війни»,-
ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі міста Миколаєва про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за статусом «Діти війни» за період з 2006, 2007 роки.
В обґрунтування позову зазначалося, що являється пенсіонером та має статус дитини війни. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Корабельного районного суду міста Миколаєва від 12 січня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі міста Миколаєва ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі міста Миколаєва, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі міста Миколаєва не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», останнім, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є пенсіонером та має статус дитини війни. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року позивач має право на підвищення мінімальної пенсії за віком на 30 %.
Такі виплати позивачу у 2006, 2007 роках відповідачем не проводились.
Правильно встановивши обставини справи, суд першої інстанції при винесенні рішення допустив порушення норм процесуального права, а саме.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріпленні в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України від 19 січня 2006 року №3367-VI внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено пункт 17 статті 77, а стаття 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати надбавки до пенсії дітям війни, то вимоги позивача що стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 визнано неконституційним положення пункту 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» щодо зупинення на 2007 рік дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому пенсійний орган мав діяти відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, суд першої інстанції вірно визнав право позивача на підвищення пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач звернувся до суду з позовом 08 жовтня 2008 року.
Враховуючи положення ст. 99 КАС України, позивачем було порушено строк для звернення до суду за захистом порушених прав.
Доводи щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому Кодексом.
За таких підстав колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 08 жовтня 2007 року.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи вірно застосував вищенаведені норми законодавства, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Разом з тим, суд першої інстанції помилково не вказав кінцеву дату розрахунку.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає необхідним відповідно до п.2 ч.1 ст.201 КАС України, змінити постанову суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 201; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі міста Миколаєва залишити без задоволення.
Постанову Корабельного районного суду міста Миколаєва від 12 січня 2009 року змінити, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції:
«Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі міста Миколаєва провести перерахунок доплати та виплатити пенсію ОСОБА_4 на 30% мінімальної пенсії за віком (розмір якої встановлений ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування") відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період: з 08 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за вирахуванням вже виплачених сум за вказаний період.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.»
В іншій частині постанову Корабельного районного суду міста Миколаєва від 12 січня 2009 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Судді: