06 лютого 2013 р.Справа № 2а/1570/8055/2011
Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - Джабурія О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Шляхтицького О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський виноробний завод» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2012 року у справі за позовом Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби до приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський виноробний завод» про стягнення заборгованості,
Ізмаїльська об'єднана державна податкова інспекція Одеської області Державної податкової служби (далі за текстом - Ізмаїльська ОДПІ) звернулась до суду із позовом до приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський виноробний завод» (далі за текстом - ПАТ «Ізмаїльський виноробний завод») про стягнення заборгованості з податку на прибуток підприємств у розмірі 109361,51 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 05.10.2011 року за відповідачем рахується узгоджена сума заборгованості з податку на прибуток підприємств у розмірі 109361,51 грн.
Справа слухалась за відсутністю представника відповідача, повідомленого про час, дату та місце розгляду справи.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2012 року адміністративний Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби до приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський виноробний завод» про стягнення заборгованості по податку на прибуток підприємств у розмірі 109 361,51 грн. задоволено. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський виноробний завод» (код ЄДРПОУ 004112033) з розрахункових рахунків: 26007013003816, «Сбербанк Росії», МФО 320627; 26008023003816, «Сбербанк Росії», МФО 320627, 26006010125646, ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767; 26006964868644, філія ПАТ «ПУМБ» в м. Одесі, МФО 328191; 2660691532, ПАТ «Фінбанк», МФО 328685; 260003149502, ФАБ «Південний» в м. Ізмаїл, МФО 328890; 260043249501, ФАБ «Південний» в м. Ізмаїл, МФО 328890; 260053349501, ФАБ «Південний» в їм. Ізмаїл, МФО 328890; 260063449501, ФАБ «Південний» в м. Ізмаїл, МФО 328890; 260083649501, ФАБ «Південний» в м. Ізмаїл, МФО 328890; 260473149501, ФАБ «Південний» в м. Ізмаїл, МФО 328890; 26066310002101, ФАБ «Південний» в м. Ізмаїл, МФО 328890; 26005002066002, ПАТ «КБ «Надра» Одеське РУ м. Одеса, МФО 328975; 26003231971, «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві, МФО 380805 кошти за податковим боргом по податку на прибуток підприємств у сумі 109 361,51 грн. на користь бюджету України на р/р 31116009700014, код платежу 1102100, одержувач - УДКСУ в Ізмаїльському районі ГУДКСУ в Одеській області, код 37977316, банк одержувача - ГУДКСУ в Одеській області м. Одеса, МФО 828011.
ПАТ «Ізмаїльський виноробний завод» було подано апеляційну скаргу на вказану постанову. Апелянт просить оскаржувану постанову скасувати вважаючи, що висновки щодо порушення в частині зарахування до складу податкового кредиту липня 2009 року податкової накладної №68 від 31.07.2009 року, отриманої від ТОВ «Південний Б.С.П.» в частині придбання холодильного агрегату на загальну суму 3 060 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 510 000,00 грн., викладені в Акті №3357230/00412033 від 30.11.2009 р. про результати виїзної позапланової перевірки ЗАТ «Ізмаїльський винзавод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2009 року, за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось з 01.07.2008 року по 31.07.2009 року такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки оподаткована податком на додану вартість операція мала місце. Проте, судом взагалі не було досліджено питання чи мали місце зазначені господарські операції.
Згідно з п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, про те про розгляд справи були належним чином повідомлені.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що ПАТ «Ізмаїльський виноробний завод» зареєстроване Ізмаїльською районною державною адміністрацією 04.08.2000 року та взято на облік платника податків в Ізмаїльський ОДПІ з 06.08.200 року за №1088.
Станом на 05.10.2011 року ПАТ «Ізмаїльський виноробний завод» має податкову заборгованість перед бюджетом з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 109 361, 51 грн., який складається з: основний платіж - 69544 грн.; штрафні санкції - 371176,49 грн.; пеня - 2638,02 грн.. Дані зобов'язання виникли на підставі наступного:
- за висновками акту від 15.12.2009 року за №3527/2301/00412033, який був складений за результатами проведеної у період з 09.12.2009 року по 15.12.2009 року Ізмаїльською ОДПІ документальної невиїзної перевірки відповідача у відношенні правомірного виконання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Винфорт», було встановлено порушення п.п. 12.1.2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.2000 року, що призвело до заниження податку на прибуток за 4 квартал 2008 року на суму 67122 грн.. На підставі цього Акту було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001592301/1 від 01.02.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 93971 грн., при цьому: за основним платежем - 67122,00 грн., за штрафними санкціями - 26849,00 грн., яке отримане відповідачем 04.02.2010 року.
Відповідач, не погодившись, оскаржив дії Ізмаїльської ОДПІ в судовому порядку до Одеського окружного адміністративного суду, яким прийнято постанову від 29.11.2010 року по справі №2а-3213/10/1570 та позовні вимоги ЗАТ «Ізмаїльський винзавод» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Ізмаїльської ОДПІ від 29.01.2010 року № 0001522304/0 та від 01.02.2010 року №0001592301/1 задоволено у повному обсязі. Наведене рішення було оскаржене та апеляційну скаргу задоволено. Оскільки постанова ОААС від 29.11.2010 року вступила в законну силу, податкове повідомлення-рішення від 01.02.2010 року №0001592301/1 є узгодженим.
Встановлено, що відповідачем вжиті відповідні заходи для отримання заборгованості, а саме, надіслані відповідачу податкові вимоги: перша - за №3158/10/24 від 03.03.2010 року та друга - за №3 від 13.01.2011 року. Як було встановлено, відповідачем лише частково було погашено заборгованість по податку на прибуток підприємства та станом на 05.10.2011 року за ним рахується заборгованість з цього податку на загальну суму - 109361,51 грн.. Підтвердження сплати вказаної заборгованості відповідачем до суду не надано. Відповідач податкову заборгованість у встановлені законодавством строки не сплачені та вимоги про сплату боргу не оскаржені.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядок встановлений законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, та розмірі, встановлених законодавством, а також стягувати до державного бюджету заборгованості суб'єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та нарахованої на неї пені у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Згідно до вимог п.20.1.18 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010р. органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно до вимог п.п. 4.1.175 п.14.1 ст. 14 ПКУ податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання
Відповідно до вимог п. п. 59.1, 59.3, 59.4, 59.5. ст. 59 ПКУ у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не пізніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Пунктом 95.1 статті 95 ПК України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Відповідно до вимог п.п. 95.3, 95.4 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки відповідачем самостійно, в установлені законодавством строки, не було погашено заборгованості по сплаті податкового боргу з податку на прибуток в сумі 109361,51 грн. та вказана заборгованість залишається не погашеною на момент подачі позивачем адміністративного позову, відповідно ці кошти стягуються в рахунок погашення вказаного податкового боргу з будь-яких банківських рахунків відповідача.
Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Позивач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський виноробний завод» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2012 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.
Головуючий: О.В.Джабурія
Суддя: А.В.Крусян
Суддя: О.І.Шляхтицький