14 лютого 2013 р.Справа № 2а-2738/12/1470
Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.
Одеській апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача судді - Турецької І.О.
суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.
за участю секретаря - Скоріної Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІФРУТ УКРАЇНА» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІФРУТ УКРАЇНА» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІФРУТ УКРАЇНА» (надалі - ТОВ «ЮНІФРУТ УКРАЇНА», позивач) у травні 2012 року звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати, прийняте 11 травня 2012 року Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, відповідач) податкове повідомлення-рішення за №0000712301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 220,30 грн.
Також, позивач просив визнати протиправними дії відповідача щодо визнання недійсними даних наведених у деклараціях з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за червень, серпень, вересень, жовтень і листопад 2011 року про обсяги придбання та продажу товарів.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що ним дотримано усіх вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України) для формування податкового кредиту, що підтверджується наявністю у нього всіх первинних бухгалтерських документів.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року у задоволенні позову - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням ТОВ «ЮНІФРУТ УКРАЇНА» в апеляційній скарзі зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також про не з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи і про невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нове про задоволення його позову.
В судове засідання до суду апеляційної інстанції представник позивача не з'явився, повідомлений належним чином про день, місце та час слухання справи, надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із відрядженням керівника підприємства.
Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду залишити без змін.
Згідно з ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Враховуючи, що неявка апелянта не пов'язана з поважними причинами, так як участь у суді першої інстанції брав виключно представник ТОВ «ЮНІФРУТ УКРАЇНА» за довіреністю, якому нічого не перешкоджало з'явитися до суду апеляційної інстанції, колегія суддів прийняла рішення розглядати справу за відсутністі апелянта.
З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.
Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено обґрунтоване рішення, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що в квітні 2012 року ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за червень, серпень, вересень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Біоз-Аксон», за вересень 2011 року по взаємовідносинах з ПП «Тісона», за жовтень 2011 р., по взаємовідносинах з ТОВ «Флорена-Плюс», за грудень 2011 року по взаємовідносинах з ПП «Ліст-Юг».
Як зазначено у висновках акту перевірки, позивачем порушені вимоги, а саме:
- ст. ст. 203, 215, 216, 226, 629, 650, 655, 658, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо укладення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а дані, наведені в декларації з ПДВ за червень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2011 року про обсяги придбання та продажу є - недійсними;
- ст. 185 п. 185.1, ст. 187 п. 187.1, ст. 188 п. 188.1, ст. 198 п. 198.1, 198.2, 198.6 ПК України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 363 907,79 грн. та завищено податковий кредит за грудень 2011 року на суму 1 776,24 грн. по підприємству ПП «Ліст-Юг».
На підставі акту перевірки, 11 травня 2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000712301, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 1 776,24 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 444,06 грн. (т. 1 а.с. 178).
Як встановлено судом першої інстанції, 01 листопада 2011 року позивач уклав з ПП «Ліст-Юг» договір № 0111 на перевезення вантажів автомобільним транспортом (т. 1 а.с. 19-20).
За умовами цього договору, ПП «Ліст-Юг», яке виступило перевізником, брало на себе зобов'язання надати ТОВ «ЮНІФРУТ Україна» - замовнику, послуги з перевезення вантажу (п. 1.1. договору) та забезпечувало надання автомобілів для перевезення вантажу (п. 3.3.).
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що підприємство ПП «Ліст-Юг», яке займається оптовою торгівлею, об'єктивно не може надавати послуги з перевезення, адже оптова торгівля та перевезення є суттєво різними видами господарської діяльності, які потребують зовсім різних господарських передумов, матеріальної бази, працівників.
Крім того, відсутність у ПП «Ліст-Юг» власних транспортних засобів також викликала у суду першої інстанції сумнів щодо можливості надати позивачу послуги з перевезення.
Колегія суддів вважає вірними, зроблені судом першої інстанції висновки зазначає наступне.
Матеріалами справи доведено, а саме актом про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Ліст-Юг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «НВП», ТОВ «ВВС-Фарм» за період з 1 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, що основними видами діяльності ПП «Ліст-Юг» є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (т. 2 а.с. 23-27).
В акті перевірки зазначено, що ПП «Ліст-Юг» за адресою, зазначеною в договорі не знаходиться, а на запит податкового органу, УДАІ УМВС України в Миколаївській області надано відповідь про відсутність у ПП «Ліст-Юг» транспортних засобів (т. 1 а.с. 209, 211, 212).
Роблячи висновок про відсутність між позивачем та ПП «Ліст-Юг» реальності здійснення господарської операції, суд першої інстанції спирався на Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність»
Так, згідно ст. 9 даного Закону перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Відповідно до п. 2 наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України № 488/346 від 29 грудня 1995 року Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля, вважається обов'язковим застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.
Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 (далі - Правила № 363) визначають товарно-транспортну накладну як єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно п. 11 пп. 11.1. Правил № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Зі змісту викладених правових норм, судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок, про те, що товарно-транспортна накладна є обов'язковим документом, який засвідчує перевезення вантажу, а між позивачем та ПП «Ліст-Юг» було укладено саме договір перевезення.
В акті перевірки зафіксовано, що позивач під час перевірки не надав податковому органу товарно-транспортні накладні щодо перевезення ПП «Ліст-Юг» його товару. (т. 1 а.с. 216).
Суд першої інстанції надав належну оцінку, наданим позивачем до перевірки товарно - транспортним накладним.
Так, як зазначив суд першої інстанції, з реєстру товарно-транспортних накладних, які були надані позивачем під час перевірки (т. 1 а.с. 235-240), вбачається, що товарно-транспортні накладні від ПП «Ліст-Юг» - відсутні.
Позивач вказує на три товарно-транспортні накладні від 1, 2 і 5 листопада 2011 року, як на підставу нарахування в грудні 2011 року податкового кредиту за договором з ПП «Ліст-Юг» (т. 2 а.с. 8-10).
Разом з тим, автопідприємством, в зазначених документах, вказано не ПП «Ліст-Юг», а інші фізичні особи - підприємці, третя накладна взагалі не містить назви автопідприємства.
Доводи позивача про те, що ці перевезення були виконані саме ПП «Ліст-Юг», яке залучило до перевезення інших автоперевізників, які і зазначені в товарно-транспортних накладних правильно визначені судом першої інстанції безпідставними, адже ТОВ «ЮНІФРУТ УКРАЇНА» укладено договір саме з ПП «Ліст-Юг», тому обов'язки щодо виконання цього договору виникли виключно між ТОВ «ЮНІФРУТ УКРАЇНА» та ПП «Ліст-Юг».
Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що аналіз договору на перевезення дозволяє стверджувати, що обов'язок виконати перевезення покладався позивачем саме на ПП «Ліст-Юг» і договір не передбачав можливості виконання його умов іншим суб'єктом.
Крім того, відповідно до п. 11.5. Правил № 363, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує саме замовник (вантажовідправник), яким у даному спорі є позивач.
Позивач не пояснив суду першої інстанції, яким чином він міг виписати товарно-транспортні накладні на інші підприємства, з якими у нього відсутній договір і про які він навіть не обізнаний.
Приписи ст. 44 п. 44.1. ПК України забороняють платникам податків формувати показники податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами.
Водночас ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи, тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції і саме тими суб'єктами, які зазначені в цих документах. Відповідно, вказані документи не можуть вважатися первинними, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, або вона виконана іншими суб'єктами.
Переходячи до вирішення питання про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «ЮНІФРУТ УКРАЇНА» щодо визнання протиправними дій ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, які виразилися в тому, що в акті перевірки податковий орган визнав недійсними дані наведені у деклараціях з податку на додану вартість за червень, серпень, вересень, жовтень і листопад 2011 року про обсяги придбання та продажу, колегія суддів бажає зазначити наступне.
Як свідчать матеріали справи, спірний акт перевірки містить висновки відповідача про порушення позивачем вимог ЦК України і ПК України під час виконання договорів з контрагентами ТОВ «Біоз-Аксон», ПП «Тісона», ТОВ «Флорена-Плюс», але оцінка відповідачем договорів позивача із переліченими контрагентами як нікчемних, не стала підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з ПДВ і нарахування штрафу з цього приводу.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва не має права актом перевірки вносити зміни до податкової звітності платника податків.
Такий висновок суду підтверджується ст. 44 п. 44.1 абз. 3 ПК України, відповідно до якої у випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу, це свідчить про те, що позивач наділений правом, а не обтяжений обов'язком вносити відповідні зміни до декларації з ПДВ.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні зазначених вимог.
Аналіз змісту апеляційної скарги свідчить про те, що відсутні підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200, ч. 1 п.1 ст. 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІФРУТ УКРАЇНА» - залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІФРУТ УКРАЇНА» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.
Доповідач - суддя І.О.Турецька
суддя Л.В. Стас
суддя І.П. Косцова