06 лютого 2013 р.Справа № 2а-1153/12/1470
Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - Джабурія О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Шляхтицького О.І.
при секретарі - Філімович І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Вознесенську та Вознесенському районі Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Вознесенський спецагропромтранс» до управління Пенсійного фонду України в м. Вознесенську та Вознесенському районі Миколаївської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
Відкрите акціонерне товариство «Вознесенський спецагропромтранс» (далі за текстом - ВАТ «Вознесенський спецагропромтранс») звернулося до адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Вознесенську та Вознесенському районі Миколаївської області (далі за текстом - УПФУ) про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у поверненні надміру сплачених страхових внесків та зобов'язати відповідача повернути страхові внески у розмірі 8872,64 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за 2010 рік позивач допустив помилку і перерахував зайві гроші в сумі 8872,64 грн. до пенсійного фонду. Відповідач всупереч п.13 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. не повертає зайво сплачені страхові внески та не зараховує в рахунок майбутніх платежів, тому дії відповідача необхідно визнати протиправними та зобов'язати повернути страхові внески у розмірі 8872,64 грн.
Відповідач позов не визнав, оскільки положення п. 13 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується у порядку і строки, визначені правлінням Пенсійного фонду. Пункт 11.17 Інструкції від 22.10.2010 р. №25-1 «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», який передбачав повернення надміру сплачені страхові внески виключено, тому немає правових підстав для задоволення вимог позивача.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано УПФУ повернути надмірно сплачені страхові внески ВАТ «Вознесенський спецагропромтранс» у сумі 8872,64 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
УПФУ на вказану постанову була подана апеляційна скарга. Апелянт просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову ВАТ «Вознесенський спецагропромтранс».
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що ВАТ «Вознесенський спецагропромтранс», вул.. Жовтневої революції, 254, м. Вознесенськ, Миколаївської області є платником страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування та перебуває на обліку Управління Пенсійного фонду України в Вознесенському районі Миколаївської області.
З Акту звіряння розрахунків по страховим внескам до ПФУ між позивачем та відповідачем, який підписаний сторонами та скріплений печатками обох сторін, вбачається, що станом на 16.08.2011 року існує переплата позивача по сплаті страхових внесків в розмірі 8872,64 грн., що також підтверджується даними особової картки ВАТ «Вознесенський спецагропромтранс».
На звернення позивача до УПФУ з листом №75 від 12.10.2011 року про повернення помилково сплачених коштів, або врахування останніх в рахунок платежів майбутніх періодів відповідач листом від 24.10.2011 року надав відповідь, яким повідомив про неможливість здійснення даних операцій. Підставою для відмови зазначив наступне: відповідно до вимог п.11.17 Постанови правління Пенсійного фонду України від 22.10.2010 р. №25-1 «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування» такі суми дійсно повертались страхувальникам або зараховувались в рахунок майбутніх платежів, але вказаний пункт було виключено.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову частково.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог п.13 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 1058-IV, від 09.07.2003 р. передбачено, що суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і строки визначені правлінням Пенсійного Фонду.
Згідно з вимогами п. 11.17 постанови правління Пенсійного Фонду України від 22.10.2010 р. №25-1 «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (чинної на час виникнення спірних відносин) суми надміру сплачених або помилково перерахованих страхових внесків та інших платежів повертались страхувальникам або за їх згодою зараховувались в рахунок майбутніх платежів страхових внесків. Цей пункт був виключений з Інструкції з 01.01.2011 р.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на неможливість повернення коштів позивача на підставі виключення з Інструкції п. 11.17 є протиправними.
Судова колегія вважає, що п. 11.17 Інструкції дійсно був виключений, але порядок повернення надміру сплачених страхових внесків передбачено також вимогами п.13 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та, оскільки Закон має вищу юридичну силу ніж Інструкція, відповідач у питанні повернення надмірно зарахованих коштів позивача мав керуватися саме вимогами вказаного Закону.
Судова колегія погоджується також з висновком суду першої інстанції про те, що визнання дії відповідача протиправними в частині відмови зарахувати в рахунок майбутніх платежів страхові внески у сумі 8872,64 грн., задоволенню не підлягають виходячи з наступного: з 01.01.2011 року вступив в силу Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464 від 08.07.2010 року, на підставі якого з січня 2011 року позивач замість страхових внесків сплачує вже єдиний внесок.
Судова колегія вважає, що зміни в законодавстві щодо сплати страхових внесків, а саме, прийняття Закону №2464 від 08.07.2010 року, який вступив в законну силу 01.01.2011 року унеможливлює зарахування переплати страхових внесків позивача у сумі 8872,64 грн..
Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Вознесенську та Вознесенському районі Миколаївської області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.
Повний текст судового рішення виготовлений 09.02.2013 року.
Головуючий: О.В.Джабурія
Суддя: А.В.Крусян
Суддя: О.І.Шляхтицький