07 лютого 2013 р. Справа № 135246/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Кузьмича С.М.,
суддів Савицької Н.В., Каралюса В.М.,
за участю секретаря Корнієнко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2012р. у справі № 2а-1583/12/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сократ Систем» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-
У лютому 2012 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2011 року № 0003442300/28023 форми "Р", винесеного на суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1215580,00 грн., в тому числі 972 464,00 грн. за основним платежем та 243 116,00 грн. за штрафними санкціями.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2012р. позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із даною постановою суду, відповідач, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вищевказану постанову суду, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зокрема, вказує на те, що ТзОВ «Сократ Систем» у взаєморозрахунках з ТзОВ «НВП «Гетьман» використовувало податкову накладну без обов'язкового реквізиту: коду товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України), з 6 серпня 2011р. - загальна сума взаєморозрахунків 856 767, 90 грн., в тому числі ПДВ 138 510, 20 грн. Крім цього, ПП «Валартекс» до ДПІ у Сихівському районі м. Львова підприємство подало звітність з нульовими показниками, за місцем реєстрації дане підприємство відсутнє, на підприємстві відсутні трудові ресурси, основні фонди, транспортні засоби необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.
Представники відповідача у судовому засіданні дали пояснення аналогічні, викладеним у апеляційній скарзі та просили скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги та просив в її задоволенні відмовити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2012р. залишити без змін.
Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТзОВ "Сократ Сисеми" зареєстроване 22.05.2009 року виконавчим комітетом Львівської міської ради та являється платником податку на додану вартість з 04.06.2009 року, про що свідчить копія свідоцтва № 100229295.
Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Сократ-Системи" з питань перевірки показників декларацій з податку на додану вартість за серпень 2011 року, про що складено акт за № 2658/294/23-118/36312147 від 13.10.2011 року.
Перевіркою встановлено порушення ТзОВ "Сократ Систем" вимог п.198.1, п.198.2, ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за серпень 2011 року в сумі 972 464,00 грн.
04.11.2011 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми "Р" за № 0003442300/28023 у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1215580,00 грн., в тому числі: основний платіж - 972464,00 грн., штрафних санкцій - 243116,00 грн.
Аналізуючи нормативно-правові акти по даній справі, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Пунктами 198.1, 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Абзацом 1 пункту 198.6 статті 198 ПК України закріплено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Колегія суддів поділяє висновки суду першої інстанції, що позивачем дотримано вимоги п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарської операції, її відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів.
Висновки податкового органу, які містяться у акті перевірки, що позивач у розрахунках із ТзОВ "НВП "Гетьман" використовував податкову накладну без обов'язкового реквізиту коду товару згідно УКТ ЗЕД спростовується тим, що згідно із змінами, внесеними до Податкового кодексу України від 02.12.2010 року Законом України від 07.07.2011 р. "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України", пункт 201.1 статті 201 Кодексу доповнено підпунктом "і", згідно з яким обов'язковим реквізитом податкової накладної є код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Розділом ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3609 встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім окремих змін, внесених до Кодексу пунктом 1 розділу I цього Закону. Враховуючи те, що Закон № 3609 було опубліковано 5 серпня 2011 року, та зазначена норма не віднесена до окремих норм, які набувають чинності не в загальновстановленому порядку, то обов'язковий реквізит податкової накладної "код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України)" зазначається постачальниками таких товарів в податкових накладних, виписаних починаючи з 6 серпня поточного року. Відповідно з 6 серпня 2011р. - загальна сума взаєморозрахунків становила 900569,60 грн., в тому числі ПДВ 150094,93 грн.
Листом Державної податкової адміністрації від 08.09.2011р. № 24316/7/15-3117 доведено до відома платників, що з метою належного виконання норми підпункту "і"пункту 201.1 ст.201 ПК України, тимчасово до внесення змін до наказу № 969, в податковій накладній код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) зазначається в графі 3 "Номенклатура постачання товарів/послуг продавця".
Отже, як вбачається із матеріалів справи податкових накладних по операціях з ТзОВ НВП "Гетьман", податкові накладі містять код товару згідно з УКТ ЗЕД.
Твердження податкового органу про нікчемність правочинів між ТзОВ "Сократ Систем" з контрагентом ПП "Валартекс" ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.
Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено підстави для визнання правочину недійсним. Вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а тому, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними. Крім цього, відповідачем не було надано доказів, що вказані правочини визнані недійсними в судовому порядку.
Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Факт реальності проведення операцій Товариством з обмеженою відповідальністю "Сократ Систем" підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами та документами, що підтверджують якість та кількість товару поставленого позивачу, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (а.с. 50-155, 195-226). Дані податкові і видаткові накладні включені до реєстру виданих і отриманих податкових накладних, а саме додатку 5 Розшифровки зобов'язань в розрізі контрагентів.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем - ТзОВ "Сократ Систем" з ПП "Валартекс" та з ТзОВ "НВП "Гетьман", що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем.
Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів вважає, що, доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків апелянтом не надано.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку колегії суддів, апелянт не навів достатніх підстав та не надав належних доказів на підтвердження своїх вимог, які б були підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2012р. у справі № 2а-1583/121/1370- без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.
Повний текст ухвали виготовлений 12.02.2013р.
Головуючий суддя : Кузьмич С.М.
Судді: Савицька Н.В.
Каралюс В.М.