13 лютого 2013 р. Справа № 133899/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Кушнерика М.П.
суддів Багрія В.М., Старунського Д.М.
з участю секретаря судового засідання Прухницької Н.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.08.2011р. по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" до Обласного комунального підприємства "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов"язання вчинити дії, -
18.07.2011р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Обласного комунального підприємства "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" від 05.07.2011р. щодо відмови ПАТ "Ерсте Банк" в реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 4 801,4 м.кв. і зобов'язати вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивує тим, що всупереч ст.41, 328 Цивільного кодексу України, норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, відповідач оскаржуваним рішенням від 05.07.2011 року відмовив позивачу у державній реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс, з посиланням на неузгодженість в розмірах об'єкта нерухомого майна.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.08.2011р. позов задоволено.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 оскаржили дану постанову з підстав нез»ясування всіх обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що 05 липня 2006 року, відповідно до договору іпотеки укладеного між ОСОБА_1 як Іпотекодавцем, та ВАТ «Акціонерний банк «Престиж», як Іпотекодержателем правонаступником якого є ПАТ «Ерсте Банк». ОСОБА_1 передав в іпотеку частину нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 458,2 кв.м. по АДРЕСА_1 та частину приміщень першого поверху загальною площею 506,1 кв.м за тією ж адресою.
На момент звернення до суду з апеляційною скаргою, договір іпотеки не розірвано, не припинено і він залишається чинним, про що свідчить витяг з Державного реєстру іпотек.
Тобто, вищевказане рішення суду (постанова від 19 серпня 2011 року) було прийняте без залучення його як іпотекодавця частини нерухомого майна, на яке за цим_рішенням Івано-Франківське ОБТІ було зобов'язано оформити право власності за банком.
Відповідно до ч.2 ст.37 Закону України «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Суд першої інстанції приймаючи постанову від 19 серпня 2011 року, прийняв рішення стосовно майна, яке було передане ним в іпотеку, а тому і вказане рішення стосується його прав та обов'язків як іпотекодавця такого майна.
Оскаржувана постанова суду по суті вмотивована єдиною обставиною, це наявністю мирової угоди, затвердженої Івано-Франківським міським судом від 14 червня 2011 року, яка на думку суду є тим документом, на підставі якого в ПАТ «Ерсте Банк» виникло право на реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс по АДРЕСА_1, і яка свідчить про фактичну передачу ОСОБА_3 прав на це майно банку.
Вважає такий висновок суду передчасним, що ґрунтується на неповній інформації, яка частково була прихована від суду позивачем, а тому висновок зроблений судом при постановлені рішення не відповідає усім обставинам цієї справи.
Вказана мирова угода не може бути належним документом, який дає змогу установити відповідність заявлених прав ПАТ «Ерсте Банк» вимогам законодавства.
Як вбачається із тексту мирової угоди, що була укладена між ПАТ «Ерсте Банк» як Іпотекодержателем та ОСОБА_3 як іпотекодавцем, ОСОБА_3 визнав вимоги ПАТ «Ерсте Банку» у частині визнання дійсним договору іпотеки, що був укладений між ними без нотаріального посвідчення, і відповідно як іпотекодавець по такому договору визнав вимоги ПАТ «Ерсте Банк» в частині набуття права власності за останнім на предмет іпотеки. Для цього ОСОБА_3 як іпотекодавець передав цілісний майновий комплекс у власність ПАТ «Ерсте Банк» в рахунок задоволення вимог Банку як іпотекодержателя.
В свою чергу, ПАТ «Ерсте Банк» визнав зустрічні вимоги ОСОБА_3 як іпотекодавця в частині відшкодування перевищення 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених вимог іпотекодержателя.
Вважає, що така мирова угода не може бути належним документом що свідчить про отримання Банком права на цілісний майновий комплекс як на іпотечне майно, адже ОСОБА_3 не є належним іпотекодавцем такого майна, він як не належна сторона по мировій угоді не може нести жодних обов'язків в частині передачі іпотечного майна та не може мати жодних прав на відшкодування 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про іпотеку» взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.
ст.220 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Натомість, як вбачається із мирової угоди укладеної між ОСОБА_3 та ПАТ «Ерсте Банк» судового рішення про визнання іпотечного договору дійсним прийнято не було, а тому такий договір залишається нікчемним.
Факт визнання ОСОБА_3 як відповідачем позову в частині визнання договору дійсним, не може підміняти собою рішення суду про визнання договору іпотеки дійсним, а такого рішення суду в природі не існує.
Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно ст.216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих що пов'язані з його недійсністю.
Таким чином, за відсутності належно посвідченого нотаріусом іпотечного договору, за відсутності судового рішення про визнання даного нікчемного іпотечного договору дійсним, в ОСОБА_3 і ПАТ «Ерсте Банк» не було жодних прав і обов'язків по даному договору іпотеки, а тому ОСОБА_3 не міг і не мав права передавати як іпотекодавець майно цілісного майнового комплексу в рахунок задоволення вимог ПАТ «Ерсте Банк» як іпотекодержателя по такому іпотечному договору.
Мирова угода укладена між сторонами нікчемного правочину (по якому сторони не несли жодних прав і обов'язків і який сам по собі не створює жодних юридичних наслідків) також не може бути належним правовстановлюючим документом адже її укладення не свідчить про набуття ОСОБА_3 та ПАТ «Ерсте Банк» прав і обов'язків іпотекодавця та іпотекодержателя, в тому числі і права чи обов'язку на передачу іпотечного майна в рахунок забезпечення вимог за іпотечним договором та права на отримання майна чи коштів.
Вказані вище факти замовчувалися представником ПАТ «Ерсте Банк» під час слухання справи як позивачем у справі, про такі факти суду не було відомо, що призвело до прийняття рішення без повного і всебічного дослідження усіх обставин справи.
ОСОБА_1 ж уклав з ПАТ «Ерсте Банк» належним чином посвідчений нотаріальний договір іпотеки, який пройшов державну реєстрацію.
За даним договором, він є іпотекодавцем частини приміщень по АДРЕСА_1, і саме з ним як належним іпотекодавцем ПАТ «Ерсте Банк» міг вести переговори з приводу задоволення своїх вимог іпотекодержателя за рахунок іпотечного майна.
Івано-Франківське ОБТІ, зі своєї сторони посилалося на невідповідність заявлених прав і поданих документів нормам закону, а саме на невідповідність площ об'єкту зазначених в технічному паспорті правовстановлюючим документам та площі зазначеній в мировій угоді. Суд першої інстанції задовольняючи позов обґрунтував свою позицію згодою представників позивача на зменшення площі і відсутністю порушеного права позивача.
Якщо погодитися із позицією суду першої інстанції про те, що мирова угода укладена між ОСОБА_3 та ПАТ «Ерсте Банк» є тією безумовною підставою для зобов'язання ОБТІ вчинити реєстрацію права власності, то підставним є висновок про невідповідність площі зазначеній у мировій угоді (4829,5 кв.м. заявленій для реєстрації площі 4801,4 кв.м.)
Законом не передбачена можливість і право ОБТІ, реєструвати право власності на об'єкти, площа яких не відповідає правовстановлюючим документам (в даному випадку на думку суду першої інстанції-мирової угоди) і реєструвати право власності на самочинно реконструйовані об'єкти.
За наведеного, вважає, що суд першої інстанції, помилково прийшов до висновку про обов'язок ОБТІ зареєструвати право власності на такий об'єкт.
Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержатель права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Суд першої інстанції помилково здійснив підміну поняття мирової угоди, як правовстановлюючого документу, та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, або відповідного застереження в іпотечному договорі.
За умови відсутності нотаріальної реєстрації такого договору іпотеки між Банком та ОСОБА_3 (нікчемний правочин) будь-яка угода між ними про задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок іпотечного майна є нікчемною.
ОСОБА_1 передав 05 липня 2006 року частину нежитлових приміщень по вул.Дністровська, 26 в іпотеку в рахунок забезпечення вимог ПАТ «Ерсте Банк», що випливали з Генеральної угоди №010-05/152 від 05 липня 2006 року, боржниками по якій були ТОВ «Гараздінвестбуд», ТОВ «Гаразд України», ТОВ «Соціумінвестбуд», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8
На момент прийняття рішення Івано-Франківським окружним адміністративним судом про зобов'язання зареєструвати право власності за ПАТ «Ерсте Банк» на майно по вул. Дністровська, 26 в рахунок забезпечення вимог ПАТ «Ерсте Банк» по договору іпотеки, основне кредитне зобов'язання, на забезпечення якого і укладався договір іпотеки було вже припинено.
Як вбачається із довідок виданих ПАТ «Ерсте Банк» на фізичних осіб - боржників по генеральній кредитній угоді №010-05/152, ними виконані усі зобов'язання перед ПАТ «Ерсте Банк».
По юридичних особах зобов'язання також припинені внаслідок відмови ПАТ «Ерсте Банк» від судових стягнень позичених коштів.
Таким чином на підставі п.1 ч.1 ст.593 Цивільного кодексу України припинилося право застави ПАТ «Ерсте Банк».
Не зважаючи на це, суд не з'ясувавши усіх обставин справи, зобов'язав ОБТІ зареєструвати право власності за іпотекодержателем на іпотечне майно. При цьому це було зроблено поза відома мене як іпотекодавця.
Згідно ч.3 ст.593 Цивільного кодексу України, у разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов'язання заставо держатель, у володінні якого перебувало заставне майно, зобов'язаний негайно повернути його заставодавцеві.
Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 обґрунтовані тим, що 24 лютого 2006 року, відповідно до договору іпотеки укладеного між ним як Іпотекодавцем, та ВАТ «Акціонерний банк «Престиж», як Іпотекодержателем правонаступником якого є ПАТ «Ерсте Банк». ОСОБА_2 передав в іпотеку частину нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 458,2 кв.м. по АДРЕСА_1 та частину приміщень першого поверху загальною площею 506,1 кв.м за тією ж адресою.
Також, 10 липня 2006 року, ним було укладено ще один Договір іпотеки №Д0547 за умовами якого він передав вказані приміщення в іпотеку Іпотекодержателю ПАТ «Ерсте-Банк» і забезпечив вимогу Іпотекодержателя, що випливає з Генеральної кредитної угоди №010-05/152 від 05.07.2006р.
На момент звернення до суду з апеляційною скаргою, договір іпотеки не розірвано, не припинено і він залишається чинним, про що свідчить витяг з Державного реєстру іпотек.
Решта апеляційна скарга аналогічна скарзі ОСОБА_1
Просять скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, який заперечив апеляційні скарги, розглянувши та обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Івано-Франківського міського суду від 14 червня 2011 року у цивільній справі №0907/26017/11, яка набрала законної сили 20.06.2011р., затверджено мирову угоду, укладену між Публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк» та ОСОБА_3, згідно п.15 резолютивної частини якої ОСОБА_3 визнає первісні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» у частині задоволення її вимог як іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки та передає у власність Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (предмет іпотеки), який складається з нежитлових приміщень площею 4 829,5 м.кв..
Актом приймання-передачі від 30.06.2011 року ПАТ «Ерсте Банк», отримавши прийняло у власність предмет іпотеки - цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який складається з нежитлових приміщень площею 4 829,5 м.кв.
05 липня 2011 року відповідачем було винесено рішення про відмову Публічному акціонерному товариству «Ерсте Банк» у реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 з причини, що згідно даних технічної інвентаризації площа об'єкту становить 4 801,4 м.кв.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що неузгодженість чи розбіжність у метрах квадратних загальної площі нерухомого майна - цілісного-майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на даний час внутрішнє перепланування якого завершено (28.02.2011 року виготовлено технічний паспорт на зазначений комплекс) виникла у зв'язку з зміною в процесі експлуатації майнового комплексу попереднім власником ОСОБА_3 внутрішнього перепланування приміщень шляхом розбирання і влаштування перегородок на першому, другому та мансардному приміщеннях, в результаті чого було змінено призначення приміщень та їх площу. В результаті даного перепланування площа цілісного майнового комплексу зменшилась і на момент подачі документів для реєстрації згідно даних виготовленого 28.02.2011 року технічного паспорта складає 4 801,4 м.кв.
З такою площею Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» погоджується і немає жодних претензій до попереднього власника.
Крім того, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс, розташований в АДРЕСА_1 площею 4801,4 м.кв. не буде порушувати права позивача і не тягне за собою будь-яких негативних наслідків.
У відповідності до статті 316 Цивільного Кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно статті 317 Цивільного Кодексу України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно пункту 10 додатку 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року правовстановлюючим документом передбачено рішення суду про визнання права власності, а пунктом 11 додатку - мирову угоду, затверджену ухвалою суду.
ПАТ «Ерсте Банк» законно та правомірно набуто у власність об'єкт нерухомого майна - цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року встановлено перелік документів, які додаються до заяви про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Відповідно до розділу 2 даного Положення для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1. Заява про державну реєстрацію прав подається реєстратору того БТІ, яке здійснює свою діяльність відповідно до договору з Адміністратором Реєстру прав на території адміністративно-територіальної одиниці, на якій розташований об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації. До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлюючі документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.
Відповідно до Додатку 2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав, котрий встановлює перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно правовстановлюючим документом визначено ухвалу суду про затвердження (визнання) мирової угоди.
Відповідно до заяви про реєстрацію права власності на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 позивачем були подані необхідні документи: документ, що підтверджує оплату вартості послуг за реєстрацію, довідка з ЄДРПОУ, ухвала Івано-Франківського міського суду про затвердження мирової угоди від 14.06.2011 року у справі №0907/2-6017/11, довіреність, акт приймання-передачі нерухомого майна та оригіналів документів від 14.06.2011 року, в тому числі технічний паспорт, виготовлений 28.02.2011 року на загальну площу 4 801,4 м. кв.п.6.3 Тимчасового положення реєстраційна справа включає документи, в яких містяться відомості про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, право власності на нього, інші речові права, а саме: заяви про державну реєстрацію прав; нотаріально засвідчені копії правовстановлювальних документів; копії документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва; копії рішень реєстратора БТІ про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; рішення реєстратора БТІ про державну реєстрацію прав; копії рішень реєстратора БТІ про відмову в державній реєстрації прав; копії розділів Реєстру прав; інформацію про видані витяги та інформаційні довідки з Реєстру прав; дані технічної інвентаризації; анульовані правовстановлювальні документи у випадках, передбачених Положенням; копії документів, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав, видачу витягу про державну реєстрацію прав та надання витягу з Реєстру прав; інші документи, що отримані в результаті проведення державної реєстрації прав.
Щодо недотримання попереднім власником будівельних норм та правил при проведенні перепланування майнового комплексу, внаслідок чого змінились розміри площі, таке не може ставитись судом у залежність та обмеження права позивача на реєстрацію набутого ним законним шляхом права власності, оскільки станом на 28.02.2011р. було отримано технічний паспорт на зазначений цілісний майновий комплекс, в якому зафіксовано всі приміщення цілісного майнового комплексу після перепланування.
При цьому посилання апелянтів, як іпотекодавців, суд не приймає до уваги, оскільки останні не є власниками зазначених частин приміщень, на час укладення мирової угоди у них відсутнє право власності, що в свою чергу не позбавляє останніх в судовому порядку оскаржити ці рішення суду щодо іпотеки ОСОБА_3
Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196 п.4, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.08.2011р. по справі № 2а-2302/11/0970 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя: М.П.Кушнерик
Судді: В.М.Багрій
Д.М.Старунський
Повний текст виготовлено 18.02.2013р.