"12" січня 2009 р.
Справа № 11-22/260-07-6356
За позовом: Державне підприємство "Ізмаїльський морський торговельний порт";
До відповідачів: 1) Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області;
2) Головного управління Державного казначейства України у Одеській області;
про стягнення 97309,16 грн.;
Суддя Власова С.Г.
Представники:
Від позивача: Буданцев Р.О. (за довіреністю);
Від відповідача (Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області): Попунець І.О. (за довіреністю);
Від відповідача (Головного управління Державного казначейства України у Одеській області): Санжарук О.О. (за довіреністю);
СУТЬ СПОРУ: 27.07.2007 р. за вх. № 7990 Державне підприємство "Ізмаїльський морський торговельний порт" (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області про стягнення 97309,16 грн.
Рішенням від 22.07.2007 р. (суддя Торчинська Л.О.) позовні вимоги ДП "ІМТП" задоволено у повному обсязі.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.10.2007 р. рішення господарського суду від 22.07.2007 р. у справі № 22/260-07-6356 скасовано, у задоволенні позову ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» -відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду Одеської області від 30.01.2008 р., Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.10.2007 р. та рішення господарського суду Одеської області від 22.08.2007 р. у справі № 22/260-07-6356 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Ухвалою від 03.03.2008 р. справу було прийнято до провадження суддею Власовою С.Г., справі присвоєно № 11-22/260-07-6356.
Позивач на позовних вимогах наполягає, 14.03.2008 р. за вх. № 5176 надав уточнення до позовної заяви, 31.03.2008 р. за вх. № 6445, 07.04.2008 р. за вх. № 7059, 05.05.2008 р. за вх. № 8826 письмові пояснення у справі,
Відповідач (ВДВС Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції), 02.04.2008 р. за вх. № 6614 надав додаток до відзиву на позовну заяву.
Відповідач (ГУДКУ в Одеській області) 19.05.2008 р. за вх. № 9987 надало заперечення, а 28.05.2008 р. за вх. № 10841 -уточнення до відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 28.05.2008 р. у справі № 11-22/260-07-6356 було призначено судову бухгалтерську експертизу. Провадження у справі -зупинено.
10.11.2008 р., у зв'язку з несплатою Позивачем вартості експертизи, провадження у справі було поновлено.
В судовому засіданні від 12.01.2009 р. Позивач, уточнив особу з якої повинна бути стягнута заподіяна йому шкода та наполягав на тому, що розмір заподіяної шкоди підлягає стягненню з Головного управління державного казначейства в Одеській області.
Розглянувши матеріали справи заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
Постановою від 25.11.2005 р., Державною виконавчою службою в м. Ізмаїл та Ізмаїльському районі, правонаступником якої є ВДВС Ізмаільського міськрайонного управління юстиції в Одеській області (Відповідач), було відкрито виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду Одеської області по справі № 30/52-05-1388 від 21.11.2005 р. про стягнення з ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» на користь Компанії «Хармоні Інтернешнл ГмбХ Корп» (“Harmony International GmbH Corp» США) збитків у сумі 101 100 доларів США, моральної шкоди у сумі 10 000 доларів США, витрат по сплаті державного мита у сумі 321 доларів США та витрат на ІТЗ судового процесу у сумі 118 грн.
Позивач зазначає, що в ході виконавчого провадження Державна виконавча служба у м. Ізмаїл та Ізмаїльському районі незаконно стягнула всю заборгованість у сумі 562 794 грн. 05 коп. (111 421 доларів США) без врахування суми 17517, 4 доларів США (88 462 грн. 87 коп.), за якою зобов'язання порту перед стягувачем припиненні шляхом заліку.
Позивач стверджує, що ухвалою від 07.03.2007р. у справі № 30/52-05-1388 було задоволено скаргу Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт», визнано противоправними дії Державної виконавчої служби у м. Ізмаїл та Ізмаїльському районі щодо стягнення з Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» заборгованості у сумі 111421 доларів США без заліку погашення перед Компанією «Хармоні Інтернешнл ГмбХ Корп» (“Harmony International GmbH Corp» США) боргу у сумі 17517, 4 доларів США.
Позивач вважає, що вищевикладеними діями Відповідача, йому було нанесено матеріальні збитки у розмірі 97309,16 грн., які складаються з безпідставно стягнутих з позивача збитків у розмірі 88462,87 грн. та безпідставно нарахованого виконавчого збору у розмірі 8846,29 грн.
14.03.2008 р. за вх. № 5176 Позивач надав уточнення до позовної заяви, в якому зазначив, що правовою підставою пред'явлення позовних вимог є ст.ст. 1173, 1174 ЦК України, ч.2 ст. 86 Закону України "Про виконавче провадження", та Постанова КМУ України № 1232 від 21.12.2005 р. та просить суд стягнути 97309,16 грн. збитків, 937,09 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу з Відповідача (ВДВС Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області)
31.03.2008 р. за вх. № 6445 Позивач надав доповнення до позовної заяви, в якому зазначив, що суму збитків у розмірі 97309,16 грн., заподіяного порту протиправними діями державної виконавчої служби зобов'язано відшкодувати Головне Управління держказначейства України Одеської області.
На думку Позивача, така вимога витікає з статті 56 Конституцій України та ст.1173 Цивільного Кодексу України.
Також посилаючись на ст. 48 Бюджетного Кодексу України, Позивач вказує, що операції із коштами державного бюджету країни здійснює Державне казначейство України. Статтею 25 Бюджетного кодексу України встановлено, державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.
З огляду на зазначене, Позивач просить суд стягнути суму 97309,16 грн. шкоди, заподіяної порту з вини Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, за рахунок держави в особі Головного Управління держказначейства України в Одеської області.
Відповідач (ВДВС Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області) у відзиві на позов від 21.08.2007 р. за вих. № 15045 та в додатку до відзиву від 02.04.2008 р. за вх. № 6614 зазначає, що позовні вимоги не визнає з наступних підстав.
По-перше Відповідач вважає, що сума 8846,29 грн. є виконавчим збором, який був стягнутий з Боржника на користь держави по окремому виконавчому документу, а саме: по Постанові державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору від 05.12.2005 р., законність винесення якої не була оскаржена Боржником у суді, тому вимога Боржника щодо поверненя йому з Державного бюджету України суми виконавчого збору в розмірі 8846,29 грн. є безпідставною.
По-друге, Відповідач вважає, що безпідставною є також вимога щодо стягнення на користь Позивача з ДВС матеріальної шкоди у розмірі 88 462,87 грн., у зв'язку з тим, що стягнення проводилось ДВС на підставі Наказу Господарського суду Одеської області, тому повністю відсутні незаконні втрати майна або коштів Боржника. Посилаючись на ч.4 п.2 Рекомендації Президії Вищого Господарського Суду України від 29.12.2007 року № 04-5/239 встановлює, що крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причиного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.
Відповідач вказує, що Позивачем не довелдено, яку саму матеріальну шкоду та які саме непоправні втрати майна або коштів він поніс, оскільки, сума, яка була стягнута ДВС з Боржника відповідає вимогам Наказу Господарського суду (з урахуванням виконавчого збору), а рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України від 28.11.2005 р. про стягнення з компанії "Гармоні Інтернешнл ГмбХ Корп." на користь ДП "Ізмаїльський морський торгівельний порт" суми 17 517,40 дол. США не втратило своєї сили та може бути пред'явлено Позивачем до виконання, але вже з урахуванням вимог діючого законодавства України.
На думку Відповідача також не може вважатись матеріальною шкодою, неподання самим Боржником рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду на примусове виконання в порядку встановленому діючим законодавством, оскільки Боржник, отримавши 88 462,87 грн. матеріальної шкоди з держави Україна, може направити на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України та стягнути з компанії "Гармоні Інтернешнл ГмбХ Корп." додатково 17 517,40 дол. США.
Крім того Відповідач зазначив, що на судовому засіданні, яке відбувалося 17.03.2008 р. представник Боржника заявив, що рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України від 28.11.2005 р. про стягнення з компанії "Гармоні Інтернешнл ГмбХ Корп." на користь ДП "Ізмаїльський морський торгівельний порт" на суму 17 517,40 дол.США вже виконано фактично шляхом заліку майнових вимог через Міністерство економіки.
Посилаючись на ч.1 п.8 Рекомендацій Президії Вищого Господарського Суду України від 29.12.2007 р. № 04-5/239 Відповідач зазначив, що господарському суду під час розгляду справи слід дослідити, чи не відшкодована шкода потерпілій особі іншими особами, та робить висновок про те, що відсутня сама матеріальна шкода, нанесена діями ДВС Боржнику, та вважає позовні вимоги Боржника безпідставними.
В письмових поясненнях наданих 05.05.2008 р. за вх. № 8826, Позивач зазначає, що доказами понесення Ізмаїльським портом збитків він вважає копію платіжної вимоги №243 від 20.03.06р., виписку ВАТ "Укрексімбанк" у м. Ізмаїлі за 21.03.06р., відомість розрахунків по балансовому рахунку "313" - "Інші рахунки в банках" за 21.03.06р.; зведена відомість за березень 2006р. по балансовому рахунку "313" та "311"; виписка з головної книги за 2006р. по рахунку "94" - "Інші операційні витрати".
Позивач вказує, що із змісту вищезазначених документів вбачається, що згідно платіжної вимоги №234 від 20.03.2006 р. з рахунку Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" було стягнуто на користь Державної виконавчої служби у м. Ізмаїл суму 562794,05 грн. на виконання наказу Господарського суду № 30/52-05-1388 від 21.11.2005 р., Відповідно до п.20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про її застосування, сума 562794,05 грн. в березні 2006 р. віднесена на рахунок бухгалтерського обліку "94" - "Інші витрати операційної діяльності".
З рахунку порту на користь Держвиконавчої служби в м. Ізмаїлі стягнуто суму 56287,41 грн. виконавчого збору за платіжною вимогою ВДВС від 16.03.06 р. (з балансового рахунку "311" - "Поточні рахунки в національній валюті") в т.ч. було стягнуто нарахованого виконавчого збору на суму 8846,29 грн. Стягнута сума в розмірі 56287,41 грн виконавчого збору віднесена на рахунок "94" - "Інші витрати операційної діяльності".
З огляду на викладене Позивач вважає, що в березні 2006 р. Державне підприємство "Ізмаїльський морський торговельний порт" понесло збитки від неправомірних дій Державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайуправління юстиції на суму 97309,16 грн (88462,87 грн. стягнуто не існуючого боргу + 8846,29 грн безпідставно нараховано та стягнуто виконавчого збору).
Відповідач (ГУДКУ в Одеській області) позов не визнає, про що зазначив у запереченнях від 19.05.2008 р. за вх. № 9987 та уточненнях до відзиву на позовну заяву (вх. № 10841 від 28.05.2008 р), в яких вказує, що згідно до ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає по своїм зобов'язанням. Головне Управління Державного казначейства України в Одеській області є окремою юридичною особою, самостійно несе відповідальність за своїми зобов'язаннями, та ніяких прав і законних інтересів позивача не порушувало. На підставі ст. 48 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює лише обслуговування Державного бюджету України, а не фінансує державні органи.
Посилаючись на ст. 23 Бюджетного кодексу України та п.3 Типового Положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 04.04.06р. №332 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.04.2006р. за №454/12328, Відповідач (ГУДКУ в Одеській області) наполягає на тому ,що виплати бюджетних коштів з державного бюджету здійснюється лише за наявності відповідного бюджетного призначення, а .Головне управління Державного казначейства України в Одеській області забезпечує казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, підвищення оперативності у фінансуванні видатків в межах наявних обсягів фінансових ресурсів у Державному бюджеті.
В уточненнях до відзиву на позовну заяву, Відповідач вказує, що п.7 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України встановлено, що повноваження на здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету надаються розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення і .діюче законодавство України не передбачає покладення відповідальності на органи казначейства по викладеним в позовній заяві вимогам.
Відповідач вважає, що Позивач одночасно ототожнює Головне управління Державного казначейства України в Одеській області з Державою та з особою, яка завдала шкоду своїми неправомірними діями. Зазначений висновок на його думку суперечить матеріалам справи та чинному законодавству.
В судовому засіданні від 12.01.2009 р. Позивач наполягав на тому, що розмір заподіяної шкоди підлягає стягненню з Головного управління державного казначейства в Одеській області.
Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу", шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
У відповідності до ч.2 ст. 86 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
Стаття 1173 Цивільного Кодексу України, яка є спеціальною у питаннях відшкодування шкоди, встановлює, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
При розгляді позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень ст. 11 Закону N 202/98-ВР, ст. 86 Закону N 606-XIV і враховувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України (ч.5 п.21 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 р. № 14).
Для вирішення питання щодо відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, суду необхідно встановити реальне завдання такої шкоди.
Позивач зазначає, що в ході виконавчого провадження Державна виконавча служба у м. Ізмаїл та Ізмаїльському районі стягнула за наказом господарського суду Одеської області по справі № 30/52-05-1388 від 21.11.2005 р. всю заборгованість у сумі 562 794 грн. 05 коп. (111 421 доларів США) без врахування суми 17517, 4 доларів США (88 462 грн. 87 коп.), за якою зобов'язання портом перед стягувачем виконані добровільно та припиненні шляхом заліку.
Таким чином Позивач наполягає на тому , що ним двічі понесені витрати в сумі 17517, 4 доларів США (88 462 грн. 87 коп.).
При направленні позовної заяви до господарського суду та в ході розгляду справи, Позивачем не були надані суду докази добровільного виконання портом зобов'язання перед стягувачем в сумі 17517, 4 доларів США (88 462 грн. 87 коп.), у зв'язку з чим ухвалами від 31.03.2008 р., 14.04.2008 р. ,05.05.2008 р.,19.05.2008 та 10.11.2008, суд зобов'язував Позивача надати такі докази , а також первісні бухгалтерські документи в яких відображено ці операції.
Для надання можливості Позивачу подати витребуванні докази, судом задоволено клопотання сторін та ухвалою від 14.04.2008 р. продовжено строк розгляду справи .
Надана Позивачем копія листа до Компанії «Хармоні Інтернешнл ГмбХ Корп» з вимогою проведення часткового взаємозаліку зустрічних вимог, не є належним доказом проведення такого взаємозаліку згідно рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України від 28.11.2005 р. про стягнення з компанії "Гармоні Інтернешнл ГмбХ Корп." на користь ДП "Ізмаїльський морський торгівельний порт" на суму 17 517,40 дол.США так як додана до нього копія квитанції Кур'єрської служби доставки ,що була подана Позивачем до суду 05.05.2008 р. за вх.№8826 взагалі не містить , а ні дати ,а ні номеру . В ній також не зазначено найменування особи отримувача та відсутня відмітка про вручення поштового відправлення Компанії «Хармоні Інтернешнл ГмбХ Корп» (“Harmony International GmbH Corp» США ) (т.2арк.51-52. ).
Доказів відображення проведення взаємозаліку у бухгалтерських документах Позивача відповідно до чинного законодавства ,також суду не було надано.
Для вирішення зазначеного питання та встановлення реального розміру збитку суд ухвалою від 28.05.2008 р. у справі № 11-22/260-07-6356 призначив судову бухгалтерську експертизу.
У зв'язку з несплатою Позивачем вартості експертизи та неподанням витребуваних експертом документів, Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув матеріали справи до суду , у зв'язку з чим 10.11.2008 р. провадження у справі було поновлено , а справу розглянуто за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно до ч.3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Суд звертає увагу Позивача на те, що в порушення приписів ст.22 ГПК України він, невиконанням ухвал суду та неподанням суду та експертам витребуваних документів чинив перешкоди всебічному, повному та об'єктивному дослідженню всіх обставин справи, і як наслідок ускладнив розгляд справи.
Враховуючи, що в ході судового розгляду Позивачем не було доведено належними доказами розмір завданої шкоди, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині збитків у розмірі 88462,87 грн. задоволенню не підлягають, як недоведені належними доказами та наявними матеріалами справи.
Крім того суд вважає обґрунтованими заперечення відповідача (ВДВС Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області) в частині стягнення на користь Позивача нарахованого виконавчого збору у розмірі 8846,29 грн. так як зазначена сума була стягнута з Боржника на користь держави по Постанові державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору від 05.12.2005 р., законність винесення якої не була оскаржена Позивачем у суді, тому вимога щодо повернення з Державного бюджету України суми виконавчого збору в розмірі 8846,29 грн. є безпідставною.
Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Позивача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. В позові відмовити.
Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення підписано в порядку ст. 85 ГПК України 26.01.2009 р.
Суддя Власова С.Г.