14 лютого 2013 р. Справа № 69852/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді: Сапіги В.П.,
суддів: Хобор Р.Б., Яворського І.О.,
з участю секретаря судових засідань Дяківнич Г.Й.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 року у справі за позовом товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-гарант» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-гарант» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.02.2011 року за№0000052200/0/3612/22-00, в частині яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 8263 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що податковим органом необгрунтовано зроблено висновок про необхідність збільшення податкового зобовязання за виплату страхового відшкодування в розмірі 8263 грн., виплаченого за договором укладеного товариством з страхувальником ОСОБА_2, до складу доходу від іншої діяльності, ніж страхова в податковому періоді, на який припадає припинення договору.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2011 року задоволено позовні вимоги, з тих підстав, що страхове відшкодування, виплачене страховиком страхувальнику при настанні страхового випадку не може бути віднесено до доходу від іншої діяльності, ніж страхова.
Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - ДПІ у Личаківському районі м. Львова, яка просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.
При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно запереченням на заявлений позов, зокрема зазначає, що ТзДВ Страхова компанія «Альфа-гарант» порушило пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 08.12.1994 року, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 2827,11 грн. від діяльності іншої ніж страхова, оскільки відповідно до договору укладеного з страхувальником ОСОБА_2 за №06-VR/03-141-01266 добровільного страхування наземного транспортного засобу, що не є предметом застави та п. 6.2.1 Додатку №2 (Умови страхування) до згаданого договору від 04.08.2009 року, у разі дострокового припинення дії цього Договору за вимогою страхувальника (ОСОБА_2.), страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії Договору (3385,0 грн.), з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи у розмірі 30 відсотків від страхового платежу, і фактичних виплат страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором. Відповідно до п.1 Додаткової угоди №1 від 01.04.10 до зазначеного договору, на підставі заяви Страхувальника від 01.04.10 (у зв'язку із продажем автомобіля) Договір припиняє свою дію. Відповідно до Договору страховик мав утримати дохід на ведення справи у сумі 3385*30%= 1015,5 грн., проте цього не зробив. Окрім цього, згідно з Довідкою від 21.01.11 №06\03-92-14 ЛФ ТДВ СК "Альфа-Гарант", по Договору від 04.08.09 №06-УК03-141-01266 (страхувальник ОСОБА_2.) було виплачене страхове відшкодування на суму 8263 грн. Зазначена сума підлягає включенню до складу доходу від іншої діяльності, ніж страхова в податковому періоді, на який припадає припинення договору.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Стаття 6 Конституції України передбачає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Частиною другою ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Встановлені судом першої інстанції обставини регулюються Законом України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 08.12.1994 року.
Згідно із ст. 9 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Відповідно до п.7.2.1.п.7.2 ст.7 Закону України №334/94-ВР від 08.12.1994 року»дохід від страхової діяльності юридичних осіб - резидентів не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою у пункті 10.1 статті 10 цього Закону, та оподатковується: за ставкою 0 відсотків - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених пунктом 1.37 та пунктом 1.42 статті 1 цього Закону; за ставкою 3 відсотки - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування.
Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.
Відповідно до п.7.2.3 п.7.2.ст. 7 Закону України №334/94-ВР від 08.12.1994 року» якщо страховик одержує доходи із джерел інших, ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1 цього пункту, такі доходи оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону.
Суд першої інстанції встановив і цього не заперечує сторона відповідача, що 04.08.2009 року між страховиком - ТзДВ Страхова компанія «Альфа-гарант» та страхувальником - ОСОБА_2 укладено Договір №06-VR/03-141-01266 добровільного страхування наземного транспортного засобу, що не є предметом застави.
Згідно із страхового акту №СТ/09/2744 від 09.11.2009 року ОСОБА_2 виплачено страхове відшкодування в розмірі 8263 грн. у звязку із настанням страхового випадку.
Як вбачається з службової записки ТзДВ Страхова компанія «Альфа-гарант»від 01.04.2010 року витрати на ведення справи страховиком не стягувалися.
Додатковою угодою від 01.04.2010р. №1 на підставі заяви страхувальника від 01.04.2010р. дію Договору №06-VR/03-141-01266 було припинено, встановлено, що залишок страхового платежу відсутній та сторони претензій одна до одної не мають.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимоги, оскільки страхове відшкодування, виплачене страховиком страхувальнику при настанні страхового випадку не може бути віднесено до доходу від іншої діяльності, ніж страхова.
Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи.
З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що Львівський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова - залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 року у справі №2а-3272/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : В.П.Сапіга
Судді: Р.Б.Хобор
І.О.Яворський
Повний текст виготовлено 15.02.2013р.