14 лютого 2013 р. Справа № 47516/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Сапіги В.П.
суддів Хобор Р.Б., Яворського І.О.,
з участю секретаря судового засідання Дяківнич Г.Й.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит" на постанову Іван-Франківського окружного адміністративного суду від 10.05.2011 року в справі за позовом Долинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит" про стягнення заборгованості,
Долинський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Долинської обєднаної податкової інспекції звернувся в суд з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит" про стягнення заборгованості в сумі 201662,03 грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до даних обліку Долинської ОДПІ станом на 31.01.2011 року за відповідачем рахується податковий борг перед бюджетом в сумі 201662,03 грн., який виник в результаті несплати податковий зобовязань визначених податкою інспекцією.
Постановою Іван-Франківського окружного адміністративного суду від 10.05.2011 року позов задоволено з тих підстав, що позивачем доведено наявність податкової заборгованості відповідача перед бюджетом.
Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач - ТОВ "Уніплит", подавши апеляційну скаргу за якою просить скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.
При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги тим, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушив норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, з наступних мотивів.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у розмірах, встановлених законом.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Уніплит" зареєстроване як субєкт господарювання 07.05.2000 року та взяте на облік Долинської ОДПІ як платник податку.
В справі встановлено, що ДПІ в м. Івано-Франківську проведено позапланові виїзні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит" з питань дотримання останнім вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій в сфері ЗЕД.
За результатами перевірки 03.11.2010 року складено акт №3207/231/30905968 та 06.12.2010 року акт за №3741/231-220/30905968, якими встановлено порушення відповідачем ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 року №185/94-ВР та ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України за №15-93 від 19.02.1993 року "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
За наслідками перевірки податковим органом 15.11.2010 року винесено рішення форми «С" №0000242200/0 та 17.12.2010 року за №0000292200 про застосування штрафних санкцій, якими нараховано відповідачу пеню за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД на суму 201778,27 грн. та 63523,76 грн. Крім того, податковою інспекції прийнято рішення №0000302200 від 17.12.2010 року про застосування штрафної санкції за порушення порядку та термінів декларування валютних цінностей, розмір штрафної санкції складає 340 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР (в редакції на час здійснення операцій), імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР, порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Відповідно до ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" - валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.
Рішення про застосування штрафних санкцій отримані відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи на корінцях рішень і цього жодними доказами не спростовує сторона відповідача.
Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинного на момент виникнення правовідносин, у разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобовязання платника податків за причинами, не повязаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобовязаний сплатити нараховану суму податкового зобовязання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.
Відповідно до п. 20.1.28 ст. 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI органи ДПС наділені правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 38.1 ст. 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідачем лише частково проплачено борг в сумі 63980 грн. і заборгованість перед бюджетом станом на час звернення до суду становить 201662,03 грн.
Дана сума податкового боргу заявлена до стягнення та визначена в межах 1095 календарних днів, тобто з дотриманням строку давності. По даному податковому рішенні про застосування штрафних санкцій, відповідач процедуру апеляційного узгодження не розпочинав, а тому визначені в них суми є узгодженими.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції вірно встановив і цього апелянт не спростовує, що станом на 01.03.2011 року сума заборгованості, що є предметом стягнення складає 201662,03 грн.
Згідно ч.ч. 1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимоги, оскільки позивач надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що Івано-Франківський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит" - залишити без задоволення.
Постанову Іван-Франківського окружного адміністративного суду від 10.05.2011 року у справі №2а-737/11- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : В.П.Сапіга
Судді: Р.Б.Хобор
І.О.Яворський
Повний текст виготовлено 15.02.2013р.