13 лютого 2013 р. Справа № 18873/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Савицької Н.В. та Запотічного І.І.,
при секретарі судового засідання - Васильків А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Закарпатської обл. на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.02.2011р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комфортбуд-4» до Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Закарпатської обл. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб, -
23.12.2010р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Будівельна компанія /БК/ «Комфортбуд-4» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у м.Ужгороді:
№ 0002971742/0 4105/17-3/33537230/9616 від 10.12.2010р. про визначення податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 75224 грн. 61 коп., в тому числі 25074 грн. 87 коп. за основним платежем та 50149 грн. 74 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ 0003202341/0 від 08.12.2010р. про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість /ПДВ/ в загальному розмірі 54087 грн., в тому числі 36058 грн. за основним платежем та 18029 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.3-6).
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.02.2011р. заявлений позов фактично задоволено частково; визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Ужгороді № 0002971742/0 4105/17-3/33537230/9616 від 10.12.2010р. про визначення податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 75224 грн. 61 коп., в тому числі 25074 грн. 87 коп. за основним платежем та 50149 грн. 74 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.82-85).
Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач ДПІ у м.Ужгороді, яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити повністю (а.с.87-88).
В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що проведеною перевіркою виявлено застосування підприємством соціальної податкової пільги до заробітної плати працівників, яким одночасно проводилися виплати коштів, які не обліковувалися в бухгалтерському обліку, чим не дотримані вимоги пп.6.5.1 п.6.5 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Таким чином, підприємством застосовувалася податкова соціальна пільга до фактично отриманих працівниками доходів, суми яких перевищували встановлену законом максимальну суму доходів, до яких можливо застосовувати податкову соціальну пільгу.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи, протягом серпня-вересня 2010 року ревізорами ДПІ у м.Ужгороді проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «БК «Комфортбуд-4» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2010р., по результатам якої складено Акт перевірки № 4021/23-1/10/33537230 від 26.11.2010р. (а.с.10-55).
Перевіркою встановлено порушення, зокрема, вимог:
пп.6.5.1 п.6.5 ст.6, пп.«б» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у зв'язку з чим позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 25074 грн. 87 коп. та встановлено порушення в частині невключення до податкових розрахунків за формою 1-ДФ відомостей про виплачені суми доходу, нарахованого на користь платників податків фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності форми 1-ДФ;
пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим донараховано ПДВ на суму 36058 грн.
На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом прийняті такі податкові повідомлення-рішення:
№ 0002971742/0 4105/17-3/33537230/9616 від 10.12.2010р. про визначення податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 75224 грн. 61 коп., в тому числі 25074 грн. 87 коп. за основним платежем та 50149 грн. 74 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ 0003202341/0 від 08.12.2010р. про визначення податкових зобов'язань з ПДВ в загальному розмірі 54087 грн., в тому числі 36058 грн. за основним платежем та 18029 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.8-9).
Частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час проведення перевірки податковим органом невірно здійснено покликання на матеріали кримінальної справи № 1600110, оскільки такі для перевірки не надавалися; за таких обставин висновки відповідача в частині заниження податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб є безпідставними.
Разом з тим, під час проведення перевірки підприємством не було надано доказів фактичного отримання податкових накладних за минулі періоди, які були покладені в основу коригування податкового кредиту за вересень та листопад 2009 року, січень, квітень і травень 2010 року. За таких обставин позивачем порушений порядок формування податкового кредиту, який встановлений пп.7.5.1 п.7.5 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість».
Між тим, наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що суперечать фактичним обставинам справи і не відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин.
Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень є висновки податкового органу по результатах проведеної перевірки, які, на думку колегія суддів, повністю підтверджуються матеріалами справи та не спростовані доводами позивача.
Як слідує з акту перевірки відповідачем, позивач в рядку 16.1 декларації по ПДВ «Коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди внаслідок самостійного виправлення платником помилки, що містяться в раніше податковій декларації» відображало зменшення податкового кредиту по ПДВ внаслідок самостійного виправлення помилок, допущених у попередніх звітних періодах та самостійно нараховувало і сплачувало штрафні санкції в розмірі 5 відсотків недоплати ПДВ внаслідок виправленої помилки.
Разом з тим, із змісту пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), п.4.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затв. наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.1995р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), слідує, що документальним підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, які були виписані в попередніх періодах, для платника податку - покупця є належний документ, який підтверджує дату надходження таких накладних від продавця.
При цьому, записи в податковому обліку про податкові накладні, які виписані в попередніх періодах, не можуть прирівнюватися до записів про самостійно виправлені помилки, оскільки такі операції не відповідають визначенню арифметичної чи методологічної помилки.
У зв'язку з тим, що позивачем не надано матеріалів про фактичне отримання податкових накладних, виписаних в попередніх періодах, а також включено до складу податкового кредиту і відображено коригування податкового кредиту (ряд.16 декларації) на основі цих накладних, тому податковим органом правомірно зменшено податковий кредит на суму 44789 грн. 17 коп.
Окрім цього, проведеною перевіркою встановлено застосування підприємством соціальної податкової пільги до заробітної плати працівників, яким одночасно проводилися виплати коштів, які не обліковувалися в бухгалтерському обліку, чим не дотримані вимоги пп.6.5.1 п.6.5 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Вказаний висновок ґрунтується на матеріалах невиїзної документальної перевірки по ТзОВ «БК «Комфортбуд-4», результати якої зафіксовані в Акті перевірки № 1496/17-318 від 25.06.2010р. (а.с.66-77). Наведеною перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2008р.-31.12.2009р. підприємством проводилися додаткові виплати до заробітної плати найманим працівникам, які в бухгалтерському обліку не обліковано та не проведено, а також в порушення пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не включені до суми місячного оподатковуваного доходу за виконання умов трудового договору та відповідно неоподатковані.
Розрахунок правильності обчислення сум податку з доходів фізичних осіб, які перевищують суми, що дорівнюють сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 01 січня звітного року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн. (2008 рік - 890 грн., 2009 рік - 940 грн.) наведено в додатку № 1 до акту перевірки.
Таким чином, підприємством застосовувалася податкова соціальна пільга до фактично отриманих працівниками доходів, суми яких перевищували встановлену законом максимальну суму доходів, до яких можливо застосовувати податкову соціальну пільгу.
Щодо заперечень позивача про відсутність документального підтвердження вказаних обставин слід виходити з того, що факти здійснення виплат найманим працівникам та особам, які залучалися до проведення певних видів робіт з порушенням чинного законодавства, стверджуються матеріалами кримінальної справи № 1600110, також вказані виплати не відображалися в бухгалтерському та податковому обліках підприємства.
Також факти вказаних порушень будь-якими доказами позивачем не спростовані.
В частині доводів позивача про допущені податковим органом порушення процедури проведення перевірки та оформлення її результатів колегія суддів виходить з того, що наведені порушення не спростовують виявлених перевіркою порушень податкового законодавства та не можуть слугувати підставою скасування прийнятих відповідачем рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб.
Згідно з вимогами ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
На виконання цієї норми податковий орган надав суду належні докази, які свідчать про правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог п.6.5.1 п.6.5 ст.6, пп.«б» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а відтак й покладених в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень, заявлений позивачем позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.
Інші висновки постанови суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковими, оскільки такі не відповідають вимогам Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Закарпатської обл. задоволити частково.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.02.2011р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комфортбуд-4» до Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Закарпатської обл. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб, - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя: Р.М.Шавель
Судді: Н.В.Савицька
І.І.Запотічний