Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122
Іменем України
20.01.2009
Справа №2-31/2427-2008А
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі
судді Привалової А.В.
при секретарі судового засідання Шильнової О.М.
за участю представників сторін:
від позивача - Абхаірова Е.Ш., довіреність у справі
від відповідача - Скрильова О.В., довіреність у справі
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом - Державного підприємства «Видавництво і друкарня «Таврида» (95040, м.Сімферополь, вул.Генерала Васильєва, 44)
до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Сімферополя Автономної Республіки Крим (95000, м.Сімферополь, вул.Леніна, 17)
про скасування рішення
Державне підприємство «Видавництво і друкарня «Таврида» звернулось до господарського суду АРК з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Сімферополя Автономної Республіки Крим про скасування рішення №167 від 07.02.08р. про застосування штрафної санкції в сумі 1401,46грн. та нарахування пені в сумі 675,33грн. за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) позивачем страхових внесків.
Ухвалою господарського суду АРК від 26.02.2008р. відкрито провадження за даним позовом суддею Омельченко В.А.
Згідно резолюції в.о.голови господарського суду АРК від 01.10.2008р. у зв'язку з припиненням повноважень та переходом до іншого суду судді Омельченко В.А. справу передано судді господарського суду АРК Приваловій А.В. Справі привласнено номер №2-31/7042-2008А.
Ухвалою господарського суду АРК від 02.10.2008 р. справу прийнято до свого провадження суддею Приваловою А.В.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідач двічі застосував штрафну санкцію спірним рішенням за несвоєчасну сплату страхових внесків, посилаючись на те, що раніше рішенням №1032 від 13.12.2007р. за той же самий період вже була застосована штрафна санкція. Також вказує на порушення відповідачем частини 12 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої відповідач повинен був припинити нарахування пені та застосування штрафних санкцій у зв'язку з оскарженням у судовому порядку рішень відповідача. Крім того, на думку позивача, відповідач неправомірно самостійно змінює призначення платежів позивача в рахунок погашення заборгованості, що призводить до необґрунтованого збільшення суми заборгованості, тоді як за даними позивача станом на 21.01.2008р. заборгованість відсутня. Також, на думку позивача, відповідач не мав права застосовувати фінансові санкції після передання вимоги про сплату боргу до виконавчої служби.
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просить скасувати спірне рішення з підстав зазначених у позові.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів викладених у відзиві на позов. Просить в позові відмовити, посилаючись на те, що позивач порушив строки сплати страхових внесків за квітень 2007 року, за що до позивача відповідно до вимог п.2 ч.9 ст.106 Закону №1058 були застосовані штрафні санкції залежно від строків затримки платежу і нарахована пеня в розмірі 0,1% розрахована за кожний день прострочення. Вважає, що спірне рішення винесено правомірно та у відповідності з діючим законодавством.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Державне підприємство «Видавництво і друкарня «Таврида» зареєстровано як платник внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного Фонду України в Центральному районі м.Сімферополя АР Крим за реєстраційним номером - 15-01-0094.
Частина 3 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058 (далі Закон №1058) передбачає, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків з дня їх реєстрації в територіальному органі Пенсійного фонду.
Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону №1058 страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до частини 6 статті 20 Закону України №1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Частиною 12 статті 20 Закону №1058 передбачено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно з підпунктом 2 пункту 9 статті 106 вказаного Закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків нараховується пеня в розмірі 0,1% зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
При цьому Закон №1058 не передбачає будь-яких підстав для звільнення від фінансової відповідальності за порушення граничних строків сплати страхових внесків.
Управлінням ПФУ в Центральному районі м.Сімферополя АР Крим 07.02.2008р. прийнято рішення №167 у відношенні позивача про застосування фінансових санкцій та нарахування пені на суму 2076,79грн. за період з 21.05.2007р. по 17.01.2008р. за несвоєчасну сплату страхових внесків (а.с.35).
Як вбачається з розрахунку до рішення №167 від 07.02.2008р., воно винесене за рахунком 1-5% по заборгованості, що виникла 21.05.2007р. та була погашена у порядку календарної черговості з 10.01.2008р. по 17.01.2008р. Отже затримка сплати склала понад 90 календарних днів, у зв'язку з чим застосована штрафна санкція у розмірі 1401,46, що складає 50% своєчасно несплачених сум страхових внесків, задекларованих підприємством у квітні 2007 року, а також нарахована пеня в сумі 675,33грн. (а.с.36). Вказаний розрахунок надсилався позивачу разом із рішенням, отже позивач був повідомлений за який саме місяць та на яку суму недоїмки управлінням нарахована пеня та застосовані штрафні санкції.
При цьому позивачем не оспорюється, що Державне підприємство «Видавництво і друкарня «Таврида» несвоєчасно сплатило страхові внески по розрахунку за квітень 2007 року, внаслідок чого утворилась недоїмка по сплаті страхових внесків.
Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд приходить до висновку про правомірне винесення відповідачем рішення №167 від 07.02.2008р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені на суму 2076,79грн. за період з 21.05.2007р. по 17.01.2008р., через несвоєчасну сплату позивачем страхових внесків за квітень 2007 року.
Суд не погоджується з доводами позивача про подвійне застосування фінансових санкцій за той самий період, що на думку позивача, є порушенням приписів ст..61 Конституції України, якою встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Дане твердження є помилковим і спростовується матеріалами справи.
Так, рішенням №1032 від 13.12.2007р. застосовані фінансові санкції за інший період та за інше порушення, ніж за рішенням №167 від 07.02.2008р. Як вбачається з розрахунку до рішення №1032 від 13.12.2007р. воно включає період зобов'язань з квітня 2006 року по січень 2007 року включно за рахунком 1-5% та період з квітня 2006 року до березня 2007 року за рахунком 4%, 32%, 42%, в той час як рішення №167 від 07.02.08р. винесено за квітень 2007 року за рахунком 1-5%. Також є хибним посилання позивача на рішення №175 від 07.02.08р., оскільки цим рішення застосовані фінансові санкції за прострочення сплати зобов'язань за квітень 2007 року, але за іншим рахунком 4%, 32%, 42%, ніж застосовано спірним рішенням - за рахунком 1-5%.
Крім того, суд не приймає посилання позивача на те, що відповідачем помилкова нарахована пеня та штрафні санкції, оскільки відповідач самостійно змінював призначення платежів позивача в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій та ще після того, як передав вимогу про сплату боргу на примусове виконання у Центральний відділ Державної виконавчої служби.
Частиною 5 статті 106 Закону України №1058 встановлено правило, за яким за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Також не знайшов свого підтвердження довід позивача щодо порушення відповідачем частини 12 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно пункту 12 статті 106 Закону України №1058 нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником, або з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій. У разі оскарження страхувальниками, банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій, вимоги про сплату недоїмки або рішення про накладення штрафу нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу Пенсійного фонду або позову до суду.
Матеріали справи свідчать, що вимога про сплату боргу №Ю-337с від 07.06.2007р. в сумі 72563,85 грн. станом на 01.06.2007 р., до загальної суми боргу якої включена недоїмка за квітень 2007 року., не оскаржувалась позивачем, була узгоджена. Постановою державного виконавця Центрального ВДВС Сімферопольського ГУЮ від 24.07.2007р. було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню цієї вимоги, а постановою від 04.04.2008р. виконавче провадження закінчено у зв'язку з стягненням заборгованості з позивача за цією вимогою. Рішення №167 від 07.02.08р. у досудовому порядку позивачем не оскаржувалось.
Доказів, яки б спростовували наведене суду позивачем не надано.
Посилання позивача на оскарження ним іншого рішення №1032 від 13.12.2007р., яким застосовані до позивача фінансові санкції за порушення граничних строків сплати страхових внесків за інший звітний період, не має наслідком застосування положень п.12 ст.106 Закону України №1058 за даними взаємовідносинами, оскільки це різні зобов'язання.
Неспроможний довід позивача щодо неправомірного нарахування фінансових санкцій після передачі вимоги про сплату боргу на виконання у державну виконавчу службу, оскільки Закон України №1058 не передбачає будь-яких підстав для звільнення від фінансової відповідальності за порушення граничних строків сплати страхових внесків, а сплата недоїмки у порядку примусового виконання не звільняє від відповідальності, передбаченої ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняти (вчинені) ці рішення на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Частина 2 статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірне рішення №167 від 07.02.2008р. УПФУ в Центральному районі м.Сімферополя АРК про застосування фінансових санкцій в сумі 2076,79грн. винесено відповідно до наданих Законом повноважень, є законним і обґрунтованим, а відтак не підлягає скасуванню.
При таких обставинах справи суд не знаходить правових підстав для скасування рішення Управління ПФУ в Центральному районі м.Сімферополя АРК від 07.02.2008р. №167, а наведені у позові доводи не можуть бути підставою для його скасування. Вищевказане є підставою для відмови в повному обсязі Державному підприємству «Видавництво і друкарня «Таврида» в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні 20 січня 2009 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови підписано 26 січня 2009 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.70,71,86,94,122,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст.186 КАС України.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.