13 лютого 2013 р. Справа № 217/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Савицької Н.В. та Запотічного І.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційні скарги Тернопільської районної державної адміністрації Тернопільської обл. і Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-ДВ» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.10.2010р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Тернопільської районної державної адміністрації Тернопільської обл., треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт-ДВ» та Управління Держкомзему в Тернопільському районі Тернопільської обл., про визнання протиправним і скасування розпорядження, зобов'язання затвердити проект землеустрою, -
11.08.2010р. позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із адміністративним позовом, у якому, із врахуванням поданої під час розгляду справи заяви про збільшення позовних вимог, просила скасувати розпорядження голови Тернопільської районної державної адміністрації Тернопільської обл. № 526 від 14.05.2010р. «Про затвердження акту обстеження земельної ділянки, що відводиться ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Івачеводолішнівської сільської ради»; зобов'язати відповідача затвердити проект землеустрою відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,90 га для ведення особистого селянського господарства на території Івачеводолішнівської сільської ради (а.с.3-6, 26).
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.10.2010р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Тернопільської районної державної адміністрації Тернопільської обл. № 526 від 14.05.2010р. «Про затвердження акту обстеження земельної ділянки, що відводиться ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Івачеводолішнівської сільської ради»; зобов'язано відповідача в особі голови районної державної адміністрації затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,90 га для ведення особистого селянського господарства на території Івачеводолішнівської сільської ради (а.с.82-85).
Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржили відповідач Тернопільська районна державна адміністрація Тернопільської обл. і третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Стандарт-ДВ».
В своїй апеляційній скарзі відповідач Тернопільська районна державна адміністрація Тернопільської обл., покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.116-119).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що представленими документами підтверджується наявність на спірній земельній ділянці об'єктів, які належать третій особі ТзОВ «Стандарт ДВ»; під час винесення спірного розпорядження голова районної державної адміністрації не був ознайомлений із фактичними даними, що стосуються спірної ділянки; покликання суду на ст.43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» є помилковими, оскільки у даному випадку мало місце визнання нечинним розпорядження, а не його скасування; також спірні дії відповідача спрямовані на виправлення помилки, допущеної під час прийняття акта індивідуальної дії.
У поданій апеляційній скарзі третя особа ТзОВ «Стандарт ДВ», покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.96-99).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що розгляд справи відбувся без участі третьої особи, матеріалами справи доводиться розташування на спірній ділянці належної третій особі спортивної площадки з асфальтовим покриттям; покликання суду на ст.43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» є помилковими, оскільки у даному випадку мало місце визнання нечинним розпорядження, а не його скасування; також судом помилково задоволено позову вимогу про зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою, що суперечить приписам ст.118 Земельного кодексу України.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, з метою одержання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Івачеводолішнівської сільської ради позивач ОСОБА_2 звернулася до Тернопільської районної державної адміністрації із заявою від 13.01.2010р., в якій просила надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки (а.с.125).
За наслідками розгляду зазначеного клопотання головою Тернопільської районної державної адміністрації було прийнято розпорядження № 158 від 24.02.2010р. «Про дозвіл ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Івачеводолішнівської сільської ради» (а.с.49).
Вказаним розпорядженням надано дозвіл позивачу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,90 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (землі запасу - пасовище) за межами населеного пункту на території Івачеводолішнівської сільської ради, а також зобов'язано ОСОБА_2 замовити виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та подати відповідний проект на затвердження у встановленому порядку.
На виконання вимог даного розпорядження позивач замовила виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який був виготовлений на підставі відповідного договору, укладеного з суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3
30.03.2010р. проект землеустрою був виготовлений та в квітні 2010 року переданий на затвердження в Тернопільську районну державну адміністрацію (а.с.37-75).
Також 20.05.2010р. відповідачем скеровано на адресу позивача лист за № 01-570/4, згідно якого актом обстеження земельної ділянки від 26.04.2010р. встановлено розташування на спірній ділянці спортивної площадки з частковим асфальтовим покриттям та металевою огорожею, які є власністю ТзОВ «Стандарт ДВ». За таких обставин розпорядженням № 326 від 14.05.2010р. визнано таким, що втратило свою чинність розпорядження № 158 від 24.02.2010р. (а.с.31).
Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції вірно виходив з того, що жодної підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в спірному розпорядженні № 326 від 14.05.2010р. не наведено.
Із матеріалів проекту землеустрою, зокрема, висновку управління Держкомзему у Тернопільському районі від 11.03.2010р., убачається, що спірна земельна ділянка розташована на землях сільськогосподарського призначення (землі запасу - пасовище) за межами населеного пункту на території Івачеводолішнівської сільської ради; цільове призначення ділянки - землі сільськогосподарського призначення; фактичне використання земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (землі запасу - пасовище).
У пояснюючій записці до проекту землевідведення зазначено, що запроектована до відводу у власність земельна ділянка межує з півночі, півдня, заходу та сходу із землями сільської ради, ці дані підтверджуються земельно-обліковими документами, крім того до проекту додані описи суміжників, у яких чітко зазначені землі Івачеводолішнівської і сільської ради.
Як вбачається з плану відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2, жодні відомості про наявність спортивної площадки з частковим асфальтовим покриттям та металевою огорожею та про суміжні земельні ділянки, які б належали ТзОВ «Стандарт ДВ», є відсутніми.
Також в акті обстеження земельної ділянки від 26.04.2010р., складеного районною комісією з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, немає жодних посилань на будь-які правовстановлюючі документи на земельну ділянку, яка знаходиться в користуванні чи власності ТзОВ «Стандарт ДВ», та про її межування із земельною ділянкою, яка відводиться у власність ОСОБА_2
Таким чином, будь-яких правових підстав для прийняття спірного розпорядження, а також обґрунтованих причин для відмови у наданні дозволу на складання проекту землеустрою, у відповідача не було.
Щодо правомірності прийнятого розпорядження, яким фактично скасовано попереднє розпорядження відповідача, суд першої інстанції обґрунтовано врахував те, що відповідно до ст.43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.
Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
З огляду на викладене слідує, що приписи наведеного Закону не передбачають повноважень голови державної адміністрації скасовувати раніше прийняті розпорядження або визнавати останні такими, що втратили чинність, з підстав їх невідповідності вимогам чинного законодавства.
Покликання відповідача на дотримання вимог ст.43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» у зв'язку із визнанням розпорядження № 158 від 24.02.2010р. таким, що втратило свою чинність, колегія суддів відхиляє, оскільки наведеним Законом не передбачено можливості місцевих державних адміністрацій визнавати спірні розпорядження такими, що втратили свою чинність.
Згідно положень рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. у справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Матеріалами справи стверджується, що позивачем було виконане розпорядження № 158 від 24.02.2010р., останньою виготовлено проект землеустрою, який був погоджений з відповідними органами і установами, у подальшому поданий такий на затвердження до відповідача. Таким чином, вказане розпорядження вичерпало свою дію фактом його виконання, а тому не може бути визнано нечинним (скасованим).
Також судом першої інстанції вірно задоволено позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, оскільки порядок затвердження такого передбачений ст.118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, частиною 8 цієї статті передбачено, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія).
Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному орган виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.
Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення експертизи.
Частиною 9 ст.119 Земельного кодексу України встановлено, що районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада в двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Оскільки поданий позивачем проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки був предметом розгляду районної комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, створеної розпорядженням відповідача № 285 від 23.03.2010р., остання рекомендувала голові районної державної адміністрації не затверджувати проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки з підстав, які не передбачені законом; інших підстав для відмови в затвердженні вказаного проекту нею не було наведено, тому перешкод для затвердження проекту землеустрою із наявних матеріалів справи не вбачається.
В частині доводів апелянта ТзОВ «Стандарт ДВ» на неналежне повідомлення його судом першої інстанції про час та місце розгляду справи колегія суддів враховує, що неналежне повідомлення третьої особи про час та місце судового розгляду справи, не призвело до неправильного вирішення справи по суті; також останній не позбавлений можливості під час апеляційного розгляду справи надати свої заперечення щодо заявлених позовних вимог.
Згідно з п.4 ч.1 ст.202 КАС України порушення судом норм процесуального права можуть бути підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення лише у випадку, якщо вони призвели до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що відповідно до ч.2 ст.200 КАС України законне, обгрунтоване та правильне по суті і справедливе рішення не може бути скасовано з одних лише формальних міркувань, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що розгляд справи у відсутності третьої особи, який відповідно до приписів процесуального закону не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не призвів до неправильного вирішення справи, а відтак не може слугувати достатньою підставою для скасування судового рішення.
Доводи апелянтів в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підставність та обгрунтованість заявлених вимог, а тому заявлений позов підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги Тернопільської районної державної адміністрації Тернопільської обл. і Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-ДВ» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.10.2010р. в адміністративній справі № 2а-2786/10/1970 залишити без задоволення, а згадану постанову суду - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя: Р.М.Шавель
Судді: Н.В.Савицька
І.І.Запотічний