12 лютого 2013 р. Справа № 8615/11
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого: Довгополова О.М.,
суддів: Коваля Р.Й., Святецького В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області на постанову Воловецького районного суду Зенинець ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, -
16 листопада 2010 року позивач звернулася до суду з позовом про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії та виплатити пенсію з урахуванням підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка обчислюється відповідно до абз.1 ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 01.01.2007 року по день звернення до суду з виключенням виплачених сум. При цьому заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав стало відомо із преси.
Постановою Воловецького районного суду Закарпатської області від 02 рудня 2010 року адміністративний позов задоволено: зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка обчислюється відповідно до абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період з 16.05.2010 року по 16.11.2010 року з врахуванням виплачених сум.
В решті позовні вимоги ухвалою судді суду першої інстанції залишено без розгляду.
Рішення суду оскаржив відповідач, у скарзі, покликаючись на порушення судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального права, просить постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт вказує, що пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі п.15 Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України. Пункт 9 Положення «Про Пенсійний фонд України» передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів управління Пенсійного фонду, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджу Кабінет Міністрів України. Оскільки Кабінетом Міністрів, Міністерством фінансів та Державним казначейством не здійснювалося асигнувань грошових коштів у бюджет Пенсійного фонду, управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області не вважає свої дії протиправними.
Крім того, апелянт не погоджується з застосуванням «мінімальної пенсії за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим законом.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України колегія суддів вважає доцільним розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні, враховуючи наступне.
Встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195 (далі - Закон № 2195) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої, у свою чергу, обчислюється за правилами, встановленими частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки у законодавстві відсутні інші правила визначення такої пенсії.
Враховуючи, що відповідно до законодавства держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в його систему, але вони не вчинили необхідних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).
Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.
При цьому колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення позовних вимог без розгляду за період з 01 січня 2007 року по 15 травня 2010.
Статтею 70 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про державний бюджет на 2010 рік» Кабінету Міністрів України було надано право 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом про соціальний захист дітей війни залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, а не від розміру мінімальної заробітної плати.
Отже, нарахування та виплата 2010 році дітям війни підвищення до пенсії повинні були здійснюватися в розмірі, встановленому відповідно до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у частині нарахування та виплати підвищення до пенсії за період з 16 травня 2010 року по 16 листопада 2010 року.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення її без змін; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, у зв'язку з чим така не задовольняється.
Керуючись статями 99, 100, 195, 197 ч. 1 п. 3, ст.ст. 198, 200, 205 ч. 1, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області залишити без задоволення, постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від 02 грудня 2010 року у справі № 2а-501/10 - без змін.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.М. Довгополов
Судді: Р.Й. Коваль
В.В. Святецький