13 лютого 2013 р. Справа № 170/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Савицької Н.В. та Запотічного І.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської обл. на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.12.2010р. в адміністративній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Карпатське управління геофізичних робіт» до Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської обл. про визнання протиправними і скасування рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальником або пенсійним органом, -
13.10.2010р. позивач Відкрите акціонерне товариство /ВАТ/ «Карпатське управління геофізичних робіт» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення відповідача Управління Пенсійного фонду /ПФ/ України в м.Івано-Франківську №№ 4168, 4169, 4170, 4171 від 29.09.2010р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальником або пенсійним органом (а.с.7-9).
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.12.2010р. заявлений позов задоволено частково, визнано протиправними та частково скасовані спірні рішення Управління ПФ України в м.Івано-Франківську:
рішення № 4168 від 29.09.2010р. - в частині застосування фінансових санкцій та пені за період з 20.03.2009р. по 29.05.2009р.;
рішення № 4169 від 29.09.2010р. - в частині застосування фінансових санкцій та пені за період з 20.03.2009р. по 29.05.2009р.;
рішення № 4170 від 29.09.2010р. - в частині застосування фінансових санкцій та пені за період з 20.06.2006р. по 20.10.2006р.;
рішення № 4171 від 29.09.2010р. - в частині застосування фінансових санкцій та пені за період з 23.06.2005р. по 30.06.2006р. (а.с.87-93).
Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив відповідач Управління ПФ України в м.Івано-Франківську, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення по справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.96-99).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд помилково застосував до розглядуваних правовідносин ст.250 Господарського кодексу /ГК/ України; відповідачем з дотриманням вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прийняті спірні рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені, оскільки позивач протягом розглядуваних періодів допускав прострочення сплати платежів по страховим внескам.
Також чинне пенсійне законодавство не містить норми, якою б визначався строк давності для застосування фінансових санкцій та пені до страхувальника.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи, позивач являється платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Протягом 23.06.2005р. - 28.09.2010р. позивачем подавалися до відповідача розрахунки суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в яких страхувальник самостійно нараховував суму страхових внесків.
Наведені суми вносилися пенсійним органом до карток особового рахунку позивача (а.с.11, 13, 15, 17), при цьому останні сплачувалися позивачем несвоєчасно.
У зв'язку з несвоєчасною сплатою страхових внесків 29.09.2010р. відповідачем прийняті рішення №№ 4168-4171 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків (а.с.10, 12, 14, 16).
Частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що, незважаючи на факти несвоєчасної сплати страхових внесків, відповідні рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені повинні були прийматися пенсійним органом за фактом погашення заборгованості, тобто, після фактичної сплати страхувальником боргу, а не через значний проміжок часу; спірні суми фінансових санкцій та пені відносяться до адміністративно-господарських санкцій, а тому останні прийняті з порушення строків, встановлених ст.250 ГК України.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.
Відповідно до приписів ч.1 ст.5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з ст.17 цього Закону страхувальники зобов'язані, зокрема, нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у встановлені строки, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій (ч.2 ст.106 цього Закону).
Відповідно до вимог ст.20 цього Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані на відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, тобто календарний місяць.
Згідно п.2 ч.9 ст.106 наведеного Закону та пп.9.3.2 п.9.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затв. постановою правління ПФ України № 21-1 від 19.12.2003р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі, коли страхувальник не сплачує (не перераховує) або несвоєчасно сплачує (несвоєчасно перераховує) страхові внески, у тому числі донараховані ним самостійно або органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:
при затримці їх сплати у строк до 30 календарних днів включно, - 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум;
при затримці їх сплати у строк до 90 календарних днів включно, - 20 відсотків зазначених сум;
при затримці їх сплати понад 90 календарних днів, - 50 відсотків зазначених сум.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
Як убачається з приписів ч.8 ст.106 вказаного Закону та пп.10.1 п.10 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, на суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) та своєчасно не сплачені (не перераховані) фінансові санкції нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Виходячи із змісту наведеного, колегія суддів вважає, що вказані акти не зобов'язують пенсійні органи приймати рішення про застосування фінансових санкцій та про нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків до ПФ відразу на наступний день після сплати коштів; пп.9.3.2 п.9.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України встановлює механізм обчислення строку затримки сплати (погашення) страхових внесків.
Із матеріалів убачається, що підставою для прийняття спірних рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені була несвоєчасна сплата самостійно нарахованих страхових внесків за період 23.06.2005р. - 28.09.2010р.
Факти несвоєчасної сплати страхових внесків стверджуються Розрахунками фінансових санкцій та пені по особовому рахунку позивача (а.с.11, 13, 15, 17), відомостями Картки особового рахунку страхувальника ВАТ «Карпатське управління геофізичних робіт» (а.с.55-65).
Також обґрунтування включення до спірних рішень сум попередньо застосованих фінансових санкцій та пені наведені в довідках відповідача (а.с.66, 67, 76).
Колегія суддів вважає наведені документи належними доказами по справі, які об'єктивно та достовірно відображають періоди та суму сплачених страхових внесків, порядок нарахування фінансових санкцій та пені, також правильність останніх не спростована позивачем.
За таких обставин факти несвоєчасної сплати позивачем страхових внесків сторонами під час розгляду справи не спростовані.
Щодо правомірності зарахування сплачених коштів в рахунок погашення боргу у порядку календарної черговості його виникнення колегія суддів виходить з приписів ч.5 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
В частині висновків суду першої інстанції про пропуск пенсійним органом строків застосування фінансових санкцій та пені колегія суддів враховує, що згідно вимог ст.250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Розмір, порядок та строки для застосування фінансових санкцій встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з ч.15 ст.106 вказаного Закону строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується; вказаний строк торкається як моменту прийняття рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, так і часу звернення пенсійного органу із відповідним позовом про стягнення недоїмки, санкцій та пені.
Наведений Закон є спеціальним актом у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, через що вимоги ст.250 ГК України на розглядуваний випадок не поширюються.
Таким чином, будь-яких порушень під час прийняття та скерування рішень Управління ПФ України в м.Івано-Франківську №№ 4168, 4169, 4170, 4171 від 29.09.2010р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків до ПФ відповідачем не допущено.
Інші доводи заявленого позову колегія суддів також відхиляє, оскільки такі не ґрунтуються на вимогах закону.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні заявленого позову з вищевикладених підстав.
Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської обл. задоволити частково.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.12.2010р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Карпатське управління геофізичних робіт» до Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської обл. про визнання протиправними і скасування рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальником або пенсійним органом, - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя: Р.М.Шавель
Судді: Н.В.Савицька
І.І.Запотічний